1. На регіональному рівні агропромислового виробництва потрібно виділяти внутрішні чинники розвитку агропромислового виробництва: соціально-економічна ситуація в регіоні, потенціал самозабезпечення, кон'юнктура регіонального ринку продовольства, розвиненість торгової і транспортної інфраструктури в регіоні, регіональна економічна політика і регулювання, участь в міжрегіональному обміні, екологічна ситуація. Серед зовнішніх чинників визначено наступні: кон'юнктура національного ринку продовольства, макроекономічна ситуація, стан національного АПК, екологічна ситуація в країні, розвиненість торгової і транспортної інфраструктури в країні, національна економічна політика і регулювання. 2. Агропромислове виробництво визначається як складна, динамічна, ієрархічна, відкрита соціально-економічна система. З урахуванням специфічних рис та особливостей функціонування під його розвитком слід розуміти взаємопов'язану діяльність підприємств і організацій, а також домашніх господарств, що належать до різних форм власності і господарювання в ринкових умовах з урахуванням опосередкованого впливу держави, спрямованого на підвищення їхньої економічної ефективності. 3. Наведена сукупність різних характеристик агропромислового виробництва регіону визначає, у свою чергу, систему його регулювання. Основою побудови такої системи є ведення агропромислового виробництва регіону, що складається з технологічної, економічної та соціальної підсистем. Технологічна підсистема пов'язана з рівнем забезпечення кадрами, необхідними ресурсами й основними засобами виробництва, дотриманням всіх основних технологічних процесів. Економічна підсистема визначає фінансове становище господарських суб'єктів i включає систему цін і тарифів. Соціальна підсистема визначає демографічні чинники, кадрове забезпечення соціальної сфери, умови праці, освіту й підготовку кадрів для виробництва, а також рівень матеріального добробуту працівників. 4. Розвиток сільського господарства на Черкащині в 1990-2004 рр. характеризується тенденцією зменшення обсягів виробництва до 2003 р. включно. Такі негативні тенденції призвели до зниження рівня задоволення фізіологічних потреб населення в основних продуктах харчування. Невиконання харчовою промисловістю повною мірою своєї функції щодо забезпечення науково обґрунтованих потреб населення в продуктах харчування пов'язане з падінням купівельної спроможності населення, зменшенням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зі значним скороченням протягом тривалого часу обсягів переробки сільськогосподарської сировини, а також з техніко-технологічною та організаційно-економічною відсталістю галузі. 5. Проведений аналіз свідчить, що в Черкаській області є в наявності значні резерви підвищення ефективності вирощування сільськогосподарської сировини для виробництва харчових продуктів, які пов'язані з підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин і птиці, їх якості і зниження витрат на їх виробництво. На це вказує і позитивна динаміка розвитку підприємств перероблення сільгосппродуктів в Черкаській області. Зростають обсяги виробництва основних видів харчових продуктів, зростає середня заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві, покращуються фінансові показники діяльності підприємств. 6. Для подолання кризового екологічного стану потрібно вилучити з обігу непридатні для обробітку малопродуктивні площі; удосконалити систему використання добрив; удосконалити систему захисту рослин; виділити біля річок, ставків і водосховищ водоохоронні зони; застосувати комплексну реконструкцію і модернізацію зрошувальних систем, впровадити прогресивні системи землеробства; диференційовано знижувати навантаження сільгосптехніки на найбільш ущільнених ґрунтах. 7. В складі Держкомзему України слід виділити державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель. Необхідно розробити комплексну Національну програму розвитку агропромислового комплексу і відтворення, охорони, раціонального використання земельних ресурсів. 8. Одним з головних стратегічних напрямків розвитку агропромислового виробництва є залучення інвестицій з урахуванням галузевих особливостей, прийняття ефективних управлінських рішень щодо розробки й реалізації інвестиційних проектів. Визначено основні напрями залучення інвестицій: розробка регіональних програм стимулювання приватних інвестицій, розвиток ринку цінних паперів, створення вільних економічних зон, придбання іноземними інвесторами акцій вітчизняних виробників, страхування інвестицій від некомерційних ризиків, концентрація внутрішніх ресурсів при централізованій підтримці з метою реалізації пріоритетних інвестиційних проектів. 9. Обґрунтовано складові елементи, виконавські структури, послідовність етапів формування економічного механізму розвитку агропромислового виробництва регіону: проведення фінансового та господарського аналізу агропромислових підприємств; проведення аналізу ринкової ситуації, стану інноваційної та інвестиційної діяльності; формування комплексно-цільової національної програми агропромислового виробництва регіону; розробка і відбір інноваційних бізнес-проектів; формування інноваційних і інвестиційних пакетів; формування системи управління; створення інтегральних цільових структур під реалізацію інвестиційних пакетів; реалізація проектів у рамках інноваційних програм; контроль за поверненням залучених коштів; оцінювання ефективності інвестиційних вкладень, рефінансування реінвестувань інновацій. При цьому основними виконавцями є: координаційна рада при адміністрації регіону, підприємства; ВНЗ, НДІ, аудиторські фірми. Результати: реалізація проектів, об’єднаних в пакети в рамках затверджених інноваційних програм. |