Анотація до роботи:

Атамась Г.П. Формування і функціонування регіонального ринку овочевої продукції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2005.

В дисертації подаються теоретико-методологічні та прикладні основи формування і функціонування регіонального ринку овочевої продукції. Визначено передумови становлення овочевого ринку регіону. Зясовано роль і місце Одеського регіону в овочевому господарстві України. Розкрито основні складові формування пропозицій на регіональному овочевому ринку. Висвітлено перспективи формування попиту та можливості удосконалення конюнктури регіонального ринку овочів. Визначено основні напрями раціоналізації товарної овочевої політики регіону, значні перспективи розвитку якої реальні за умови прийняття участі в цьому процесі різних організаційно-правових форм аграрного виробництва.

Різноманітність субєктів ринкової діяльності овочевого ринку є визначальною рисою його сучасного становлення. При виборі стратегічних орієнтирів стосовно посівів та асортиментного складу овочевих культур важливе значення має конкурентоспроможність товаровиробників. Встановлено наявність можливостей в Одеській області виробництва екологічно чистої продукції, якому сприятиме: розробка комплексної програми екологізації розвитку регіонального овочівництва; формування обласної інфраструктури та відповідних ланок з сертифікації і гарантування якості екологічно чистої овочевої продукції; економічне стимулювання через бюджети різних рівнів виробництва, переробки та продажу екологічно чистих овочів; маркетинговий пошук відповідних споживчих ринкових сегментів; інформаційне забезпечення населення щодо переваг відповідної продукції. Обгрунтовано перспективи інноваційно-інвестиційного розвитку регіонального овочевого ринку.

1. Регіональний овочевий ринок являє собою сукупність економічних взаємовідносин між виробниками та споживачами з приводу купівлі та продажу продукції овочівництва в межах конкретної території, що має певні особливості. Забезпечуючи остаточне визначення вартості овочевих товарів, ринок підтримує безперервність процесу суспільного овочевого відтворення, а ринкова конкуренція спонукає товаровиробників до зниження витрат на виробництво та збут овочевої продукції, сприяючи підвищенню її якості. Сучасний ринок посилює контролюючу та регулюючу функції з боку споживачів щодо кількісних, якісних та цінових параметрів виробництва овочевої продукції.

2. Особливостями сучасного становлення регіонального овочевого ринку виступають: значний вплив глибинної соціально-економічної трансформації вітчизняного села; участь у формуванні ринку овочів юридичних та фізичних осіб, які представляють різні форми власності і господарювання; посилення інтеграції науки та практики виробництва, переробки і продажу овочів при зростанні впливу інноваційної діяльності; специфічні відмінності овочів як товару; посилення економічної глобалізації; значне розшарування населення за рівнем грошових доходів.

3. Високоефективне функціонування регіонального овочевого ринку передбачає активне державне регулювання, спрямоване на формування сприятливих умов для виробництва і збуту овочів товаровиробниками різних форм власності та господарювання. Необхідність цілеспрямованої державної регуляторної політики щодо розвитку ринку овочів зумовлена соціально-економічною вагомістю овочевої продукції.

4. Використання в Україні зарубіжного досвіду державного регулювання овочевого ринку передбачає: створення рівних економічних умов, за яких галузі економіки мали б можливість одержувати рівновеликі прибутки на одиницю направлених у виробництво ресурсів, включаючи землю; удосконалення державної підтримки вітчизняного сільського господарства через концентрацію видатків державного бюджету на загальне державне регулювання аграрного ринку; забезпечення агровиробників сучасною технікою, мінеральними добривами, професійно підготовленими кадрами; пріоритетний розвиток найбільш важливих аграрних галузей; вирішення соціальних проблем на селі тощо.

5. Природно-кліматичні умови Одеської області загалом сприятливі для вирощування різноманітної овочевої продукції. Існуючі економічні, рекреаційні, культурні, побутові, лікувально-профілактичні та інші соціальні складові регіону при високому рівні концентрації населення в містах та селищах міського типу виступають загалом стимулюючим чинником розвитку регіонального овочевого ринку. Його найважливішу складову – ведення овочевого виробництва згідно сучасних вимог гарантує висококваліфіковане кадрове забезпечення. Високоефективний розвиток виробництва, переробки і збуту овочевої продукції з позицій регіональної виробничої системи виступає обєктивною умовою її соціально-економічного прогресу.

