Анотація до роботи:

Волошина Н.В. Формування комунікативних здібностей старшокласників. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – Київ, 2008.

Дисертацію присвячено вивченню процесу формування комунікативних здібностей учнів старших класів, його змісту та чинників, які забезпечують ефективність цього процесу. Визначено структуру комунікативних здібностей старшокласників. Нами розроблено модель процесу формування комунікативних здібностей старшокласників, визначено критерії діагностування комунікативних здібностей та чинників їх формування. Виявлено рівні сформованості та позитивну динаміку комунікативних здібностей старшокласників в результаті цілеспрямованого формування комунікативних здібностей засобами активного соціально-психологічного навчання. Підтверджено гіпотези про взаємозв’язок між рівнем комунікативних здібностей старшокласників і рівнем їх потреби в спілкуванні та про те, що ефективною умовою формування комунікативних здібностей старшокласників є цілеспрямоване, активне, соціально-психологічне навчання в учнів старших класів.

У дисертації подано теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми формування комунікативних здібностей старшокласників (виявлено зміст і структуру цього феномена, критерії діагностування, розроблено модель процесу формування комунікативних здібностей старшокласників, розроблено й апробовано програму активного соціально-психологічного навчання старшокласників, виявлено позитивну динаміку рівня сформованості комунікативних здібностей старшокласників). Отримано такі результати та зроблено наступні висновки:

1. Теоретичні розробки комунікативних здібностей особистості є розгорнутими й описані в різних підходах (соціально-психологічному, діяльнісному, психологічному, психолого-педагогічному, психолінгвістичному).

Проте недостатньо висвітленою виявилась проблема комунікативних здібностей старшокласників та структури цих здібностей. Визначену нами структуру комунікативних здібностей старшокласників ми пов’язуємо із соціально-психологічним підходом, базовими компонентами структури вважаємо: комунікативно-інформаційний, емотивний, когнітивний, креативний. Комунікативні здібності старшокласників є інтегральним утворенням, яке забезпечує здатність оптимальної організації взаємодії з іншими учасниками комунікації, швидкість і легкість засвоєння нових, більш ефективних форм комунікативної поведінки.

Комунікативні здібності старшокласників розвиваються безпосередньо в самому процесі спілкування, удосконалюються в міжособистісних стосунках, і є як умовою спілкування, так і його результатом. Комунікативні здібності не є сталим утворенням, а динамічною системою, яка завдяки передумовам, індивідуальним властивостям, особистісним якостям і соціальним умовам піддається формуванню.

2. На основі розробленої нами моделі процесу формування комунікативних здібностей старшокласників було проведено психодіагностичну роботу із старшокласниками (415 учнів) і виявлено фактичний рівень комунікативних здібностей старшокласників, рівень їхньої потреби в спілкуванні, особливостей ціннісної сфери старшокласників, рівень міжособистісної взаємодії в навчальній групі старшокласників.

Узагальнення результатів констатуючого експерименту показав недостатній рівень комунікативних здібностей учнів старших класів — це показник рівня нижче середнього (35,7% старшокласників). Нами встановлено, що особливості міжособистісного спілкування, потреба учнів у спілкуванні впливають на формування комунікативних здібностей учнів старших класів, що значний резерв у розвитку комунікативних характеристик закладено в самій особистості, в її потенціях. Констатуючі зрізи підтвердили актуальність проблеми формування комунікативних здібностей старшокласників і стали основою для подальшого експериментального дослідження.

3. Для ефективного формування комунікативних здібностей старшокласників нами було розроблено й експериментально апробовано програму активного соціально-психологічного навчання для старшокласників. Програма містить теоретичний курс і тренінгове навчання. Виконання цієї програми дає змогу зробити такі висновки:

формування вищого рівня комунікативних здібностей старшокласників може успішно здійснюватись в умовах спеціально організованого навчання в рамках малої групи;

участь старшокласників в комунікативному навчанні сприяє формуванню в них оптимального стилю спілкування з однолітками в класних і позакласних умовах, активізації спілкування зі значимими дорослими;

комунікативне навчання сприяє усвідомленню старшокласниками причин труднощів у спілкуванні та засобів їх подолання;

значний резерв у формуванні комунікативних здібностей старшокласників закладено в самій особистості учнів, в її потенціях. Тому в процесі активного соціально-психологічного навчання важливо й необхідно здійснювати індивідуальний підхід до кожного старшокласника, проводити інтенсивну роботу з профілактики та подолання явищ комунікативної некомпетентності старшокласників.

Комунікативна некомпетентність є найнижчим рівнем комунікативних здібностей. Це характеристика відсутності або недорозвитку як змістовних складових, так і операційних механізмів, які входять в структуру комунікативних здібностей індивіда.

4. Ефективність застосування активного соціально-психологічного навчання обґрунтовується тим, що в учасників експериментальної групи виявлено суттєве зростання показників сформованості комунікативних здібностей учнів старших класів.

Результати проведеного дослідження підтвердили, що між рівнем сформованості комунікативних здібностей старшокласників та рівнем їхньої потреби в спілкуванні існує глибокий взаємозв’язок. Із зростанням рівнів сформованості комунікативних здібностей старшокласників зріс рівень їхньої потреби в спілкуванні в експериментальній групі.

Проведене дослідження дає змогу зробити такі рекомендації навчальним закладам: вводити до навчальних планів програму комунікативного навчання учнів юнацького віку з метою формування їх комунікативних здібностей; забезпечити психологічне консультування старшокласників, їх батьків і вчителів з врахуванням отриманих даних дослідження, вдосконалити зміст психологічної служби в загальноосвітніх школах, коледжах, технікумах, університетах, використовуючи результати нашого дослідження.

Перспективи подальшої науково-дослідної роботи автор вбачає у вивченні комунікативних здібностей як чинника міжособистісної сумісності в середовищі учнів юнацького віку, поглибленому вивченні психологічних умов комунікативної некомпетентності учнів.

Публікації автора:

1. Волошина Н. В. Особенности коммуникативных способностей личности // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару АПН України, 12 листопада 1998 року. – К.: Гнозис, 1998. – С. 301-306.

2. Волошина Н. В. К вопросу о социально-коммуникативной активности личности старшеклассника // Журнал практикующего психолога. – К., 2000. – № 6. – С. 148-154.

3. Волошина Н. В. “Я”-образ як регулятор міжособистісних взаємин в юності // Виховна робота у вищому навчальному закладі: симбіоз нового і традиційного: Збірник наук. праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (27–28 листопада 2000 року). – Кам’янець-Подільський, 2001. – С. 111-114.

4. Волошина Н. В. До питання про структуру комунікативних здібностей особистості // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К., 2002. – № 12-13. – С. 114-117.

5. Волошина Н. В. Дослідження комунікативної компетентності осіб юнацького віку // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К., 2002. – № 14. – С. 38-40.

6. Волошина Н. В. Формування комунікативної компетентності старшокласників // Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України. – К., 2002. – Т. IV. – Ч. 4. – С. 73-76.

7. Волошина Н. В. Розвиток комунікативної компетентності старшокласників як передумова гармонізації стосунків між дітьми й батьками // Суспільство у ХХI столітті: психологічні проблеми гармонізації, гуманізації, демократизації. Наукові праці Міжреґіональної Академії Управління персоналом. – К., 2003. – Вип. 11. – С. 171-173.

8. Волошина Н. В. Соціально-комунікативна активність старшокласника // Матеріали III з’їзду товариства психологів України “До 100 річниці з дня народження Костюка Г. С.” (Інститут психології АПН України ім. Г. С. Костюка). – К., 2000. – С. 43.