1. Науковий аналіз проблеми формування інформаційної культури соціального працівника дав змогу зробити висновок, що нові умови суспільного життя та трудової діяльності в сучасному інформатизованому суспільстві зумовлюють низку вимог до особистих та професійних якостей майбутнього фахівця, серед яких надзвичайно важливою є володіння інформаційною культурою. Головними чинниками, що зумовлюють наявність достатнього рівня ІК соціального працівника, є такі: зовнішні – обумовлені розвитком суспільства в цілому, а саме: його інформатизацією; комп’ютеризацією освітніх закладів, установ соціального захисту населення; зміною профілю професійної діяльності в сучасних умовах та ін.; внутрішні чинники пов’язані з необхідністю вирішення проблем самої підготовки соціальних працівників, а саме: зростанням кількості навчальної інформації; інтенсифікації процесу навчання; необхідністю вирішення проблеми випереджувального навчання в динамічному світі технологій. 2. Узагальнення підходів до розкриття поняття ІК фахівця сприяло визначенню інформаційної культури соціального працівника як складової загальної культури, що передбачає здатність сприймати та аналізувати нову інформацію, вільно орієнтуватися в сучасному інформаційному середовищі, а також готовність до застосування сучасних інформаційних та комунікаційних технологій у процесі реалізації професійних функцій. Це знання та вміння, що передбачають аналіз, прогнозування та моделювання соціальних явищ, надання психологічних і правових консультацій, здійснення превентивної та реабілітаційної роботи з використанням всього арсеналу обчислювальної техніки і програмного забезпечення. Виходячи з визначення ІК соціального працівника, обґрунтовано її структуру, що містить мотиваційний, емоційно-вольовий, змістовий та операційний компоненти, а також виділено зміст ІК, який передбачає взаємопов’язані складові: загальноосвітню: знання та навички ефективного використання інформації; знання можливостей СІКТ та вміння їх використовувати; знання та розуміння основних напрямків застосування СІКТ у сучасному суспільстві та перспективи їх розвитку; світоглядну: розуміння суті інформації та інформаційних процесів, їх ролі в пізнанні навколишньої дійсності; здатність людини передбачати наслідки власних дій, уміння пристосовувати свої інтереси до тих норм поведінки, які необхідно дотримуватися в суспільстві; професійну: розуміння цілей та напрямків застосування СІКТ в окремих установах і в усій системі соціального захисту населення; вміння і навички роботи з СІКТ, а також із програмним забезпеченням соціального призначення. 3. Для оцінки результатів діяльності з формування ІК соціального працівника розроблено діагностичний інструментарій для визначення рівнів сформованості ІК майбутнього фахівця, які встановлюються за такими критеріями та їх показниками: сформованість мотиваційного компонента (прагнення до реалізації власних можливостей, особистих якостей; інтерес до застосування СІКТ у професійній діяльності та ін.); 2) сформованість емоційно-вольового компонента (енергійність, активність, наявність рефлексивної позиції); 3) сформованість змістового компонента (розуміння соціальних передумов і наслідків процесу інформатизації суспільства, розуміння проблем взаємодії “людина – ЕОМ” та ін.); 4) сформованість операційного компонента (знання про інформацію та інформаційні процеси; основні принципи організації і функціонування апаратного та програмного забезпечення комп’ютера, глобальних і локальних комп’ютерних мереж; уміння застосовувати прикладні програми різного призначення). На підставі зазначених критеріїв виділено три рівні ІК соціального працівника: низький, середній, високий. 4. Визначення поняття інформаційної культури соціального працівника та розкриття його суті дало змогу виокремити підходи до проектування моделі системи формування ІК майбутнього фахівця, складовими якої є: пріоритетна ціль, що орієнтована на досягнення високого рівня сформованості інформаційної культури майбутнього фахівця; специфічні принципи, дотримання яких забезпечує формування вищого рівня ІК соціального працівника; зміст, спрямований на засвоєння складових інформаційної культури та створення умов для творчої роботи, самореалізації в різних видах професійної діяльності; інтерактивні методи та форми, традиційні та сучасні електронні засоби навчання, способи контролю та корекції; результат, який характеризує досягнуті зміни відповідно до поставленої мети. Системотвірний фактор – спрямованість формування інформаційної культури майбутнього соціального працівника на високий рівень оволодіння її компонентами. Обґрунтовано, що ефективність процесу формування інформаційної культури майбутнього соціального працівника підвищується, якщо реалізувати такі педагогічні умови: створення інформаційного середовища; забезпечення професійної спрямованості дисциплін; розробка та використання модульних програм цих дисциплін; забезпечення взаємозв’язку між фаховими та загальними дисциплінами. 5. Аналіз результатів формувального експерименту показав, що застосування розробленої системи формування ІК соціальних працівників, яка реалізується за певних педагогічних умов, забезпечує вищий рівень інформаційної культури майбутніх фахівців, ніж за традиційної технології навчання у вищому навчальному закладі. В експериментальній групі майже 90% студентів досягли середнього і високого рівня інформаційної культури, у контрольній групі цей показник становить лише 69,8%, а у 30,2% студентів контрольної групи спостерігається низький рівень інформаційної культури. Ці дані підтверджують гіпотезу дослідження, доцільність і вагомість виконаної роботи. Однак цим дослідженням не вичерпується повне розв’язання проблеми формування інформаційної культури соціального працівника. Під час дослідження виявлені нові аспекти, які потребують подальшого вивчення, а саме: визначення співвідношення процесів розвитку особистості та формування її інформаційної культури, а також поглиблене вивчення окремих компонентів системи формування інформаційної культури соціального працівника. |
