Анотація до роботи:

Дяченко Т.В. Формування картини світу у дітей східних слов’ян (VI – XIII століть). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2002.

У дисертації здійснено історико-педагогічний аналіз досвіду східних слов’ян у формуванні картини світу як цілісної емпіричної системи, показано способи взаємодії дітей східних слов’ян з природою.

У дослідженні обґрунтована проблема взаємодії людського суспільства й природи, що є однією із найактуальніших проблем сучасності, успішне розв’язання якої залежить від рівня екологічної культури людини, формування цілісного світогляду, важливим структурним компонентом якого є картина світу, котра розглядається з двох точок зору: як світоглядна форма знань (світогляд виконує роль фактора психологічного налаштування суб’єкта в процесі сприйняття природи); як форма систематизації знань про природу.

Процес формування картини світу у дітей східних слов’ян розглядається нами як сукупність педагогічних знань, умінь та навичок у підготовці молод-

ших поколінь до гармонійного співжиття з природним середовищем.

На сучасному етапі розвитку суспільства оптимізація взаємодії людини з природним середовищем неможлива без актуалізації, відродження і творчого застосування в екологічному вихованні підростаючого покоління культурно-педагогічних надбань народу як загальнолюдського здобутку.

Загальна характеристика історико-педагогічного процесу східних слов’ян дає підстави зробити наступні висновки:

1. Становлення народно-педагогічних уявлень було пов’язане з історичним етапом переходу від споживацького ставлення до природи за первіснообщинного ладу до встановлення органічного взаємозв’язку між природним середовищем і господарською діяльністю у період розвитку землеробської культури.

2. Соціально-економічними передумовами розвитку народно-педаго-гічних поглядів східних слов’ян були:

зміни в економіці: поділи праці, перехід від привласницького типу господарства до виробництва, землеробська спеціалізація східних слов’ян;

зміни в соціальній структурі: з великої сім’ї виділяється мала сім’я, до складу якої входили батько, мати, діти, котрі не вступили в шлюб.

3. Зміни в економіці, господарстві, соціальній структурі привели до існування як родинного виховання, так і соціальних інститутів виховання.

4. Вихідним для східнослов’янської народної педагогіки є язичницькі світоглядні уявлення про єдність людини й природи; уявлення про те, що природа жива; уявлення про циклічність в природі. В уявленнях східних слов’ян світ поділявся на чотири частини: землю, двоє небес, підземно-водну частина і кожній частині відповідали певні язичницькі боги. На природу також впливали і душі предків.

5. Головним соціальним осоредком, в якому здійснювалось виховання в східнослов’янській народній педагогіці традиційно виступали сім’я та громада. Виховний процес був поділений на етапи:

баяння (з народження до двох років), основна роль у вихованні відводилась матері. Велика увага в цей період приділялась гігієнічному та фізичному вихованню;

пестування (з трьох-чотирьох років до семи). Вихованням дітей на цьому етапі займалися переважно бабусі й дідусі. У цьому віці приділялась увага розвитку розумових сил, моральному, естетичному, фізичному, трудовому вихованню;

отроцтва (з семи до чотирнадцяти років). У цей перід приділяється увага підготовці до трудової діяльності, передачі знань про взаємодію з природою.

Для виховання дітей східних слов’ян використовувались жанри обрядового фольклору, ігри, іграшки.

Історико-педагогічний аналіз наукових джерел у галузі історії, археології, етнографії, фольклору, педагогіки показав, що однією із складових народної педагогіки східних слов’ян є процес формування картини світу, який розглядається у дослідженні як:

1. Соціально-педагогічне явище, спосіб акумуляції і передачі молодшим поколінням уявлень про світ, раціональних знань про природу; сукупності норм і правил поведінки в природі, позитивного соціального досвіду взаємозв’язків з навколишнім середовищем: бережного ставлення до природи, гуманної взаємодії з нею; оптимальних традиційних форм і способів трудової діяльності в навколишному природному середовищі.

2. Характерною особливістю формування картини світу в східнослов’янській народній педагогіці є поєднання раціонального з чуттєвим, комплексний вплив на свідомість і почуття дитини завдяки словесним та наочним методам.

