Рогальська Інна Іванівна. Флористичні концепти української мовно-художньої картини світу (на матеріалі поетичного мовлення ХХ ст.) : Дис... канд. наук: 10.02.01 - 2008.
Анотація до роботи:
Рогальська /./. Флористичні концепти української мовно-художньої картини світу (на матеріалі поетичного мовлення XX ст.). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Одеський національний університет імені 1.1.Мечникова, Одеса, 2008.
Дисертацію присвячено аналізу флористичних концептів української мовно-художньої картини світу. Предметом вивчення виступають структура, зміст і роль концептів у поетичній мовній картині світу XX ст. У роботі схарактеризовано найтиповіші для української свідомості концепти, що належать до таких груп: дерева, трави, квіти. Проаналізовано флорономени-локативи поле, степ, ліс, сад та узагальнені макроконцепти дерево, квітка, трава. Частину інформації про концепт представлено у вигляді
16
предметноцентричного фрейму. Виявлено зміст концептів, їх трансформації у картині світу XX ст., утворення переносних використань, символів. Висвітлено етимологію лексем, що репрезентують флористичні концепти, встановлено сполучуваність, словотвірні відношення, можливість входити до фразеологічних одиниць, вказано типові асоціації.
Флористичні концепти належать до найраніше сформованого шару свідомості людей і посідають одне з основних місць в українській ментальності. Найпоширенішими рослинами на території України та концептами, що їх представляють, виступають дерева калина, верба, тополя, дуб, вишня, яблуня, трави жито, пшениця, полин, рута-м ята, квіти барвінок, мак, троянда, мальва. Архетип земля втілено в концептах степ, поле, ліс.
Флористичні концепти мають ядерно-периферійну структуру. Ключову частину ядра займає інформація про денотативне значення, утворення переносних значень, що можуть у подальшому слугувати базою появи національно зумовлених символів (наприклад, калина уособлює Україну). Частотність використання переносних та символічних значень у поетичній КС значно вища, ніж у побутовій і науковій.
14
При відносній стабільності структури флористичних концептів зміни в ній з часом відбуваються, поступово відходять на периферію давні вірування, пов'язані з рослинами, фольклорні символи (вишня, калина - дівчина), відбувається перерозподіл за важливістю гіпонімів у межах макроконцепту-гіпероніма (троянда зараз прототип квітки), з'являються нові компоненти.
Дослідження етимології лексем, що репрезентують концепт, дало змогу з'ясувати особливості походження номену, від чого іноді залежали ознаки сприйняття, використання, поява переносних значень і символів (поле пов'язане з д.-рус. полъ - вільний і має внаслідок цього у структурі символ «воля»).
Встановлення синтагматичних відношень флорономенів з дієсловами - предикатами й прикметниками-означеннями сприяло глибшому розкриттю фреймово-пропозиційної частини концепту, а також виявленню типових рис поетичної МКС, серед яких тяжіння до образних характеристик на основі психологічного сприйняття, до метафоричних ознак, персоніфікацій, зумовлених антропоцентризмом людського мислення. Наявність розгалужених словотвірних гнізд вказує на актуальність флористичного концепту, а частотність меліоративних суфіксів свідчить про позитивне ставлення українського народу до певної рослини, що відповідає основним рисам ментальності.
Стійкі асоціативні зв'язки виникають з групою концептів «пори року» та «явища природи», при цьому флористичний концепт може збагатитися їхніми типовими семами. Фразеологічні одиниці в поетичному мовленні - явище рідкісне, проте вони також увиразнюють усталені міжконцептуальні поєднання, закріплені у свідомості народу. Індивідуальні асоціації та особливості сприйняття концептів належать до ідіостилів митців, що формують і збагачують загальну поетичну МКС.
