Анотація до роботи:

Новосельчук Н.Є. Формування інтер’єру громадських будівель кінця ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі Харківщини і Полтавщини). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури зі спеціальності 18.00.01 – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню формування інтер’єра громадських будівель кінця ХІХ - початку ХХ ст., де інтер’єр виступає як невід’ємний компонент архітектурно-стилістичного рішення всього будинку в цілому. Виявлені та проаналізовані основні історико-політичні й соціокультурні передумови появи і розвитку нових типів громадських будівель. Визначений вплив основних чинників на формоутворення їх внутрішнього простору. Досліджено характерні прийоми організації інтер’єрного простору, з’ясовано основні планувальні елементи. Подана класифікація і періодизація інтер’єрів за архітектурними стилями і напрямами, що знайшли відображення в архітектурі Харківщини й Полтавщини. Проаналізована художньо-композиційна організація інтер’єрних просторів. Установлені загальні закономірності, стильові риси та закономірності предметного наповнення інтер’єру громадських будівель. Простежені характерні прийоми оздоблення інтер’єрів.

За результатами проведених досліджень можна зробити такі висновки:

1. Аналіз історико-бібліографічних джерел у галузі формування інтер’єру громадських будівель в Україні кін. ХІХ – поч. ХХ ст. засвідчує, що ця тема не була предметом комплексного вивчення у контексті історії архітектури України в цілому. В роботі вперше представлено цілісну картину формування інтер’єру громадських споруд зазначеного періоду, що може стати науковою базою для відтворення втрачених та реконструкції збережених інтер’єрів, а також джерелом творчого розвитку архітектурної спадщини на сучасному етапі.

2. Установлений комплекс основних соціально-економічних й культурно-політичних факторів, що спричинили виникнення й формування на межі ХІХ–ХХ ст. в Україні загалом і в досліджуваних регіонах зокрема нових типів громадських будівель та зумовили специфіку їх розвитку.

3. Установлено ієрархію і взаємозв’язок головних чинників, які здійснювали вплив на формоутворення внутрішнього простору громадських будівель. Це – соціально-економічні умови, функціональні й конструктивні вимоги, містобудівельні особливості. Провідним чинником визнаний соціально-економічний, який є передумовою об’ємно-планувальних, стильових та опоряджувальних прийомів.

4. Визначені характерні прийоми організації внутрішнього простору громадських будівель: класичний, компактний, центричний, фронтальний, глибинний, диференційований і концентричний. Вибір прийому обґрунтовувався типологічним призначенням споруди та складністю функціональних процесів.

5. Визначені основні планувальні елементи досліджуваних типів громадських будівель, що мали різне значення при формуванні архітектурно-художніх рис інтер’єру: вхідні групи, приміщення основного призначення, підсобні й допоміжні приміщення, горизонтальні та вертикальні комунікації. На основі зміни насиченості інтер’єру декоративними елементами зроблено їх ранжирування і виділено три групи: репрезентативні – найбільша насиченість декоративними елементами; офіційні – дещо менша насиченість декоративними елементами; ділові – незначна насиченість декоративними елементами.

6. Установлені хронологічні періоди формування інтер’єрів, їх класифікація й характеристика за стильовими напрямами. З'ясовано: паралельний розвиток різних стилів і стильових напрямів, серед яких найбільше поширення в кінці ХІХ ст. дістав історизм-еклектизм; найбільше поширення на початку ХХ ст. стилю модерну та його істотний вплив на інші стильові напрями; становлення українського архітектурного стилю, який мав найважливіше значення для подальшого розвитку української архітектури; інтер’єри, створені в стилі українського архітектурного модерну, визнані як найбільш самобутні твори, в котрих архітекторами творчо переосмислені традиції народного зодчества; розвиток на початку ХХ ст. раціоналістичних тенденцій.

7. Установлені закономірності формування інтер’єру громадських будівель: залежність стильового рішення від функціонального призначення будівлі, взаємозв’язок стильових рішень інтер’єру та екстер’єру, приділення головної уваги формуванню інтер’єру репрезентативних і офіційних приміщень. Виявлені основні складові, декоративні елементи й деталі, визначена роль синтезу мистецтв, за допомогою яких здійснювалось формування інтер’єру кожного з досліджуваних стильових напрямів.

