У дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуальної задачі – теоретичне обґрунтування и розробка механізму реалізації стратегії держави на ринку інформатизації в умовах глобалізації економічних процесів. Основні наукові та прикладні результати дисертаційної роботи полягають у наступному: 1. Рівень розвитку інформаційної діяльності і ринку інформаційних технологій обумовлює ступінь зрілості ринкових відносин на шляху побудови ринкової економічної системи та є чинником формування постіндустріального суспільства. Інформаційній діяльності притаманний високий рівень інтернаціоналізації та високий рівень глобалізації. Ці процеси з точки зору державного управління вивчено недостатньо і потребують формулювання стратегії держави на національному ринку і інтегрування у глобальну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру. Національний і міжнародний аспекти усуспільнення індустрії інформації знаходяться в діалектичному взаємозв'язку. Умовою успіху на шляху захисту національного ринку є наявність чітко сформульованих національних інтересів і стратегії розвитку інформаційної діяльності і ринку інформаційних послуг і продуктів національних виробників, а також державної політики, що забезпечує захист інтересів національних споживачів. 2. Формування національної інформаційної інфраструктури, що працює на ринкових принципах, залежить від регулюючої діяльності держави у напрямі збереження як державного сектору найбільш критичної, з погляду національної безпеки, частки національних інформаційних ресурсів, а також створення правових і організаційно-економічних механізмів, які в найбільшій мірі сприяють залученню недержавних інвестицій до інформаційної інфраструктури. 3. Інстументом реалізації державної стратегії є інформаційна політика, яка повинна розроблятися і реалізуватися на п'яти рівнях: державному, галузевому, регіональному, окремо господарюючого суб'єкта, індивідуальному. При цьому рекомендується системно-ієрархічний механізм до реалізації інформаційної політики. Основними цілями державної інформаційної політики є: забезпечення умов, що гарантують реалізацію конституційних прав громадян на інформацію, задоволення їх інформаційних потреб; створення необхідних умов для задоволення інформаційних потреб органів державної влади і господарюючих суб'єктів; встановлення порядку формування і використання інформаційних ресурсів; інтеграцію інформаційних ресурсів незалежно від їх відомчої належності і форм власності; забезпечення повноти, точності, достовірності і своєчасності представлення інформації. 4. Ринку інформаційних послуг і продуктів притаманна власна система державного регулювання, в якій присутні інформаційні служби трьох видів власності – державної, публічної та приватної, їх співвідношення в загальній структурі неоднозначне. Державна інформаційна політика повинна включати адміністративну, законодавчу, наукову, фінансову політику, а також політику стосовно інформаційної взаємодії і міжнародної співпраці; політику інформаційної освіти. 5. Програми інформатизації повинні базуватися на використанні загальної термінології і класифікації; системному підході до створення інфраструктури; розвитку комунікацій між рівнями інфраструктури. У роботі запропонована точка зору автора на понятійний апарат, що використовується в дослідженні. 6. Індустрію інформації доцільно виділити в самостійну сферу діяльності, що обумовлено її інфраструктурним характером, перетворенням на один із нових елементів загальних умов суспільного процесу виробництва. 7. Процес формування ринку інформаційних послуг можна вважати завершенням, а рівень його розвитку достатнім з погляду інтеграції в систему міжнародної ринкової співпраці, як самостійної галузі економіки. Інтернет розглядається як основа реструктуризації системи комунікації інформаційних продуктів і послуг, а також формування інформаційних ресурсів. 8. Державна стратегія управління інформаційним ринком сприяє формуванню відкритого інформаційного суспільства на підґрунті розвитку єдиного інформаційного простору, інтеграції у глобальний інформаційно-комунікаційний простір з урахуванням вимог СОТ, національних особливостей та інтересів при забезпеченні безпеки на національному і міжнародному рівнях. | 