У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо формування ефективної асортиментної політики підприємств роздрібної торгівлі. Основні наукові і практичні результати проведеного дисертаційного дослідження полягають у наступному. 1. Дослідження сутнісно-змістовних аспектів товарного асортименту виявило неоднозначність підходів щодо його трактування та напрямків класифікації, існування певного ототожнення з поняттями, які властиві виробничим підприємствам. Необхідність урахування сучасних парадигм управління, чіткого розуміння базової термінології та підпорядкованості окремих проявів асортименту зумовила доцільність розгляду товарного асортименту як переліку товарів за категоріями, що згруповані за певними ознаками та реалізуються роздрібним торговельним підприємством. Спираючись на сутнісні аспекти асортименту, в роботі розроблено його трьохрівневу класифікацію, яка охоплює ланцюг «товарний асортимент – товарна категорія (асортиментна група) – асортиментна позиція (товарна одиниця)» та розширено існуючу класифікацію асортименту шляхом введення ознаки «за рівнем доходності», що дозволяє визначити об’єкти управління під час формування та реалізації асортиментної політики. 2. Забезпечення якості сформованого асортименту суттєво залежить від комплексного врахування впливів різноманітних чинників, вивчення складу та характеру проявів яких дозволило розробити їх класифікацію з погляду основних економічних суб'єктів споживчого ринку. Запропонована система чинників охоплює вимоги та можливості покупців; виробників і постачальників (посередників), внутрішні можливості підприємства роздрібної торгівлі, системне вивчення яких дозволить визначити перспективні напрямки формування асортиментної політики. 3. На основі вивчення змісту та підпорядкованості понять «концепція», «стратегія», «політика» доведено, що асортиментна політика є засобом забезпечення реалізації стратегічних цілей і становить курс дій з управління торговим асортиментом, що передбачає уточнення та конкретизацію стратегічної мети й поточних завдань; розробку та обґрунтування засобів, методів і форм діяльності з їх досягнення; визначення реального ресурсного забезпечення реалізації плану. Враховуючи комплексність завдань асортиментної політики, в роботі аргументовано основні принципи, дотримання яких забезпечить якісне виконання поставлених завдань: адекватності (вимогам ринку, цілям і потенціалу підприємства), гнучкості, координації та комплексності. 4. Вивчення змістовних аспектів формування асортиментної політики діючого підприємства роздрібної торгівлі дозволило аргументувати в якості вихідних передумов даного процесу оцінку її ефективності за цільовим критеріями, що найбільшою мірою відповідають цілям асортиментної політики і враховують системний вплив виділених факторів формування асортименту. В якості таких цільових критеріїв запропоновано розглядати: споживчу цінність асортименту, його конкурентоспроможність і відповідність внутрішнім можливостям підприємства. Кожний із запропонованих критеріїв є комплексним, отже, для визначення ступеню досягнення відповідних цілей розроблено адекватний методичний інструментарій, який складається із певної системи показників, методів і методик їх розрахунку та агрегування. 5. З метою оцінки споживчої цінності сформованого асортименту розроблено методичний підхід до її бальної оцінки, що ґрунтується на результатах опитування споживачів і охоплює такі напрямки: характеристики товарів і умови їх придбання. Результати апробації методичного підходу для досліджуваних підприємств виявили наявність суттєвих проблем із рівнем задоволення споживчого попиту, що свідчить про недосконалість асортиментної політики, що реалізується. Узагальнення результатів оцінки конкурентоспроможності асортименту за допомогою розробленої методики комплексної бальної оцінки за критеріями «товар», «ціна», «організація товароруху» та «наявність комунікаційної підтримки», дозволило виявити лідерів і аутсайдерів у формуванні асортиментної політики у досліджуваній конкурентній групі та виявити коло проблем, які для них характерні: переважна орієнтація на поміркований підхід у формуванні асортиментної політики з позицій широти та глибини асортименту; нерозвиненість і обмеженість використання системи цінових знижок; незадовільна організація товароруху; епізодичність застосування заходів з реклами і стимулювання збуту. Результати дослідження внутрішніх можливостей підприємств сукупності в частині їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення дозволило визначити, що в цілому використання ресурсного потенціалу не пов’язано із реалізацією продуманої асортиментної політики: завантаження площ не супроводжується нарощуванням прибутку, розширення асортименту за рахунок включення великої побутової техніки відбувається ізольовано від наявності додаткової демонстраційної площі, невеликі партії закупівель не сприяють формуванню постійних зв’язків з постачальниками. 6. На основі дослідження змісту процесів формування асортиментної політики, планування та формування асортименту визначено їх підпорядкованість і аргументовано основні підходи до формування асортиментної політики, що ґрунтуються на забезпеченні споживчих переваг, конкурентних переваг і кращого розподілу обмежених ресурсів, для кожного з яких обгрунтовано об’єктивні передумови і обмеження застосування, що дозволяє більш ретельно і ґрунтовно здійснити вибір підходу. З метою систематизації методичного інструментарію планування асортименту з точки зору цілей і підходів до формування асортиментної політики підприємств роздрібної торгівлі в роботі розроблено рекомендації щодо пріоритетності використання окремих методів за різних цільових настанов з урахуванням їх змісту, переваг і недоліків, що становить підґрунтя для розробки і прийняття якісних управлінських рішень. 7. Виходячи з необхідності додержання вимог ефективності як найдієвішому цільовому критерію в роботі розроблено технологію формування та реалізації асортиментної політики, основними етапами якої є такі: оцінка ефективності асортиментної політики за цільовими критеріями; визначення позиції та побудова ієрархії критеріїв за рівнем ефективності асортиментної політики; вибір підходу до формування асортиментної політики; вибір методів планування асортименту; планування асортименту із застосуванням комплексу методів і узгодження результатів; формування асортименту на основі розробленого плану; моніторинг розробленої асортиментної політики за ключовими показниками ефективності і її коригування. 8. З метою усунення проблемних зон, пов’язаних із складом товарів, можливостями цінових маневрів і організацією товароруху в роботі рекомендовано використовувати методичний інструментарій планування асортименту, який ґрунтується на побудові системи динамічних двомірних матриць за критеріями «глибина», «рівень доходності товарної категорії», «оборотність товарних запасів за товарною категорією». Позиціонування товарних груп в динаміці за сукупністю названих ознак дозволяє виділити у їх складі «позитивно-стійкі», «динамічні» та «проблемно-стійкі» товарні категорії, для кожної з яких розроблено рекомендації щодо подальшого розвитку в напрямку підвищення конкурентоспроможності асортименту. Використання запропонованої процедури дозволяє досягти стійкого положення підприємства на конкурентному ринку завдяки формуванню та проведенню економічно обґрунтованої асортиментної політики. |
