Анотація до роботи:

Борисюк М. В. Фітоперифітон прибережних ділянок Таганрозької затоки Азовського моря та його біоіндикаційні особливості. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.17 — гідробіологія. — Інститут гідробіології НАН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена вивченню фітоперифітону Таганрозької затоки Азовського моря. В складі фітоперифітону ідентифіковано 165 видів водоростей (190 внутрішньовидових таксонів, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду), які належали до 6 відділів, 16 порядків, 36 родин та 70 родів. Показано, що біорізноманіття прибережного фітоперифітону складають прісноводні види водоростей, в меншому ступеню — солонуватоводні й морські. Проаналізовано особливості сезонної динаміки чисельності та біомаси фітоперифітону на природних, штучних та експериментальних субстратах. Показано, що в сезонному аспекті фітоперифітон Азовського моря є динамічним компонентом його екосистеми. Встановлено, що найрізноманітніші угруповання фітоперифітону представлені на скельцях обростання та Balanus improvisus Darwin. Вперше досліджено пігментні характеристики фітоперифітону Азовського моря. Визначено ступінь трофності й санітарний стан прибережних ділянок моря за фітоперифітоном.

1. У складі фітоперифітону природних, антропогенних та експериментальних субстратів Азовського моря (на прикладі Таганрозької затоки) визначено 165 видів водоростей, представлених 190 внутрішньовидовими таксонами, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду. Ідентифіковані водорості належать до 6 систематичних відділів (Cyanophyta, Dinophyta, Euglenophyta, Xanthophyta, Bacillariophyta, Chlorophyta), 16 порядків, 36 родин та 70 родів. За видовим різноманіттям домінують представники Bacillariophyta (92 види, 110 внутрішньовидових таксонів, враховуючі ті, що містять номенклатурний тип виду).

2. Видовий склад фітоперифітону різних ділянок Азовського моря досить подібний. Коефіцієнт флористичної спільності Сьоренсена коливається у межах від 0,73 (с. Сєдово — с. Обрив) до 0,27 (Білосарайська коса — гирло р. Грузький Яланчик) та в середньому складає 0,51. На видове багатство фітоперифітону суттєво впливає не лише характер субстрату, а й його наявність.

3. За останні 30 років біорізноманіття фітоперифітону Азовського моря зросло в 3,6 рази, що свідчить про чітку тенденцію збільшення гетерогенності водних мас. Основу біорізноманіття прибережного фітоперифітону Таганрозької затоки складають прісноводні види — 50 таксонів (27% від загальної кількості ідентифікованих видів водоростей). Солонуватоводні та морські види в даних угрупованнях репрезентовані менш різноманітно — 26 таксонів (13,7%) та 24 таксони (12,6%) відповідно.

4. Фітоперифітон Азовського моря динамічний в сезонному аспекті компонент його екосистеми. Зміна домінуючих видів водоростей в угрупованнях перифітону відбувається досить швидко та супроводжується значним видовим різноманіттям (індекс видового різноманіття Шенона коливається у межах від 1,33 до 2,69). Для кожного місяця протягом вегетаційного року характерні свої домінанти за чисельністю, за біомасою та частотою трапляння (всього більш 20 видів та внутрішньовидових таксонів, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду). Для 49% таксонів частота трапляння складає 5–15%. Протягом всього вегетаційного року на більшості субстратів зустрічаються Navicula cryptocephala var. intermedia Grun., Rhoicosphenia curvata (Kьtz.) Grun., Nitzschia tenuirostris Mer. s. l., Monoraphidium arcuatum (Korsch.) Hindak.

5. Встановлено, що на експериментальних субстратах (скельцях обростання) водорості перифітону досягають максимальної чисельності тричі на рік (березень, червень, вересень). Основу чисельності у весняний період, як правило, складають представники Bacillariophyta, а в літньо-осінній період — Chlorophyta та Cyanophyta. Максимуми вегетації фітоперифітону за біомасою не співпадають з максимумами чисельності та найбільш чітко реєструються в липні та лютому.

6. Порівняння особливостей формування фітоперифітону на природних, штучних та експериментальних субстратах обростання показало, що найрізноманітніші угруповання фітоперифітону представлені на скельцях обростання та Balanus improvisus Darwin (121 та 108 таксонів водоростей відповідно). Домінантами розвитку у різні вегетаційні періоди виступають діатомові та зелені водорості, а максимуми їх розвитку частіше припадають на весняний та літній сезони року.

7. Середньорічні концентрації фотосинтетичних пігментів у фітоперифітоні Азовського моря складають (у мкг/10 см²): хлорофіл а — 1,93; хлорофіл в — 1,36; хлорофіл с — 1,77; каротиноїди — 1,58; фікобіліни — 0,12.

8. Вміст хлорофілу а у фітоперифітоні протягом вегетаційного року коливається у межах від 0,66 до 4,57 мкг/10 см² і, згідно класифікації Г. Г. Вінберга, відповідає мезотрофним водам. Співпадіння максимумів розвитку водоростей перифітону та вмісту хлорофілу а (коефіцієнт кореляції за рік складає 0,77) дає підставу рекомендувати для практичного біомониторингу якості морських вод менш трудомісткий
(в порівнянні з мікроскопічним альгологічним аналізом) спектрофотометричний аналіз вмісту хлорофілу а для визначення ступеню трофності водойми за фітоперифітоном.

