Теоретичний аналіз філософської, психологічної та соціально-педагогічної літератури свідчить, що серед значної кількості наукових розробок, присвячених спілкуванню фахівців різних галузей, не виявлено робіт щодо стилю професійного спілкування перекладача. Професійне спілкування перекладача визначено, як процес взаємодії перекладача з учасниками процесу міжмовної комунікації та колегами, змістом якого є обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації для встановлення взаємостосунків між ними з метою створення певного продукту праці. Дослідженням встановлено, що особливості професійного спілкування перекладача проявляються у його різновидах: перекладі, діловому спілкуванні та особистісному спілкуванні. Результати констатуючого експерименту підтвердили практичну потребу у формуванні індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів у процесі їх професійної підготовки у вищих навчальних закладах: у вирішенні проблемних ситуацій професійного спілкування майбутні перекладачі схиляються до застосування окремих типологічних стилів, що приводить до того, що близько 40 % проблемних ситуацій професійного спілкування вирішується ними нераціонально аналіз навчальних планів і програм підготовки перекладачів не виявив предметів, які мають на меті цілеспрямоване формування індивідуального стилю спілкування в результаті опитування більше 80 % викладачів і студентів виявили бажання вивчати відповідний спецкурс. Індивідуальний стиль професійного спілкування перекладача визначено як гнучку систему способів професійного спілкування, що виявляється в умінні перекладача максимально ефективно спілкуватися у професійній сфері, пристосовуючи особливості своєї індивідуальності до нормативних та ситуативних чинників професійного спілкування, і дозволяє перекладачеві досягати високих результатів у професійній діяльності. Теоретично обґрунтовано структуру індивідуального стилю професійного спілкування перекладача, яка містить психофізіологічний, когнітивний, мотиваційно-ціннісний та поведінковий компоненти. Побудовано модель формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, яка складається із процесуальної та цільової частин. Процесуальна частина включає мету та основні педагогічні умови, такі як реалізація системного підходу до формування стилю, використання розвивальної стратегії педагогічного впливу, врахування психологічних механізмів процесу самовдосконалення, оволодіння змістом спецкурсу “Професійне спілкування перекладача”, використання ефективної методики формування стилю. Цільова – основні напрями формування стилю, які полягають у формуванні когнітивного (оволодіння високим рівнем знань з основ спілкування, теорії особистості, теорії мотивації; вимог до професійної діяльності перекладача та особливостей його власної індивідуальності), мотиваційно-ціннісного (оволодіння високим рівнем мотивації професійного спілкування та мотивації творчості у професійному спілкуванні) та поведінкового (оволодіння високим рівнем уміння успішно діяти в окремих ситуаціях професійного спілкування) компонентів. Для оцінки результатів діяльності з формування стилю створено методику діагностування рівнів сформованості індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів в цілому, а також окремих його компонентів. Основу цієї методики становить авторський тест “Стиль”. Визначено критерії та рівні сформованості. Низьким рівнем володіють студенти, у яких сукупний середній рівень сформованості компонентів становить від 0 до 50 %, спостерігається дезінтеграція у діяльності компонентів, що виявляється у домінуванні одного чи двох типологічних стилів; середнім – якщо сукупний показник проявляється в межах від 51 до 75 %, компоненти працюють достатньо злагоджено, що виявляється у більшій варіативності у застосуванні типологічних стилів, їх кількість за тестом коливається від 2 до 3; високим – якщо сукупний показник сформованості компонентів прослідковується в межах 76 – 100 %, спостерігається високий рівень їх інтеграції, що виявляється у рівномірному розподілі стилів за тестом, число типологічних стилів, які застосувала особа, сягає 4. У ході формуючого експерименту, на основі аналізу динаміки змін у показниках сформованості індивідуального стилю контрольної групи, нами було доведено, що стихійне формування стилю є неефективним (зростання кількості проявів індивідуального стилю становить 0,69 %). Інтенсифікувати цей процес можна за таких педагогічних умов: реалізація системного підходу до формування стилю, використання розвивальної стратегії педагогічного впливу, врахування психологічних механізмів процесу самовдосконалення, оволодіння змістом спецкурсу “Професійне спілкування перекладача”, використання ефективної методики формування стилю. Аналіз динаміки змін у показниках сформованості індивідуального стилю експериментальної групи підтвердив дієвість розроблених нами педагогічних умов (зростання кількості проявів індивідуального стилю становить 26,38 %). Показники зростання проявів індивідуального стилю як за окремими компонентами, так і в цілому, у експериментальній групі є дуже наближеними (відповідно 28,96 та 26,38), що свідчить про те, що при зростанні сформованості окремих компонентів стилю зростає рівень сформованості стилю в цілому. Це доводить дієвість структурної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, а також валідність тесту “Стиль”. Оскільки дієвість структурної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів, а також ефективність запропонованих педагогічних умов як складових концептуальної моделі формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів доведено, то дієвість запропонованої концептуальної моделі в цілому також вважаємо доведеною. Результати проведеного дослідження дозволили запропонувати наступні рекомендації:
для підвищення якості підготовки майбутніх перекладачів у вищих навчальних закладах освіти ввести до навчального плану підготовки перекладачів спецкурс “Професійне спілкування перекладача”; у процесі викладання спецкурсу застосовувати розвивальну стратегію навчання, спрямовану на гуманізація навчально-виховного процесу та задіяти психологічні механізми самовдосконалення; в основу методики викладання спецкурсу покласти глибинну індивідуалізацію, забезпечення студентові можливості брати участь у різних типах діяльності (міжособистісних контактів, предметно-маніпулятивній, ігровій, навчальній, соціально-комунікативній, професійно-навчальній, активно-пізнавальній), візуалізацію перебігу та результатів навчально-виховної роботи, тісне поєднання теорії і практики, навчання та виховання. Висновки та матеріали дослідження не вичерпують усіх питань, пов’язаних із проблемою формування індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх перекладачів. Подальшого вивчення потребують дослідження особливостей формування індивідуального стилю професійного спілкування у представників окремих типологічних стилів, підготовка майбутніх перекладачів до професійного спілкування в несприятливих умовах чи стресових ситуаціях. |
