Анотація до роботи:

Сива Т.В. Формування конкурентних відносин у трансформаційній економіці України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.

З’ясовано суть конкуренції, конкурентного середовища, конкурентної стратегії в економіці, запропоновано функції, класифікаційні ознаки та види економічної конкуренції. Досліджувані у дисертаційній роботі проблеми обґрунтовано теоріями різних наукових шкіл, працями вітчизняних та зарубіжних учених. Виділено особливості розвитку економічного суперництва у директивно-плановій економіці. Виокремлено нові риси розвитку конкуренції у вітчизняній економіці. Розкрито становлення інституційного середовища рекламної діяльності в Україні, визначено критерії недобросовісної реклами та умови, за яких порівняльна реклама має заборонятися, а також окреслено низку заходів щодо розвитку адресної реклами та реклами в пресі. Особливу увагу зосереджено на удосконаленні основних засад економіко-правового регулювання конкуренції в економіці України. На основі вивчення світового досвіду обґрунтовано найважливіші засади ефективного інституційного регулювання конкуренції та саморегулювання реклами.

У дисертації запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретичних аспектів та процесів активізації формування конкурентних відносин, які виступають рушійною силою економічного зростання і створення конкурентоспроможної національної економіки.

У результаті дослідження зроблено такі висновки:

1. В умовах ринкових трансформацій зростає науковий інтерес до дослідження економічної конкуренції. Теоретичні засади цієї проблеми формувалися на основі вивчення наявних підходів до тлумачення „економічної конкуренції”, сутності категорії „конкурентоспроможність”, яка є безпосередньо пов’язаною і похідною від конкуренції, з’ясування змісту понять „конкурентне середовище”, „конкурентна стратегія”, обґрунтування концепцій та видів конкурентної політики та конкурентного законодавства держави.

2. Комерційна реклама є важливим інструментом у конкурентній боротьбі, що змушує суб’єктів господарювання шукати шляхи удосконалення своєї діяльності як у сфері виробництва, так і у сфері обігу. У даний час обсяги реклами визначаються не тільки обсягами потенційно можливої інформації, а й значною мірою ступенем ефективності реклами як знаряддя нецінової конкуренції. Комерційна реклама – це інформація про продукцію, торгову марку, про самий суб’єкт господарювання, яка впливає на споживача і стимулює його вибір. Головними підходами до застосування комерційної реклами у конкурентній боротьбі є: прямий, коли реклама виступає як неціновий інструмент конкуренції; опосередкований – реклама стає елементом формування цінової стратегії.

3. Запропоновані класифікаційні ознаки та види економічної конкуренції комплексно доповнюють наявні вітчизняні та зарубіжні класифікації конкуренції в економічній науці, мають свої характеристики, розширюють горизонти аналізу та розуміння конкуренції. З розвитком господарських процесів види та форми економічної конкуренції, їх роль й значення змінювалися. Визначені форми прояву міжгалузевої конкуренції (боротьба за вкладення капіталу між суб’єктами господарювання на ринку цінних паперів; диверсифікація; боротьба між підприємствами на ринку продуктів-замінників) вказують на пряму залежність рівня її результативності від ступеня розвитку ринкової економіки. Конкурентна боротьба існує як між суб’єктами господарювання (суб’єктами міжгалузевої конкуренції) за право вкладати капітал, так і поміж об’єктами міжгалузевої конкуренції (об’єктами інвестування) за право отримання інвестиції.

4. Опрацювання здобутків учених-економістів різних наукових шкіл дало змогу виділити у дисертаційній роботі основні напрями дослідження економічної конкуренції: вивчення механізму цінового регулювання конкуренції; дослідження переважного використання нецінових інструментів, зокрема реклами у конкуренції; дослідження ролі держави у формуванні конкурентного ладу і конкурентного середовища; дослідження конкуренції як особливої моделі ринку; розробка та реалізація конкурентних стратегій підприємствами.

5. Економічні відносини директивно-командної системи були несумісні з конкуренцією. Зміст суперництва в плановій економіці нерідко був суперечливим та неоднозначним, принципи та форми організації – нечіткими; економічне суперництво існувало, але носило прихований характер, було здеформованим. Його особливостями були: організованість; плановість; боротьба за прихильність відповідних міністерств та відомств; змагальність між споживачами; стимульований характер.

