Унаслідок проведеного наукового дослідження у цій дисертаційній роботі встановлено: 1. Актуальність та новизна наукової теми "Формування архітектури міст Ємену VII–XIX століть". У розвідці використано методи хронологічної послідовності, комплексності дослідження, архітектурного аналізу та зіставлення, еволюційних перетворень, теоретичного та графічного аналізів. 2. Було здійснено аналіз літературних джерел та наукових досліджень, які тою чи іншою мірою висвітлюють або торкаються історично-архітектурних аспектів формування єменської архітектури. Вперше розроблено історично-архітектурну періодизацію, на основі якої стало можливим зробити науково обгрунтований фактологічний аналіз будівництва Ємену. 3. Унаслідок фактологічного аналізу виявилася своєрідність формування північної та південної єменської шкіл. У ранні часи ісламізації (VII–X ст.) на архітектуру Ємену значно вплинули традиції стародавнього періоду. Значне місце у цей період належало архітектурі фортець. Основними історичними центрами Північного Ємену є Сана, Саада, Таїзз, Забід, Джібла, Ібб. У Південному Ємені велика кількість пам'яток національної архітектури зосереджена у Хадрамауті (Тарім, Шібам, Сайюн, Енаті), а також у Мукаллі та Адені. 4. Встановлено, що розквіт національної архітектури в історичних центрах Ємену відбувався у XII–XV ст., тобто до турецьких завоювань. З приходом турецької адміністрації у XVI ст. починається застій у єменській архітектурі, використання турецьких та міжнародних засобів будівництва. 5. На основі наукових досліджень, на прикладі таких типів, як фортифікаційні споруди, традиційне єменське житло, культові споруди, меморіальні будівлі, а також споруди водокористування вперше зроблено типологічний аналіз архітектури Ємену епохи середньовіччя. Кожен з наведених класифіковано, що підтвержує своєрідні шляхи формування архітектури Ємену VII–XIX ст. 6. Вперше визначено та з науково-теоретичних позицій висвітлено ознаки та закономірності формування архітектури міст Ємену VII-XIX ст. (Табл.1): – ознаки формоутворення та спадкоємності; – локальний характер розвитку архітектури; – співвідношення загального та національного в архітектурі; – пріоритет функціонального; – специфіка архітектурно-художніх вирішень. 7. Висвітлені та розкриті шляхи втілення результатів цього дослідження, а саме: у розвиток національної науки в історично-архітектурній сфері; у розвиток національної освіти за фахом "Архітектура"; у науково-теоретичних контактах на рівні арабо-мусульманських країн; для вирішення питань реставрації пам'яток архітектури Ємену; в науково-видавничій діяльності для висвітлення національної архітектури; для подальших наукових досліджень формування архітектури Ємену. |