6. В сфері виробництва овочевої продукції відбулися радикальні зміни. Якщо раніше в абсолютних і відносних величинах домінували великі сільськогосподарські підприємства – на них приходилося біля 82 % виробленої овочевої продукції, а частка господарств населення була незначною (18,4 %), то нині положення зовсім інше. Питома вага господарств населення у виробництві овочів складає 65,8 %, а на долю сільськогосподарських підприємств приходиться лише 34,2 %.

7. Перспективам великих сільськогосподарських підприємств у формуванні ринкової пропозиції овочевої продукції сприяють великі земельні масиви, можливість використовувати овочеві сівозмін, збільшення доступності фінансово-кредитних ресурсів, техніко-технологічне забезпечення овочевого виробництва, кваліфікаційний рівень спеціалістів овочівництва, усвідомлення різними політичними силами важливості збереження цілісних господарських комплексів великих агроформувань. Накопичений досвід ведення овочівництва в попередні реформуванню роки, науково-технологічний рівень організації виробництва та людський капітал дають підстави стверджувати про значні перспективи збільшення вагомості пропозиції овочів на регіональному і національному ринках державними сільськогосподарськими підприємствами. Виробництво овочевої продукції в фермерських господарствах Одеської області не відноситься до пріоритетних напрямів агропродовольчої діяльності.

8. В Одеській області, згідно моделі раціонів для різного рівня фізіологічного забезпечення людини, в перерахунку на свіжі овочі потреби населення регіону за мінімальними обсягами споживання загалом задовольняються. Проте, споживаючи щонайбільше 113,4 кг овочевої продукції в розрахунку на одну особу та займаючи за цим показником 12 місце серед регіонів країни, Одещина не досягає раціонального рівня споживання овочів.

9. Зростання ринкового попиту на овочеву продукцію має перспективи за умови розвязання демографічної кризи через подолання тенденції природного скорочення чисельності населення завдяки заходам, стимулюючих підвищення народжуваності. В цій же площині знаходиться вирішення проблеми низької платоспроможності, яка також формує ринковий попит на овочеву продукції. Соціально-економічна політика держави повинна бути зорієнтована на підвищення добробуту населення через ріст реальної заробітної плати. Особливо це стосується працівників, зайнятих в сільському господарстві. Доцільно вирівнювати також в сторону підвищення рівень заробітної плати працівників різних регіонів країни.

10. Товарна політика овочевого ринку регіону відбувається через розвиток різних організаційно-правових форм аграрного виробництва. Слід очікувати, що саме їх різноманітність буде визначальною рисою пореформеного етапу. Конкуренція в подальшому між овочевими товаровиробниками диктуватиме стратегічний вибір щодо посіву та набору асортиментної групи овочевих культур. Активна цілорічна ринкова діяльність регіональних агровиробників овочевої продукції сприятиме оптимізації грошових надходжень від збуту овочів та слугуватиме надходженню додаткових доходів та прибутків.

11. Виробництва екологічно чистої овочевої продукції в Одеській області має значні перспективи. Вони грунтуються на сприятливих для ведення такого овочівництва природнокліматичних умовах, зростаючій потребі залучення до аграрного виробництва додаткових трудових ресурсів при їх вивільненні внаслідок соціально-економічних трансформацій села, успадкованих традиціях вирощування овочів в господарствах різних форм власності і господарювання. Для успішного розвитку виробництва екологічно чистої овочевої продукції необхідно здійснити організаційно-економічні заходи, основні з яких включають: розробку комплексної програми екологізації розвитку регіонального овочівництва; формування обласної інфраструктури та відповідних ланок з сертифікації і гарантування якості екологічно чистої овочевої продукції; економічне стимулювання через бюджети різних рівнів виробництва, переробки та продажу екологічно чистих овочів; маркетинговий пошук відповідних споживчих сегментів регіонального, національного та світового ринків; інформаційне забезпечення населення щодо переваг відповідної продукції.