9. За системою Кольквітца-Марсона 56 видів та внутрішньовидових таксонів водоростей, враховуючі ті, що містять номенклатурний тип виду, належали до індикаторних організмів. Індекс сапробності літоралі складав 2,2 (в-мезосапробний рівень), категорія вод за В. Сладечеком відповідала лімносапробному рівню. Середньозважена сапробна валентність угруповань фітоперифітону Азовського моря складала 4,86 і знаходилася в межах в-мезосапробної зони.

10. Сапробіологічний аналіз водоростей перифітону на дванадцяти природних і антропогенних субстратах показав, що найбільша подібність за видовим складом індикаторних видів характерна для субстратів “скельця обростання — Balanus improvisus”, “скельця обростання — каміння” та “залізо — залізобетон”. Отже, саме ці субстрати можуть бути рекомендовані як альтернативні при моніторингових спостереженнях за якістю морської води прибережної смуги Азовського моря за фітоперифітоном.

Публікації автора:

1. Борисюк М. В., Липницкая Г. П. Аспекты изучения епифлоры балануса Balanus improvisus в Азовском море // Зб. наук. пр. Луганського держ. аграрн. ун-та. — Луганськ: Вид-во ЛДАУ, 2001. — № 9 (21). — С. 70–73.

2. Борисюк М. В. Фитоперифитон Азовского моря и его биоиндикационные особенности // Наук. зап. Тернопільського держ. пед. ун-та ім. В. Гнатюка. Серія: Біологія, № 4 (15). Спец. випуск: Гідроекологія. — 2001. — С. 116–118.

3. Борисюк М. В. К изучению Bacillariophyta перифитона Азовского моря// Ученые записки Таврического национального ун-та им. В. И. Вернадского. Серия: Биология, № 1 (14). — 2001. — С. 37–40.

4. Борисюк М. В., Липницкая Г. П. Водоросли перифитона на Phragmites australis (Cav.). Trin. ex Steud. в Азовском море (Таганрогский залив) // Зб. наук. пр. Луганського держ. аграрн. ун-ту. — Луганськ: Вид-во ЛДАУ, 2002. — № 15 (27). — С. 47–52.

5. Борисюк М. В. Видовой состав фитоперифитона Таганрогского залива Азовского моря // Альгология. — 2002. — Том 12, №4. — С. 408–421.

6. Борисюк М. В. Фітоперифітон експериментальних субстратів в Азовському морі (Таганрозька затока) // Проблеми екології та охорони природи техногенного регіону. — Донецьк: ДонНУ, 2002. — Вип. 2. — С. 28–32.

7. Борисюк М. В., Липницкая Г. П. Весенне — летний фитоперифитон прибрежных участков Азовского моря // Тез. докл. Юбилейной конф., посвященной 85–летию биологической станции Харьковского гос. ун-та “Биологические исследования на природоохранных территориях и биологических стационарах”. — Харьков, 1999. — С. 33–34.

8. Борисюк М. А. Матеріали до вивчення епіфлори Азовського моря // XI з’їзд Українського ботанічного товариства, Харків: Б.в., 2001. — С. 48.

9. Борисюк М. В. Диатомовые водоросли Азовского моря и перспективы их использования в биоиндикации //Зб. тез доп. IV міжнар. науково-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство”. — К.: НТУУ “КПІ”, 2001. — С. 18–19.

10. Борисюк М. В. Деякі особливості розвитку фітоперифітону на Potamogeton pectinatus L. // Матеріали наук. конф. молодих вчених “Еколого-біологічні дослідження на природних та антропогенно-змінених територіях”. — Кривий Ріг, 2002. — С. 39–41.

11. Борисюк М. В. Матеріали до вивчення епіфлори на Balanus improvisus Darvin // Матеріали конф. молодих вчених-ботаніків України “Актуальні проблеми флористики, систематики, екології та збереження фіторізноманіття”. — Львів, 2002. — С. 9–11.

12. Борисюк М. В. Стан пігментного комплексу фітоперифітону в умовах техногенно забрудненого середовища (Таганрозька затока, Азовське море) // Матеріали Першої міжнар. наук. конф. “Відновлення порушених природних екосистем”. — Донецьк: Лебідь, 2002 — С. 36–40.

13. Борисюк М. В., Чепик А. С., Липницкая Г. П. К изучению видового состава микрофитоперифитона на Perigonimus megas Kinne (Азовское море) // Зб. доп. I Міжнар. наук. конф. аспірантів та студентів “Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів”. — Донецьк: ДонНТУ, ДонНУ, 2002. — Том. 2. — С. 62–63.

14. Борисюк М. В., Лялюк Н. М. К изучению гидрологического и гидрохимического режима Таганрогского залива Азовского моря // Тези доп. II Обласної наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми географії України та Донбасу”. — Донецьк, 2003. — С. 10–12.

15. Борисюк М. В. Материалы к изучению обрастания буев в Азовском море // Материалы Юбилейной научн. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых, посвященной 180-летию со дня рождения Л. С. Ценковского “Биоразнообразие. Экология. Эволюция. Адаптация”. — Одесса: Б.и., 2003. — С. 20.