Проведене дослідження теоретичних засад формування ефективної експортної політики України на світовому ринку зернових дало можливість зробити ряд принципових висновків і пропозицій щодо напрямів, методів і форм активізації розвитку міжнародних сільськогосподарських торговельних відносин. 1. Стандартна модель Хекшера-Оліна-Самуельсона не завжди придатна для пояснення торгівлі сільськогосподарськими товарами. Як виявилось, на це впливають традиційні теорії торгівлі, а саме зростання доходу на душу населення, фактор забезпечення, зміни транспортних витрат, а політика лише частково пояснює зміни складової торгівлі продовольчими товарами. 2. Відповідно до теорії М. Портера, у межах детермінант конкурентних переваг країни виділено чотири параметри, що формують конкурентне становище для місцевих фірм і впливають на її успіх у міжнародній діяльності. Виходячи з цього, для зернової галузі в ході проведеного дослідження виокремлено наступні детермінанти. Перша - це параметри факторів виробництва зерна (наявність факторів, ієрархія факторів, механізми та динаміка їх створення); друга детермінанта – рівень попиту на внутрішньому зерновому ринку базування фірми, високі параметри якого виступають як підтримуючий страховий фактор у разі операцій на зовнішньому ринку зерна; третя детермінанта – наявність у країні зернової галузі-постачальника, що конкурентоспроможна на світовому ринку; четверта детермінанта – близькість національних моделей стратегії та структури фірми до глобальних параметрів та рівень внутрішньої конкуренції, яка впливає на діяльність фірми на зовнішньому ринку зернових. 3. Концептуальні засади формування сучасної експортної політики виявили тенденцію переважної концентрації торгівлі сільськогосподарськими товарами, зокрема зерновими в основному між розвинутими країнами, що супроводжується постійним зростанням пропозиції сільськогосподарської продукції. Причому, Україна запозичила зарубіжний досвід для формування стратегії продажу сільськогосподарських товарів широкого асортименту. Географічна переорієнтація торгівлі українським збіжжям відбулася, головним чином, до країн Західної Європи, Азії та Північної Африки. Основні причини цього полягають як в особливостях розвитку транспортної та іншої інфраструктури експорту, так і в тому, що ці ринки є для зернотрейдерів більш стабільними, ефективними і передбачуваними. 4. Методика розрахунку ефективності експортної політики держави на світовому ринку зернових визначається через співвідношення встановленої експортної ціни на зернові товари і отримання прибутків від експортної діяльності. Особливістю методики розрахунку загальної структури витрат при експорті зерна є визначення транспортної складової в експортній ціні на зерно (від здачі на елеватор до відвантаження на судно). Для успішного продажу вітчизняних зернових товарів на світовому ринку українська експортна ціна на зерно на умовах FOB або СРТ не повинна перевищувати світову ціну на умовах CIF. 5. Економічна ефективність експорту зернових товарів на макрорівні передбачає співвідношення виторгу від експорту зернових до національних витрат на їх експорт. Під економічною ефективністю експорту на мікрорівні розуміють ступінь збільшення доходу агропідприємства від зовнішньоторговельних операцій, критерієм оцінки якої є прибуток. 6. Найвищий показник чистого експорту по відношенню до внутрішнього виробництва в Україні мають зернові культури. На середньострокову перспективу варто очікувати поглиблення взаємозв’язку українського та світового ринку зерна. Кон’юнктура світового ринку впливатиме на баланс внутрішнього попиту та пропозиції зерна в країні. Спостерігається тісний зв’язок і пряма залежність між українськими та європейськими цінами на зернові культури. Водночас існує слабкий зв’язок з відповідними цінами на американських ринках, за винятком кукурудзи. В цілому українська ціна на зернові культури формується за ринковими принципами. 7. Протекціоністська торговельна політика за режиму вільного плавання валют виявляється для України неефективною, так як при гнучкому курсі обміну валют механізм дії імпортних обмежень призведе до абсолютного скорочення імпорту зернових товарів і збільшення за цей рахунок чистого експорту, що в свою чергу може викликати підвищення курсу гривні і негативно вплине на експортні можливості України. Водночас система фіксованого валютного курсу виявилася також неефективною для України, оскільки вона призвела до зниження ефективності експорту зерна з оплатою в іноземній валюті, збільшення частки бартерних операцій та зниження обсягу зернового виробництва на імпортозалежних агропідприємствах. З огляду на це, висунута ідея застосування валютного курсу у межах коридору, що балансує експортно-імпортні операції із зерновими товарами. 8. В останні роки стає дедалі тіснішою взаємозалежність розвитку зернового господарства провідних країн СНД (Росії, України, Казахстану) та світового ринку зерна. Насамперед це пов’язано з відновленням і усталенням статусу цих країн як потужних світових виробників і експортерів зерна, які можуть суттєво впливати на глобальну ринкову ситуацію. Останні роки функціонування світового ринку зерна засвідчують про вагомий вплив України, Росії і Казахстану, але ще залишається проблемною сфера реструктуризації агропідприємств, системи обробки і збуту зерна, формування дієвої аграрної політики, що певним чином гальмує зміцнення позицій цієї трійки на світовому ринку зернових. 9. Аналіз політики держави щодо імпорту зернової продукції засвідчив, що рівень протекціонізму зернових ринків в Україні достатньо високий, але з моменту приєднання до СОТ він суттєво знизиться, і матиме місце поступова її лібералізація. Політика протекціонізму національного зерновиробника в середньостроковій перспективі вбачається не в протекціонізмі шляхом обмеження імпорту, а у його підтримці за рахунок прямих дотацій, при наявності бюджетних коштів, та непрямої підтримки через збільшення попиту на вітчизняну зернову продукцію. 10. Від членства України у СОТ безпосередньо залежать перспективи інтеграції до Європейського Союзу, залучення іноземних інвестицій та отримання торговельних пільг від розвинутих країн. Спільна аграрна політика ЄС досить актуальна для України, сфера і механізми діяння якої зачіпають такі важливі проблеми, як стимулювання і модернізація зернового виробництва, формування і розширення нових ринків збуту, збільшення асортименту та підвищення якості запропонованих зернових товарів і зниження їх ціни в результаті посилення конкуренції з європейськими країнами, інтеграція у систему світового сільського господарства. 11. За роки реформування економіки України відбулися суттєві зміни у регулюванні експорту зернової продукції. Були скасовані всі експортні мита на зерно, більшість квот та ліцензій, значні обмеження в рамках індикативних цін та обов’язкову експортну реєстрацію, уніфіковано податки на імпортні та українські зернові товари. Суттєва лібералізація експортної політики стосовно сільськогосподарської продукції не створила умов для стимулювання експорту, про що свідчить незначна частка експорту по відношенню до ВВП порівняно з іншими країнами. 12. Формування ефективної експортної політики держави має забезпечити такий правовий режим, при якому експортерам зерна будуть вчасно повертати ПДВ, лібералізуватимуться канали збуту продукції, удосконалиться система митно-тарифного регулювання у напрямі захисту вітчизняних зерновиробників, залучатимуться якомога більше прямих іноземних інвестицій у галузь зернової індустрії, надаватимуться довгострокові кредити на пільгових умовах агропідприємцям. Послідовна реалізація викладених вище стратегічних і тактичних заходів формування експортної політики України на світовому ринку зернових дозволить поліпшити макроекономічну ситуацію в країні та відновити динаміку економічного зростання на якісно новій основі, яка відповідатиме потребам формування сучасного конкурентоспроможного зернового сектору європейського типу. | 