1. Результати аналізу наукових джерел з проблеми дослідження і практики підготовки фахівців свідчать, що у ВНЗ ще не склалась цілісна методика цілеспрямованого формування готовності до професійної творчої діяльності майбутніх перекладачів. Це породжує суперечність між рівнем готовності майбутніх перекладачів до професійної творчої діяльності та вимогами до здійснення якісного та творчого перекладу. Професійна творча діяльність трактується нами як складний багаторівневий процес, який полягає в здатності якісно і компетентно створювати творчий продукт – переклад мови оригіналу – на основі сформованої мотивації, професійних знань, умінь і навичок, розвинених творчих здібностей фахівця, набутого ним професійного досвіду. Складовими структури означеної діяльності є: потреба (перекласти мовленнєву конструкцію цільовою мовою); мотив (бажання творчо, якісно і компетентно перекласти конструкції мови оригіналу); мета (досягнути адекватності при перекладі, творчо передати не лише зміст оригіналу, але й стиль автора, емоційність та експресивність твору); спосіб (мисленнєві дії, спрямовані на аналіз та обробку інформації, проведення аналогій, висунення гіпотез, пошук лінгвістичних еквівалентів та побудова мовленнєвих конструкцій перекладу; вибір адекватних шляхів перекладу); результат (творчий переклад конструкції мови оригіналу на цільову мову та досягнення прагматичності при перекладі). 2. Уточнено педагогічну сутність поняття „готовність до професійної творчої діяльності” – це ініціативна спрямованість особистості на творче виконання професійних завдань на основі набутих знань, умінь і навичок, сформованих особистісних і професійних якостей та установки суб’єкта діяльності на успіх і самовираження. З урахуванням специфіки перекладацької діяльності теоретично обґрунтовано сутність компонентів досліджуваної готовності: мотиваційно-вольового, пізнавально-операційного, психофізіологічного, рефлексивного. 3. Визначено критерії готовності до професійної творчої діяльності майбутніх перекладачів, а саме: позитивна мотивація учіння, поєднана із налаштованістю студентів на творчу перекладацьку діяльність; наявність у студентів загальнонавчальних і фахових знань, умінь та навичок; повний перелік професійно важливих якостей, творчих здібностей зокрема; самооцінка, самоконтроль, самокорекція студентами власного перекладу як продукту творчої діяльності. Теоретично обґрунтовано рівні досліджуваної готовності: репродуктивний, реконструктивний, активно-пошуковий, креативний. Орієнтація проводиться на формування у студентів активно-пошукового і креативного рівнів готовності, як вихідних і необхідних для формування готовності до професійної творчої діяльності майбутніх перекладачів. 4. Теоретично обґрунтовано і практично перевірено, що ефективність процесу формування готовності до професійної творчої діяльності досягається завдяки реалізації сукупності педагогічних умов: забезпечення позитивної мотивації учіння і налаштованості студентів на переклад як особистісно-професійну діяльність і творчий процес; оптимальне використання елементів проблемного навчання як засобу активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів; стимулювання творчих здібностей студентів на основі нових інформаційних технологій; вияв пізнавальної самостійності студентів у розв’язанні навчальних завдань. Зазначені педагогічні умови діють у навчальному процесі в комплексі та взаємодії і впливають на формування усіх компонентів досліджуваної готовності. 5. Розроблено модель процесу формування готовності до професійної творчої діяльності, до якої входять такі складові: мета; вимоги до практичної підготовки перекладачів; аналіз і оцінка стану підготовки перекладачів; педагогічні завдання, форми і методи роботи на кожному етапі формування готовності до професійної творчої діяльності; педагогічні умови; компоненти та рівні готовності; результат. Названі вище складові моделі взаємопов’язані між собою і взаємодіють. 6. На основі результатів формуючого експерименту доведено, що динаміка рівнів сформованості готовності до професійної творчої діяльності майбутніх перекладачів зумовлена професійно зорієнтованим змістом навчання, орієнтацією викладача на особистість студента, на формування у нього професійно важливих якостей, самооцінки, самоконтролю, самоактуалізації за допомогою активних форм і продуктивних методів навчання: створення проблемних ситуацій, використання методів з ускладнюючими умовами, проведення занять-диспутів, занять-конференцій, ділових і рольових ігор, використання мережі Інтернет, виконання практичних вправ на розвиток професійно важливих якостей перекладача, виконання творчих завдань з перекладу для самостійної роботи, що забезпечує можливість студенту проявити свої індивідуальні якості, виявити та розвивати його творчий потенціал. 7. Результати формуючого експерименту засвідчили, що на репродуктивному рівні готовності в контрольних групах знаходяться 36,67% студентів, в той час як в експериментальних групах – 26,28%. Відсоток студентів з реконструктивним рівнем готовності в експериментальних групах більше ніж в контрольних групах – 47,46 % проти 41,17%. На активно-пошуковому рівні знаходяться 15,83 % студентів контрольних груп та 20,33% студентів експериментальних груп. Різниця також існує в показниках креативного рівня готовності між контрольними та експериментальними групами, який майже в 2 рази більше сформований в експериментальних групах – 5,93 % студентів проти 3,33 % в контрольних групах. Проведене нами дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Серед подальших наукових розробок – обґрунтування та побудова професіограми перекладача з усного та письмового перекладу; пошук інтерактивних технологій навчання перекладу у вищій школі; дослідження індивідуально-психологічних особливостей майбутніх перекладачів у процесі формування готовності до професійної творчої діяльності. |