12. Наявний ресурсний потенціал овочівництва та його структура є факторами, що вимагають значних зусиль в інноваційно-інвестиційній діяльності для зупинення негативної регресії матеріально-технічної бази та проведення структурної трансформації основних засобів. Зрошувальна система Одеського регіону, включаючи крапельне зрошення, знаходиться в задовільному стані. Проте її ефективне використання вимагає насичення відповідною сучасною дощувальною технікою та нової інноваційно-інвестиційної регіональної політики, спрямованої на підтримку в робочому стані і розширення площ зрошувальної мережі.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Дмитрийчук Г.П., Радутная Е.В. Хозрасчетный доход в колхозах // Совершенствование экономического механизма хозяйствования в сельскохозяйственных предприятиях Юга Украины. Сборник научных трудов / Одесса: Одесский сельскохозяйственный институт, 1989. – С. 105-109. (Особисто автору належить: вступ, аналітична складова).

2. Лущук А.П., Дмитрийчук Г.П. Жизнеобеспеченность экономической системы АПК при переходе к рынку // Совершенствование экономических методов хозяйствования АПК Юга Украины. Сборник научных трудов/ Одесса: Одесский сельскохозяйственный институт, 1993. – С.4-6. (Дисертанту належить: з’ясування ринкових відносин в АПК).

3. Дмитрійчук Г.П. Значення кредитних спілок в розвитку фінансово-кредитних відносин в АПК // Аграрний вісник Причорноморя. Збірник наукових праць. Економічні науки. Випуск № 6 (13). – Одеса: Одеський державний аграрний університет, 2001. – С. 131-134.

4. Дмитрійчук Г.П. Економічна ефективність виробництва овочів в Одеському регіоні // Аграрний вісник Причорноморя. Збірник наукових праць. Економічні науки. Випуск 16. – Одеса: Одеський державний аграрний університет, 2002. – С. 41-45.

5. Дмитрійчук Г.П. Маркетинг овочевої продукції // Вісник аграрної науки Причорноморя. Збірник наукових праць. Випуск 2(26). Том 2. – Миколаїв: Миколаївський державний аграрний університет, 2003. – С. 93-101.

6. Дмитрійчук Г.П. Шляхи розвитку овочівництва Одещини // Аграрний вісник Причорноморя. Збірник наукових праць. Економічні науки. Випуск 22. – Одеса: Одеський державний аграрний університет, 2003. – С. 147-150.

7. Дмитрійчук Г.М. Підвищення економічної ефективності виробництва та переробки овочів // Економіка АПК. – 2004. - № 2. С. 61 – 64.

8. Дмитрійчук Г.П. Сучасний стан та перспективи розвитку овочівництва в Одеському регіоні // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 192, Т. 111. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2004. – С. 688-693.

9. Дмитрійчук Г.П. Екологізація виробництва овочів як складова продовольчого забезпечення населення регіону та країни // Аграрний вісник Причорноморя. Збірник наукових праць. Економічні науки. Випуск 27. – Одеса: Одеський державний аграрний університет, 2005. – С. 80-82.

10. Петруня Н.В., Дмитрійчук Г.П. Застосування економіко-математичних методів у прогнозуванні розвитку овочепродуктового підкомплексу АПК // Аграрний вісник Причорноморя. Збірник наукових праць. Економічні науки. Випуск 27. – Одеса: Одеський державний аграрний університет, 2005. – С. 181-184. (Дисертанту належить: вступ, аналіз останніх досліджень, висновки).

Тези наукової конференції:

11. Лобунец А.Г., Дмитрийчук Г.П. Хозрасчетный доход – объект экономического интереса призводственного коллектива // Перестройка и общественные науки к 125-летию Одесского государственного университета. Тезисы докладов и выступлений на юбилейной научной конференции кафедр общественных наук. – Одесса: Одесский государственный университет им. И.И.Мечникова, 1990. – С. 122-123. (Дисертанту належить: вступ, аналітична складова).