Результатами дослідження питань формально-теоретичного структурування архітектурного простору (на прикладі енергетичних комплексів) є наступні положення: 1. Визначено, що на теоретичному рівні відсутній єдиний методичний підхід до дослідження архітектурного простору і його структури. У роботах, присвячених ролі простору в теорії та практиці архітектури, структура простору не має єдиного трактування й уживається різними авторами відповідно до особистого розуміння проблеми. 2. Встановлено, що найбільш прийнятне визначення архітектурного простору запропоноване І. Араухо: «архітектурний простір являє собою суспільний простір, що включає багато екзистенціальних часткових просторів, організованих за допомогою більш-менш відкритих геометричних схем, які дозволяють задовольнити запити замовника 1/1)». 3. Виявлено, що з початку ХХ ст. використання у мистецтвознавстві та інших гуманітарних науках формального й структурного методів або результатів, отриманих на основі їх застосування, призвело до формалізації категорії архітектурного простору в студіях, присвячених архітектурі й архітектурній формі. В роботі доведено можливість використання окремих положень структурного й формального методів як передумови для створення методу формального структурування архітектурного простору з конкретним функціональним процесом. 4. Виокремлено організуючі простір чинники, котрим відповідає абстрактне розуміння обґрунтованої організації простору. Конструктивний, геометричний, композиційний, функціональний, перцептивний чинники є основою побудови авторських положень методу формального структурування архітектурного простору. 1/1) розд. 6. Пространство. с. 72 (Араухо И. Архитектурная композиция / Пер. с исп. М. Бакланов, А. Михе. — М.: Высшая школа, 1982. — 207 с.) 5. Запропоновано критерії визначення монопростору й поліпростору для побудови структури архітектурного простору з конкретним функціональним процесом; визначено ознаки, властиві монопростору: асоціативність (сполучуваність), комутативність, здатність до абсорбції, тотожність. 6. Запропоновано основні теоретичні положення методу структурування архі-тектурного простору. Сутність методу полягає у визначенні: а) щабля структурування (дискретності) відповідно до завдань з формування або аналізу архітектурного простору; б) одиничного, найменшого структурного функціонального елементу аналізованого простору як монопростору за низкою ознак або за окремою ознакою, що дозволяє виділити цей простір або його частину як монопростір відповідно до встановленого щабля; в) порядку відношень між елементами простору (монопросторами); у виділенні зв’язків, що визначають ієрархію, порядок між монопросторами, які у сукупності утворюють єдиний поліпростір; г) поліпростору на основі певних первинних елементів сукупності, якими є монопростір, а також наявних між ними зв’язків; ґ) побудови формально-теоретичної структури архітектурного простору відповідно до щабля структурування; д) переходу на необхідний інший щабель структурування; е) побудови загальнотеоретичної структури архітектурного простору відповідно до творчого задуму. 7. Сформульовано метод формального структурування, який на теоретичному рівні дозволяє виділити структуру з конкретним функціональним процесом (його сутність продемонстровано на прикладі енергетичних комплексів). Визначено, що запропонований метод структурування архітектурного простору у теоретичному аспекті впорядковує взаємозв’язки між структурними просторовими одиницями, визначає понятійний апарат і його трактування, що в результаті створює теоретичну основу формування цілісного архітектурного простору. Публікації автора за темою дисертації Сівко Л. В. Архітектурне формоутворення промислових підприємств Києва у XIX столітті // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. пр. — К.: НДІТІАМ, 2002. — Вип. 5. — С. 265–271. Сівко Л. В. Виробниче середовище: Сучасні напрями архітектурної діяльності // Архітектурна спадщина України: Щорічник Держбуду України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — Вип. 5. Традиції та новаторство у містобудуванні України. — С. 383–386. Сівко Л. В.Структурування архітектурного простору // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. пр. — К.: НДІТІАМ, 2005. — Вип. 6. — С. 97–100. Сівко Л. В. Формування архітектурної композиції в умовах сучасної реконструкції промислових підприємств // Будівельні конструкції: Міжвідомч. наук.-техн. зб. — К.: НДІБК, 2003. — Вип. 58. — С. 398–405. Сівко Л. В. Загальні положення методу формування структури архітектурного простору // Містобудування та територіальне планування: Наук.-техн. зб. — К.: КНУБА, 2007. — Вип. 27. — С. 243–249. Сівко Л. В. Основні елементи формально-теоретичної структури архітектурного простору // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. зб. — К.: КНУБА, 2007. — Вип. 18. — С. 79–84.
|