У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено нове розв’язання наукового завдання, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності моделі формування комунікативної компетентності в майбутніх документознавців у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. У ході дослідження отримано результати, що підтверджують гіпотезу, покладену в його основу. Реалізовані мета й завдання дають змогу сформулювати такі висновки. 1. Аналіз стану досліджуваної проблеми у педагогічній теорії і практиці показав, що науковці опікуються питаннями формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців, їхньої комунікативної підготовки (Д.М. Годлевська, Р.О. Гришкова, С.В. Козак, В.А. Лівенцова, А.М. Москаленко, О.О. Павленко, Л.О. Савенкова, Л.Л. Хоружа, І.М. Чемерис), приділяють увагу проблемі вивчення гуманітарних дисциплін (І.В. Голубович, О.П. Значенко, Л.В. Ніколаєва, Г.М. Педосюк, В.В. Подгорна, І.І. Тимченко), займаються питаннями професійної підготовки майбутніх документознавців (В.В. Бездрабко, Н.А. Гайсинюк, С.Г. Кулешов, Ю.І. Палеха, Є.О. Плешкевич, С.В. Харченко, Г.М. Швецова-Водка). Проте, практично відсутні дослідження, присвячені проблемі формування комунікативної компетентності в майбутніх документознавців у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. На основі проаналізованих науково-літературних джерел уточнено сутність та структуру комунікативної компетентності майбутнього документознавця. Її визначено як сукупність умотивованих знань, умінь і навичок, необхідних особистості документознавця для здійснення мовленнєвої діяльності в навчально-професійній сфері. Структура комунікативної компетентності майбутнього документознавця містить когнітивний (усвідомлення потреби у формуванні комунікативної компетентності, розуміння її необхідності для повсякденного життя, навчально-професійної діяльності), емоційно-оцінний (узагальнені оцінки фактів, ситуацій, явищ; розуміння спрямованості знань та готовності застосовувати їх у взаємодії) та поведінковий компоненти (уміння відстоювати і обґрунтовувати власну позицію, критично мислити, здійснювати самовиховання). 2. У результаті дослідження процесу комунікативної підготовки студентів II-V курсів спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”, що базується на інтеграції дисциплін суто гуманітарного спрямування (цикл гуманітарних дисциплін та за вибором студента), вдосконалено модель фахівця-документознавця. У структурі моделі виділено складові: “знання”, “уміння” та “особистісні якості”. Складова “знання” включає загальні, фахові знання та знання про способи мислення. “Уміння” особистості документознавця передбачають володіння: засобами і прийомами встановлення, підтримки і завершення мовленнєвого контакту; правилами усного і писемного мовлення на ситуативно-варіативному рівні; вміннями добирати, аналізувати та узагальнювати інформацію; володіння комунікативною культурою; правилами: інтеркультурних умовностей, етикету, роботи із засобами масової інформації, оформлення документів; уміннями оперувати знаннями чинного законодавства України; володіння методиками дослідження конфліктів; здатністю вирішувати конфлікти; стратегіями вирішення конфліктів, засобами впливу на аудиторію, прийомами формування іміджу. Серед “особистісних якостей” документознавця виділяємо загальнолюдські, професійні якості та ціннісні ставлення. 3. На основі запропонованої структури комунікативної компетентності майбутніх документознавців уточнено критерії діагностування рівнів її сформованості: володіння рідною та іноземною мовами; знання етикету, культури та психології спілкування; володіння вербальними та невербальними засобами спілкування з метою досягнення прогнозованого ефекту; ситуативна адаптованість; застосування засобів упливу на аудиторію, прийомів формування іміджу; ставлення до подій, фактів, явищ, людей, дійсності, до самого себе; володіння власним емоційним станом. Відповідно до визначених критеріїв установлено високий, середній та низький рівні сформованості комунікативної компетентності. 4. Теоретично обґрунтовано модель формування комунікативної компетентності майбутніх документознавців у процесі вивчення гуманітарних дисциплін та експериментально перевірено її ефективність. Модель передбачає: органічну єдність когнітивного, емоційно-оцінного та поведінкового компонентів комунікативної компетентності, етапів технології (мотиваційно-цільового, змістовно-підготовчого, комунікативно-діяльнісного, оцінного), активних форм організації, методів і засобів навчання; здійснення комунікативного, професіографічного, системно-структурного та особистісно орієнтованого підходів у навчанні; дотримання педагогічних умов: формування професійно значущої мотивації навчання; забезпечення його професійної спрямованості, розроблення комплексу професійно орієнтованих ситуативних завдань та їх методичного супроводу; забезпечення активності та розвитку навчально-пізнавальної діяльності документознавця; формування рефлексивного ставлення до комунікативного аспекту майбутньої професійної діяльності. У моделі виділено структурно-складовий, змістовий та функціонально-діяльнісний компоненти. Результати педагогічного експерименту свідчать, що показники рівнів сформованості комунікативної компетентності та її компонентів у майбутніх документознавців в експериментальних групах вищі, ніж у контрольних. За результатами експерименту представлено динаміку цих рівнів. Експериментально доведено, що запровадження моделі та дотримання технології сприяють ефективному формуванню комунікативної компетентності майбутніх документознавців. Ефективність упровадження моделі підтверджено результатами математично-статистичної обробки. В експериментальних групах показник високого рівня сформованості комунікативної компетентності зріс на 13,3%, показник середнього рівня збільшився на 1,1%, показник низького рівня зменшився на 14,4%. 5. Розроблено методичні рекомендації щодо формування комунікативної компетентності у процесі навчання майбутніх документознавців”, в основу яких покладено теоретично обґрунтовані та експериментально перевірені положення щодо доцільності впровадження моделі формування комунікативної компетентності майбутніх документознавців у процесі вивчення гуманітарних дисциплін: - використання активних форм організації, методів і засобів навчання; - впровадження комунікативного, професіографічного, системно-структурного та особистісно орієнтованого підходів у навчанні гуманітарних дисциплін; - використання комплексу професійно орієнтованих ситуативних завдань та забезпечення їх методичного супроводу; - впровадження етапів технології формування комунікативної компетентності. Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх питань окресленої проблеми, важливість і актуальність якої визначає необхідність її подальшого вивчення. Спеціального дослідження потребує, зокрема, проблема розвитку комунікативної компетентності фахівців-документознавців у системі безперервної професійної освіти. |