У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні формування державної ідеології виховання людини в умовах трансформації суспільства. Отримані результати характеризуються науковою новизною й дають можливість зробити узагальнюючі висновки, що мають теоретичне і практичне значення та підтверджують гіпотезу дослідження: 1. Аналіз визначення базового поняття «ідеологія», здійснений з урахуванням державно-управлінської специфіки дослідження, свідчить, що у сучасній науці отримали поширення та обґрунтування три основних концепції ідеології: як викривлення («хибна свідомість») (К. Маркс), легітимації влади (М. Вебер) та інтеграції (К. Гірц, П. Рікер). Виявлено широкий спектр розуміння ролі та значення державної ідеології в житті держави та суспільства, форм та методів її вираження. Серед найбільш поширених слід відзначити три підходи: сприйняття державної ідеології як деструктивного явища в житті суспільства, пов’язаного з формуванням та функціонуванням тоталітарних та авторитарних політичних режимів; визнання конструктивної ролі державної ідеології в житті держави та суспільства незалежно від характеру політичного режиму; намагання уникати вживання поняття «державна ідеологія» як наукової категорії, а для окреслення феномена, який вона характеризує, вживати поняття-замінники. Вивчення проблеми державної ідеології засвідчило, що питання формування державної ідеології виховання людини є актуальним в умовах трансформації суспільства. Водночас воно не знайшло належного висвітлення у сучасній науковій літературі. 2. У вітчизняному науковому обігу знайшла поширення велика кількість понять, які покликані замінити термін «державна ідеологія». Але жодне з них адекватно не відображає її сутність. Доцільність вживання поняття «державна ідеологія» обґрунтовується тим, що воно визначається як система ідей, ідеалів, норм та цінностей, яка відображає особливості державного буття суспільства, на основі спільного інтересу формулює державну мету, виступає ідейною та ціннісною основою формування теорій та концепцій державного будівництва і знаходить практичне втілення в державній політиці та програмах державного розвитку. Державна ідеологія є важливим механізмом регулювання суспільних відносин, вплив якого здійснюється через ідеологічну діяльність держави. Остання включає в себе ряд заходів як щодо формування державної ідеології, так і щодо впровадження в суспільну свідомість її основних положень. Важливим аспектом ідеологічної діяльності держави є реалізація виховної функції держави шляхом формування та здійснення державної ідеології виховання людини. 3. Структура державної ідеології складається із суб’єкта та об’єкта ідеологічного впливу, а також має такі рівні: теоретико-концептуальний, програмно-політичний та актуалізований. Об’єктом державної ідеології є державне буття суспільства в усіх його проявах, а суб’єктом – держава як політична форма організації суспільства. Найбільш цілісним відображенням державного буття є державна свідомість як форма суспільної свідомості, що розкриває особливості усвідомлення індивідом держави та її суспільної сутності, власної державної приналежності та важливості наслідків співжиття в державі. На теоретико-концептуальному рівні відбувається формування найважливіших положень, які розкривають своєрідність бачення світу, що випливає з інтересів та ідеалів нації та держави. Цей рівень характеризується особливою ідейно-ціннісною структурою. Її основними елементами є цілі, ідеали, принципи, цінності та норми. Важливою складовою даного рівня структури державної ідеології є державні цінності. Вони визначаються як настанови, уявлення, оцінки, цілі, які обумовлені суспільною природою держави, мають значущість для громадян, держави та суспільства в цілому та виступають критерієм державного буття. Для програмно-політичного рівня характерне втілення визначених цілей та ідеалів в державних програмах, концепціях, через які вони визначають основні принципи формування та здійснення державної політики. Формальним вираженням державної ідеології на цьому етапі стають основоположні програмні документи політичного керівництва – програми діяльності уряду, національні, галузеві та регіональні програми, різноманітні концепції, стратегії, плани розвитку, звернення, виступи, промови лідера держави тощо. Актуалізований рівень характеризується ступенем освоєння громадянами основних цілей та принципів державної ідеології. Він знаходить вираження в політичній та соціальній поведінці населення країни, його участі в політичному житті. Фактично, вираженням цієї структури державної ідеології є стан державної свідомості, громадської думки, ціннісні орієнтації громадян, а також такі ірраціональні елементи, як стереотипи, міфи та символи, що існують у суспільній свідомості. 4. Функції державної ідеології слід розглядати з двох позицій: відповідно до соціальної та політичної природи держави та держави як суб’єкта управління. Перший підхід передбачає визначення функцій державної ідеології за сферами життєдіяльності суспільства: політична, соціальна, економічна, правова, морально-етична, виховна функція та ін. Другий – визначає розгляд державної ідеології як засобу забезпечення реалізації державного управління, а отже, її функції тісно пов’язані з функціями управління державою (функцією цілепокладання, організаційною, світоглядною, нормативною, комунікативною тощо). 5. Актуальним для формування державної ідеології виховання людини в Україні є урахування специфіки досвіду Німеччини щодо виховання людини і громадянина в умовах трансформації суспільства. Особливу увагу приділено вивченню німецької практики, оскільки з проблемою перевиховання особистості Німеччина у своїй історії зіткнулася тричі: одразу після Другої світової війни, коли постало питання подолання впливу нацистської ідеології та демократизації суспільних відносин; після об’єднання західнонімецьких та східнонімецьких земель на початку 90-х рр. ХХ ст.; у зв’язку з євроінтеграційними процесами та необхідністю формування у громадян держави «європейської ідентичності». Ідеологічні та організаційні засади здійснення ідеологічної діяльності держави щодо виховання людини і громадянина у ФРН в умовах демократії полягають у формуванні демократичної громадянськості та європейської ідентичності, а також функціонуванні інституту політичної освіти. В Україні доцільно використати досвід її організації та реалізації, а саме: інституалізація політичної освіти в межах держави; наявність розгалуженої організаційної структури; форми та методи державного управління процесами здійснення ідеологічної діяльності держави; аксіологічне наповнення політичної освіти тощо. 6. На підставі результатів дослідження особливостей реалізації ідеологічної діяльності держави у сфері виховання людини до вітчизняного наукового обігу запропоновано ввести поняття «державна ідеологія виховання людини». Сформульовано його визначення: державна ідеологія виховання людини – система методів та заходів, спрямованих на систематичне відтворення в нових поколіннях громадян державних та суспільних цінностей, формування державної свідомості. 7. Формування державної ідеології виховання людини базується на таких принципах: а) загальні принципи: науковість, демократичність, прозорість і публічність, толерантність, безперервність та спадкоємність, узгодженість змісту, форм та методів виховної роботи; б) спеціальні принципи: орієнтація на розвиток особистості, моральність, патріотизм, суспільна відповідальність, суспільна довіра, суспільне служіння. Державна ідеологія виховання людини формується на основі ідеї розвитку особистості та втілюється в системі суспільного виховання. Його основна мета – формування зрілої, компетентної, демократичної особистості, а функціональне призначення – забезпечення реалізації державної ідеології виховання людини в Україні. Розроблені положення та рекомендації щодо формування державної ідеології виховання людини знайшли втілення у проекті Концепції державної ідеології виховання людини, реалізація якого сприятиме нормативно-правовому та організаційному визначенню суспільного виховання та дозволить заповнити існуючу прогалину щодо змістовного наповнення державної ідеології виховання людини і забезпечити виконання державою її виховної функції. | 