У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми індивідуального досвіду студентів вищого педагогічного навчального закладу у процесі розв'язання ними мислительних задач, що виявляється у розкритті сутності і специфіки цього процесу, змісту індивідуального досвіду сучасних студентів, дослідженні чинників впливу на його розвиток у процесі розв'язання задач. Було вивчено особливості структурних компонентів досвіду у представників різних курсів і факультетів вищого педагогічного закладу та їх вплив на розвиток пізнавальних процесів, зокрема мислення. Розроблено, обґрунтовано та апробовано програму дослідження і розвитку індивідуального досвіду розв'язування мисленнєвих задач студентами на основі використання нестандартних способів організації навчання. Було зроблено такі висновки: 1. У філософській, психологічній і педагогічний літературі індивідуальний досвід розв'язування мисленнєвих задач – це внутрішній стан суб'єкта, який можна розуміти у вузькому (накопичені знання, уміння, навички) та широкому смислі (все, що відбувається у психіці). Його основна функція – створення регулюючих програм поведінки, які забезпечують адекватну взаємодію з навколишнім світом та з самим собою. Тобто, досвід є "фільтром", через який "просіюється " інформація, що забезпечує вибірковість та індивідуальне бачення буття. 2. Суб'єктивний досвід має культурно-історичне походження, що означає його опертя на символічні утворення свідомості (загальнолюдські та пережиті самим індивідом; усвідомлювані і неусвідомлювані; такі, що існують у формі значень або смислів). В еволюційному плані досвід є низкою подій, пов'язаних між собою віднесеністю до особистості. 3. Індивідуальний досвід – складне утворення, яке має багато компонентів. Найважливішими з них, на наш погляд, є: Соціальний (досвід співробітництва); Особистісний (ціннісний та досвід рефлексії); Ментальний досвід. Вони являють собою єдине ціле, тісно корелюють один з одним та з іншими частинами психіки і розвиваються під впливом соціальних чинників, передусім навчання та виховання. Досвід розв'язування мисленнєвих задач майбутнього фахівця, психолога зокрема, посідає суттєве місце в його діяльності, оскільки виконує функцію розвитку інтелектуальних якостей особистості. 4. Розроблено програму дослідження названих частин суб'єктивного досвіду розв'язування задач, яка є релевантною його структурі та взаємозв'язкам з іншими сторонами психіки. Вивчення компонентів досвіду можна проводити за допомогою відомих методик, якщо використовувати їх в комплексі відповідно до умов експерименту. 5. Виявлено значимі відмінності між курсами та факультетами в особливостях досвіду студентів вищого педагогічного навчального закладу. Вони виявляються в успішності розв'язання мислительних задач та своєрідності переважання інтелектуальних функцій у студентів різних факультетів, а також у їх позитивній динаміці від I до V курсу. Крім того, зміст компонентів досвіду суттєво відрізняється у представників різних факультетів та курсів у зв'язку з віднесеністю до різних частин (сталої та змінної), впливом інших складових психіки, часовим фактором та навчанням в університеті. Показані стійкі кореляційні зв'язки між його компонентами з об'єднуючою роллю ціннісних орієнтацій. 6. Знайшла підтвердження гіпотеза про існування взаємозалежностей між розвитком психологічної структури досвіду та успішністю розв'язування мисленнєвих задач. Найбільше пов'язані з розумовим розвитком ментальна та рефлексивна складові досвіду, позитивно корелює з ним також ціннісний компонент. 7. Формування індивідуального досвіду розв'язування задач студентів активізувало розвиток тих сторін особистості, які сприяють досягненню кращих показників у навчанні. Зокрема, запропонована методика проведення аудиторних занять виявилась дієвим засобом підвищення активності студентів в учбовій діяльності, мотивації та успішності навчання. 8. Стосовно структурних компонентів досвіду, то найбільший вплив запропонована форма організації занять має на рефлексивний та ментальний досвід. Ціннісні орієнтації відрізняються в основному там, де діє змінна частина досвіду. Отже, нестандартні форми семінарських та практичних занять можна розглядати як суттєвий чинник динаміки структури та змісту індивідуального досвіду, кожний компонент якого своєрідно змінюється під впливом такої методики навчання. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективним, на наш погляд, є вивчення різних компонентів індивідуального досвіду та особливостей їх мисленнєвої діяльності в умовах вивчення природничих наук, з'ясування взаємовпливу структур суб'єктивного досвіду та інших пізнавальних, емоційно-вольових процесів у ході організації навчально-виховного процесу. Глибшого вивчення чекають фактори розвитку інтелектуальної сфери, індивідуального досвіду студентів та їх особистості в цілому. Пошук відповідей на них і є предметом нашої подальшої роботи над проблемою. | 