Теоретичний аналіз проблеми та отримані результати дослідно-експериментальної роботи дозволили сформулювати такі висновки: Вивчення стану професійної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів України показує, що переважно майбутніх педагогів готують до розв’язання навчально-виховних завдань, здебільшого в умовах загальноосвітнього навчального (позашкільного) закладу зі сталою системою виховної роботи, що підтверджує необхідність цілеспрямованої підготовки майбутнього педагога до діяльності в умовах тимчасового виховного середовища. Тимчасове виховне середовище являє собою простір, що безпосередньо впливає на розвиток всіх сфер підростаючої особистості, а отже забезпечує успішну соціальну адаптацію вихованця в мінливих та тимчасово обмежених обставинах його життєдіяльності. А під діяльністю в умовах тимчасового виховного середовища слід розуміти гуманізовану взаємодію всіх компонентів оточення, що спрямована на оволодіння ситуацією самовизначення підростаючої особистості, створення умов для індивідуальності як самоцілі. Готовність студентів до діяльності в умовах тимчасового виховного середовища складає інтегральну якість, в якій органічно поєднуються пізнавальний, процесуальний та мотиваційно-особистісний компоненти, її сформованість ґрунтується на системі загальнопедагогічних та спеціальних знань, пов’язаних з виховною діяльністю, педагогікою середовища, позакласною та позашкільною виховною роботою, врахуванні специфіки виховного процесу загалом (його багатофакторність, динамізм, мінливість, самокерованість і стохастичність тощо) і особливостей організації педагогічної діяльності в умовах ТВС, зокрема (тимчасовість, варіативність, імпульсивність, вибірковість, активність, збірність, автономність тощо); на розвитку відповідних діагностичних, проективних, продуктивних умінь; збагаченні досвіду творчої діяльності, усвідомленні соціальної значущості та необхідності організації діяльності в умовах тимчасового виховного середовища. У ході дослідження визначені рівні готовності діяльності в умовах тимчасового виховного середовища: низький, оптимальний, достатній і дана їх сутнісна характеристика. В процесі формувального експерименту у студентів кожного рівня готовності: сформовано мотиваційно-особистісне ставлення до діяльності в умовах тимчасового виховного середовища; розширені знання з теоретичних основ досліджуваної педагогічної діяльності; відпрацьовані діагностичні, проективні та продуктивні вміння; проведена діагностика і дана оцінка готовності студентів до діяльності в умовах тимчасового виховного середовища. Розроблена дидактична система формування готовності студентів до діяльності в умовах тимчасового виховного середовища, яка об’єднала в собі
навчально-пізнавальну, імітаційно-моделюючу, науково-дослідну і самостійну діяльність майбутнього педагога та передбачає наявність таких педагогічних технологій, що забезпечують послідовне включення студентів до розв’язання творчих завдань різного рівня складності, до ситуативного моделювання і розв’язування педагогічних ситуацій, проведення тренінгових занять, включення студентів в навчально-практичну діяльність з акцентом на відпрацювання певних технологічних елементів тимчасового виховного середовища, проектування проблемно-конфліктних ситуацій, використання рольових та імітаційних ігор, в яких моделюються умови, максимально наближені до реальних. Одержані в ході дослідно-експериментальної роботи результати дають підстави стверджувати, що розроблена в межах дидактичної системи поетапна стратегія формування готовності до діяльності в умовах тимчасового виховного середовища створює необхідні умови для підвищення рівня цієї готовності у студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Співставлення даних констатувального і формувального експериментів свідчить про ріст основних показників готовності майбутнього вчителя до досліджуваної діяльності.
Крім того, проведене дослідження позитивно вплинуло на студентів ЕК. У них стала більш стійкою потреба у вдосконаленні власної педагогічної діяльності, змінилися в позитивний бік окремі особистісні характеристики (спрямованість, наполегливість тощо), майбутні вчителі оволоділи системою знань, що розкривають теоретичні основи діяльності в умовах тимчасового виховного середовища, опанували вміннями діяти в подібних умовах. Все це свідчить про те, що представлена дидактична система формування готовності до діяльності в умовах тимчасового виховного середовища є ефективною, а її окремі елементи можуть цілком органічно увійти до загальних питань, пов'язаних з підготовкою студентів вищих педагогічних навчальних закладів України. Разом з тим наша робота не вичерпує всіх аспектів підготовки майбутніх педагогів до діяльності в умовах тимчасового виховного середовища. В подальшому увага дослідників може бути зосереджена на вивченні особливостей підготовки студентів ВПНЗ до проектування тимчасового виховного середовища як в навчальній, так і позанавчальній роботі; формуванні готовності до діагностичної діяльності в екстремальних умовах перебування дітей; удосконаленні існуючих технології підготовки майбутніх педагогів до діяльності в умовах цілісності педагогічного процесу, модульного структурування процесу підготовки майбутнього фахівця. |