8. Виявлені основні структурні рівні композиційної організації інтер’єру: „загальний” – визначає композиційні особливості формування інтер'єрного простору будинку в цілому; „індивідуальний” – вирішує композиційну організацію окремого приміщення і підпорядкований загальному в створенні єдності образного рішення, в якому в свою чергу, виділено низку прийомів композиційної організації. Визначені засоби художньої організації інтер’єру, основними з яких є: колір, освітлення та синтез мистецтв. Значна увага приділялась стилістичній єдності застосовуваних художніх прийомів.

9. Поява масового і дрібносерійного виробництва мала велике значення для організації предметного середовища громадських будівель. Це привело до стандартизації й уніфікації окремих конструктивних елементів, розроблення й упровадження у масове виробництво нормалей на меблі, освітлювальну арматуру і як наслідок стандартизації предметного наповнення інтер’єрів. Унікальні предмети за спеціальними авторськими кресленнями для конкретного інтер’єру створювались як виняток.

10. Визначені закономірності організації предметного середовища інтер’єру громадських будівель: стильова єдність предметного наповнення із загальним рішенням інтер’єру; специфіка функціонального процесу; застосування різного рівня обладнання, в якому виділено: „спеціальне” (виконувалось за власними креслениками архітектора або підбиралось за каталогом для обладнання групи головних приміщень) і „звичайне” (просте устаткування масового, дрібносерійного виробництва для обладнання групи службових, підсобних та допоміжних приміщень); переважно симетричне розташування предметного наповнення у групі головних приміщень й асиметричне – у службових, допоміжних і підсобних приміщеннях.

Публікації автора:

1. Новосельчук Н.Є. Інтер’єр будинку Полтавського губернського земства // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. – К.: НАОМА. – 2004. – Випуск 11. – С. 284–293.

2. Новосельчук Н.Є. Історичні передумови виникнення нових типів громадських будівель в кін. ХІХ – поч. ХХ ст. (на прикладі Полтавщини і Харківщини) // Проблемы теории и истории архитектуры Украины: Сборник научных трудов. – Вып. 5.: Изучение и охрана архитектурного наследия. – Одесса: Изд-во „Астропринт”. – 2004. – С. 8–14.

3. Новосельчук Н.Є. Вплив архітектурних стилів і напрямів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. на формування інтер’єру громадських будівель (на прикладі творчості О.М. Бекетова) // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук.пр. – Харків.: ХДАДМ. – 2004. – № 7 . – С. 145–156.

4. Новосельчук Н.Є. Особливості організації предметного середовища інтер’єру громадських будівель кін. ХІХ – поч. ХХ ст. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук.пр. – Харків.: ХДАДМ. – 2005. – № 2 . – С. 155–165.

5. Новосельчук Н.Є. До питання синтезу мистецтв в інтер’єрах громадських споруд кін. ХІХ – поч. ХХ ст. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук.пр. – Харків.: ХДАДМ. – 2005. – № 6 . – С. 13–18.

6. Новосельчук Н.Є. Закономірності формування інтер’єру громадських будівель кін. ХІХ – поч. ХХ ст. (на прикладі будинку Земельного банку в Харкові) // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. – К.: НАОМА. – 2005. – Випуск 12. – С. 287–292.

7. Новосельчук Н.Є. Композиційні особливості формування інтер’єрних просторів громадських будівель в кін. ХІХ – поч. ХХ ст. // Проблемы теории и истории архитектуры Украины: Сборник научных трудов. – Вып. 6.: Архитектурное наследие и археология. – Одесса: издательство „Астропринт”, – 2005. – С. 41–43.

8. Новосельчук Н.Є. Будинок Полтавського губернського земства – видатна пам’ятка українського архітектурного модерну (на прикладі формування інтер’єру будинку) // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства: Сборник научных трудов. – Вып. 7–8. – Одесса – 2005. – С. 433–440.

9. Новосельчук Н.Є. Методичні вказівки до виконання курсового проекту на тему „Вхідна група та інтер’єр будівлі”. – Частина друга „Інтер’єр” (для студентів 5 курсу спец. 7.120103 „Дизайн архітектурного середовища”). – Полтава: ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка. – 2006. – 34 с.