3. У процесі формування картини світу в сімейному й громадському середовищах використовувались різноманітні методи впливу на особистість:

покази і організація спостереження за явищами природи;

передача знань про язичницьких богів, ознайомлення з їхніми функціями;

заборони та обмеження щодо поведінки в природі;

ознайомлення з будовою світу, передача уявлень про астрономічне коло;

запевнення, роз’яснення моральних норм поведінки в природі;

особистий приклад дорослих;

оцінка й контроль поведінки в природі.

В результаті розгляду соціально-педагогічного аспекту процесу формування картини світу в дітей східних слов’ян VІ – ХІІІ століть у період з народження до чотирнадцяти років, ми дійшли таких висновків:

1. Процес передачі трудовою сім’єю і громадою дітям знань про світ та поглядів на природу, морально-правових норм відбувався через сімейно-побутову культуру, народні дитячі ігри, іграшки, жанри фольклору, традиційні

символи, обереги, родинні та громадські традиції, звичаї, обряди, свята.

2. Одним із головних засобів формування картини світу в дітей східних слов’ян був фольклор. Завдяки йому відбувалося фіксування педагогічного ідеалу, акумуляція та передача соціального досвіду східних слов’ян у взаємостосунках з природним середовищем. Завдяки колисковим, пестушкам, іграм, скоромовкам, казкам, загадкам, лічилкам, приказкам, прислів’ям, міфам, переказам, ладканкам відбувалося акцентування уваги дітей на ознаках об’єктів природи.

3. На формування картини світу мали вплив засоби декоративно-ужиткового мистецтва (предмети побуту, декор житла, одяг, іграшки, писанки тощо), за допомогою яких діти діставали уявлення про світ, його складові і взаємозв’язки між ними.

4. Процес передачі позитивного соціально-історичного досвіду взаємостосунків з природою відбувався під час повсякденної трудової діяльності в ході ознайомлення з народним аграрним календарем, що містив знання про світ, акцентував увагу дитини на природні закономірності, синтезував основні принципи взаємостосунків з природою, містив своєрідну програму поведінки кожної людини в навколишньому середовищі відповідно до природно-космічних ритмів. Трудова діяльність у відповідності із законами природи виступала у східнослов’янській педагогічній системі як важливий засіб практики взаємодії з природою дітей та молоді.

5. На процес формування картини світу в дітей східних слов’ян мало вплив календарне обрядове коло, що містило природоохоронні звичаї, обряди, традиції, свята. Екологічні традиції, звичаї, обряди, свята були способом вироблення, акумуляції, збереження та передачі з покоління в покоління позитивного соціального досвіду взаємодії з навколишнім природним середовищем, вони сприяли вихованню бережного ставлення до природи, культового поклоніння об’єктам природи, розкривали їхню цінність, пердбачали гармонізацію людини з природою. Якщо окремі звичаї, традиції, обряди мали конкретне спрямування на виховання бережного ставлення до окремих компонентів природи (землі, води, рослин, тварин), то свята, з педагогічного погляду були багатофункціональними, оскільки виховні впливи здійснювались відразу в кількох напрямках.

Завдяки цим засобам забезпечувалась послідовність, систематичність, комплексність педагогічних впливів на особистість у напрямку формування картини світу у дітей східних слов’ян VІ – ХІІІ століть.

Публікації автора:

1. Дяченко Т.В. Народно-педагогічні уявленя східних слов’ян в галузі екологічного виховання: Навчальний посібник. – Кіровоград, Поліграфічно-видавничий центр ТОВ “Імекс”, 2002. – 114 с.

2. Дяченко Т.В. Ставлення до природи у дітей східних слов’ян // Шлях освіти, 2002. – № 3. – С.49-54.

3. Дяченко Т.В. Способи формування уявлень про будову світу у дітей східних слов’ян // Наукові записки. – Випуск 45. Частина І. – Серія:Педагогічні науки. – Кіровоград:РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2002. – С.125 – 129.

4. Дяченко Т.В. Особливості екологічного виховання // Наукові записки. – Випуск 41. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград:РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка,2002. – С. 60-64.

5. Дяченко Т.В. Народно-педагогічні уявлення східних слов’ян у галузі екологічного виховання // Наукові записки. – Випуск 39. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград:РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001. – С.27 – 32.

6. Дяченко Т.В. Значення обрядових дій в екологічному вихованні східних словян // Науковий вісник Чернівецького університету. – Випуск 137. –Педагогіка та психологія. – Чернівці, 2002. – С. 49-59.