1. Ринок є система задоволення споживчого попиту, що складається з компонентів: вироблений товар, ціна реалізації, канали і місце збуту, реклама, споживач. Встановлено, що стосовно галузі садівництва ринок необхідно розглядати як систему, що визначає обсяг виробництва, його видову структуру, напрямок розвитку, враховуючи при цьому основну мету промислового садівництва – торгівельну. Перспективним є поєднання новостворених організаційно-правових низькоспеціалізованих підприємств та власників особистих селянських господарств для сумісної діяльності при використані існуючих ресурсів та капіталу, виробничо-збутової інфраструктури. 2. До важливих передумов розвитку ринкових відносин слід віднести створення організаційно-економічних основ ринку, без яких формування та розвиток ринку плодової продукції не можливі. Важливе місце займають питання методики ціноутворення на продукцію садівництва, коли доходність сільськогосподарського товаровиробника поєднується з механізмом цінового регулювання з боку держави. Різницю між встановленими товаровиробниками цінами та цінами ринку необхідно дотувати державою при умові відповідності виробничих витрат - нормативним. 3. Чинником скорочення пропозиції плодів на регіональному ринку стало значне зниження виробництва плодів в господарствах суспільного сектору в наслідок припинення державної підтримки. Суттєвий вплив на зменшення валового виробництва плодової продукції в господарствах області мали скорочення плодоносних площ під багаторічними насадженнями та значне зниження рівня урожайності. 4. Основними факторами, що обумовлюють нові риси розвитку ринку продукції садівництва є збільшення збуту зерняткових та кісточкових плодів через канали на ринку, власні магазини, ларьки та продаж зарубіжним країнам. Найбільшою ефективністю реалізації в Мелітопольському районі відрізняються кісточкові культури, ціни реалізації яких майже вдвічі перевищують ціни зерняткових. Характерною особливістю ринку плодів є наявність сезонних коливань цін на плодову продукцію. 5. На сучасному етапі, основними організаційно-економічними чинниками підвищення ефективності виробництва продукції садівництва як в спеціалізованих господарствах, так і в багатогалузевих підприємствах різних форм власності стали: питома вага багаторічних насаджень в площі сільськогосподарських угідь, рівень спеціалізації виробництва, рівень виробничих витрат в розрахунку на 1 га саду, обсяги виробництва, необхідний рівень ціни, що забезпечить відповідний рівень прибутковості. Високою ефективністю виробництва плодів відрізняються спеціалізовані садівничі підприємства не залежно від форм власності, в яких питома вага багаторічних насаджень в обсязі сільськогосподарських угідь складає більш 30%, мають великі обсяги виробництва і досить ефективно реалізовують вироблену продукцію. Ці господарства мають можливість вкладати на 1 га саду більш 3000 грн. і отримувати відповідну віддачу. При цьому збільшення виробничих витрат на 1 грн. в розрахунку на 1 га саду при фіксованому значенні інших включених в рівняння факторів сприяє зменшенню прибутку з 1 га саду в середньому на 0,9 грн., підвищення урожайності на 1 ц/га – приросту прибутку на 35,54 грн./га., збільшення на 1% питомої частки багаторічних насаджень в структурі сільськогосподарських угідь призводить до зростання прибутку на 9,9 грн./га. 6. Формування попиту на плодову продукцію здійснюється під впливом рівня грошових доходів і витрат населення та визначає місткість плодового ринку. Низький рівень платоспроможності населення негативно впливає на обсяги споживання плодів, фактичний рівень яких значно нижчий за їх фізіологічну потребу. Основним споживачем на ринку плодової продукції виступає міський житель, тому саме рівень його середньодушового доходу є основним фактором формування платоспроможного попиту на дану продукцію. 7. Ціна пропозиції на плодову продукцію повинна покривати всі витрати на виробництво продукції та вміщувати коефіцієнт розширеного відтворення з врахуванням приведених витрат на закладку та догляд саду, який без використання зрошення складає 0,4, а при використанні зрошуваних систем дорівнює 0,23. Крім цього до ціни необхідно включити страховий внесок у розмірі 5% з врахуванням чутливості галузі к природним умовам. Крім цього пропонується методика встановлення ціни пропозиції, за якою сільськогосподарські товаровиробники мають отримати прибуток у розмірі, що відповідає нормі прибутку на авансований у виробництво капітал враховуючи термін його обороту. 8. Перспективними в сучасних умовах є форми кооперування товаровиробників в садівництві у виробничі, сервісні, заготівельно-збутові, трудові, кредитні та багатофункціональні кооперативи. Доцільно об’єднання власників особистих селянських господарств з високоспеціалізованими господарствами з метою сумісної діяльності по виробництву, переробці та збуту продукції за допомогою наданих виробничих ресурсів з однієї сторони і повного виконання технологічного процесу з іншої. Ефективною формою інтеграції може виступати асоціація по виробництву, переробці та збуту продукції на базі високоспеціалізованого підприємства, яка сприятиме підвищенню ефективності і конкурентоспроможності плодової продукції і продукції її переробки. 9. При використанні результатів запропонованої оптимальної структури виробництва спеціалізованого садівничого господарства рівень прибутковості плодово-ягідної продукції підвищиться на 14,6%, продукції рослинницької галузі – на 15,5%. Загальна сума отриманого прибутку по господарству складе 6219,2 тис. грн., у тому числі по садівництву – 6132,2 тис. грн., рослинництву – 87 тис. грн. |
