1. Узагальнення зарубіжного й вітчизняного досвіду дозволило встановити, що найважливішими факторами, які визначають структуру, зміст і умови розвитку архітектурно-ландшафтного середовища міста є: природно-кліматичні, релігійні, стратегічні (оборонні), ландшафтно-екологічні, містобудівні, соціальні, естетичні, національно-побутові, техніко-економічні. 2. Встановлено, що в арабських країнах найважливішим фактором, що зумовив специфіку формування архітектурно ландшафтного середовища міста, був природно-кліматичний, який зумовив високу щільність забудови міського середовища з переважанням замкнутої системи відкритих просторів, і релігійний, що викликав наявність культових об'єктів із системою відкритих просторів. На підставі аналізу історико-географічних, соціальних, релігійних, містобудівних факторів показано, що регіональні особливості формування архітектурно - ландшафтного середовища міста в арабських країнах визначилися на наступних етапах історичного розвитку: 1 етап (III тис. до н. э.–V в.) – стародавній. Деформація природного ландшафту. Формування антропогенного ландшафту під впливом Єгипетської й Ассіро-вавілонської культур. Створення рекреаційних просторів із регулярним плануванням. 2 етап (V – 1-а пол. VII вв.) - раннє середньовіччя. Розвиток антропогенного ландшафту з переважаючою утилітарною функцією. Використовування рельєфу в стратегічних цілях. Формування системи замкнутих внутрішніх двориків у міському середовищі під впливом греко-римської цивілізації. 3 етап (XII – XVI вв.) - розвинуте середньовіччя /період арабських халіфатів і феодальної роздробленості/ Подальший розвиток антропогенного ландшафту із системою відкритих просторів біля культових об'єктів. Створення малих садів ісламу з асиміляцією культури садово-паркового будівництва завойованих народів. 4 етап (кінецьXVI–початок ХХ вв.) - пізнє середньовіччя. Розвиток інтеграційних процесів взаємозв'язку природного й антропогенного ландшафтів. Використування особливостей природного ландшафту для розширення міських територій. Створення більш розвинутої системи відкритих просторів. 5 етап ( ХХ -XХI вв.) - період нового часу. Формування архітектурно-ландшафтного середовища міста із системою відкритих міських просторів різного функціонального призначення для здійснення основних процесів життєдіяльності людини з урахуванням національних особливостей і впливу європейської культури. 3. На прикладі Лівану виявлена специфіка формування архітектурно-ландшафтного середовища міста на сучасному етапі. Вона залежить від таких показників: особливості природного ландшафту (гірський, передгірний, приморсько-передгірний та ін.); характер і структура антропогенного ландшафту (адміністративно-господарське призначення міста, чисельність населення, планувальна й транспортна інфраструктури та ін.). З урахуванням цих показників виділено три типи архітектурно-ландшафтного формування міського середовища із системою відкритих просторів: місто-столиця держави із чисельністю населення більше 1 млн. чол., поліфункціональний з переважно адміністративними функціями найбільший транспортний вузол, планувальна структура компактна, радіально-напівкільцева, система відкритих озеленених просторів локальна, розосереджена; місто-столиця мухофази з чисельністю населення від 500-1000 тис. чол., поліфункціональний з перевагою торгово-промислових функцій, великий транспортний вузол, планувальна структура розчленована, система відкритих озеленених просторів розосереджена; міста - адміністративно-торговельні центри з чисельністю населення 20-100 тис. чол., розвинутий транспортний вузол, планувальна структура смугова, лінійна, система відкритих озеленених просторів фронтальна, взаємозалежна. 4. На прикладі Лівану визначені структура й принципи проектування архітектурно-ландшафтного середовища міста. Відкриті простори залежно від функціонального призначення можна класифікувати на наступні типи: 1 тип – комунікаційно-рекреаційні; 2 тип – рекреаційні; 3 тип – господарсько-технологічні; 4 тип – еколого-естетичні. Для їхнього удосконалення та реконструкції необхідно дотримувати наступні принципи формування: екологічної комфортності; історичної наступності; стильової й композиційної єдності відкритих просторів; виявлення функціональної й соціокультурної основи; естетичної доцільності. З урахуванням перспективних тенденцій розвитку для створення гармонійного архітектурно-ландшафтного середовища в містах доцільна розробка комплексної програми його проектування з дотриманням взаємозв'язку основних засобів і категорій композиції у формуванні відкритих просторів. Їхнє формування слід розглядати на двох рівнях - макрорівні і мікрорівні. Макрорівень забезпечує цілісність взаємозв'язку і стильову єдність системи відкритих міських просторів. Мікрорівень забезпечує формування визначеного відкритого простору з використанням засобів ландшафтного дизайну. У дисертації дано рекомендації з використання пріоритетних засобів ландшафтного дизайну в умовах жаркого клімату для створення комфортного середовища відкритих просторів за функціональними, екологічними і естетичним показниками. Розроблено модель формування архітектурно-ландшафтного середовища арабського міста. 6. Запропоновано рекомендації з адміністративно-господарського управління об'єктами ландшафтної архітектури. Визначено, що прогнозована структура управління об'єктами ландшафтної архітектури в Лівані може бути триступінчатою: Координаційний центр ландшафтної архітектури Лівану (у м. Бейрут або м. Тріполі). Муніципалітети ландшафтної архітектури у великих містах. Управління ландшафтної архітектури в малих і середніх містах.
У роботі визначена сфера організаційної діяльності всіх трьох типів організаційних структур. |