6. Конкуренція в економіці України характеризується великою кількістю унікальних чинників, врахування яких вкрай необхідне для реалізації конкурентної політики уряду. Визначені риси розвитку конкуренції у вітчизняній економіці дозволять розробити практичні рекомендації щодо подальшого функціонування конкурентних відносин, внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції. Наслідками дефіцитності інформації про стан конкуренції на вітчизняних ринках є втрата мотивації до ефективної діяльності ділового суб’єкта, нераціональність використання виробничих ресурсів. Для більшої поінформованості підприємницьких структур про конкуренцію на ринку України має здійснюватися моніторинг стану конкуренції на ринках товарів і послуг.

7. Розвиток конкурентного підприємництва залежить від сформованого інституційного середовища рекламної діяльності. Чесна та правдива реклама підприємства впливає на функціонування конкурентних відносин та формує ефективне конкурентне середовище в країні. Для підвищення дієвості реклами в Україні потрібно: сприяти розвитку адресної реклами та реклами в пресі як найбільш доступних засобів для посилення конкурентних переваг суб’єктам малого і середнього бізнесу; визначити і конкретизувати критерії недобросовісної реклами та умови, за яких порівняльна реклама має бути заборонена.

8. Провідна роль у розвитку економічної конкуренції належить державі, яка здатна створювати всі необхідні передумови для належного функціонування конкурентних відносин у національній економіці та забезпечувати стійкі позиції як великим підприємствам, так середнім і малим. У сучасних трансформаційних умовах уряду необхідно реалізовувати таку конкурентну політику, яка формує конкурентне середовище, захищає та підтримує конкуренцію. Для активізації такої політики пропонується: розвивати інституційне регулювання конкуренції, зокрема створити Координаційне об’єднання представників неурядових асоціацій підприємців з питань функціонування конкурентного середовища; удосконалювати правове поле функціонування конкурентного середовища; розробляти програми розвитку конкуренції за видами економічної діяльності; реформувати сектор природних монополій; розвивати конкуренцію експортерів.

9. Вивчення світового досвіду розвитку та регулювання економічної конкуренції дозволило удосконалити вітчизняну модель інституційного регулювання конкуренції та саморегулювання реклами. В Україні доцільно реформувати організаційну структуру Антимонопольного комітету України: залежно від видів порушень конкурентного законодавства пропонується створити спеціальні відділи у структурі Департаменту конкурентної політики. Модель інституційного регулювання необхідно доповнити ще одним органом – Конкурентною робочою групою, а Громадська рада з реклами має набути нового статусу – органу саморегулювання реклами.

Публікації автора:

1. Сива Т.В. Конкуренція на ринку банківських послуг // Фінанси України. – 2002. – №7. – С. 127-132.

2. Сива Т. Суть, функції та види конкуренції в економіці України // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. Вип. 32. – 2003. – С. 397-403.

3. Сива Т. Суть та особливості розвитку конкуренції і реклами в трансформаційній економіці України // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Випуск 12 „Розвиток трансформаційної економіки України” / За ред. З.Г.Ватаманюка. – Львів: Інтереко, 2003. – С. 349-353.

4. Сива Т.В. Конкуренція і реклама на страховому ринку України: ретроспектива та перспектива // Наук. вісн. Вол. держ. ун-ту імені Лесі Українки. – 2003. – №12. – С. 169-174.

5. Сива Т.В. Основні наукові школи про конкуренцію в ринковій економіці // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія економічна. – 2005. – №1.– С. 210-217.

6. Сива Т.В., Вербицька Т.П. Суть, функції та класифікації реклами в Україні // Вісник Національного університету „Львівська політехніка” (Логістика). – Львів, 2003. – Вип. 469. – С. 298-303. (Визначено основні класифікаційні ознаки реклами та її види).

7. Сива Т. Економіко-правові засади регулювання конкуренції в Україні // Ефективність державного управління в контексті становлення громадянського суспільства: Матеріали щорічн. наук.-практ. конф. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – С. 315-317.

8. Сива Т.В. Особливості конкурентних відносин у сфері інвестиційного проектування // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія, практика: Матеріали щорічн. наук.-практ. конф. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Ч.2. – С. 217-219.

9. Сива Т.В. Принципи та ознаки конкурентності в командно-адміністративній системі // Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи: Матеріали міжн. наук.-практ. конференції. – Львів, ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – С. 243-244.

10. Сива Т.В., Вербицька Т.П. Недобросовісна конкуренція і реклами в малому і середньому бізнесі України // Проблеми розвитку малого бізнесу. Тіньовий бізнес. Харків-Львів: Матеріали Другої наук.-практ. конф. – Л.: ЛьвЦНТЕІ, 2002. – С. 79-80. (Визначено особливості недобросовісної конкуренції і реклами в Україні).

11. Сива Т.В., Вербицька Т.П. Реклама в системі сучасної нецінової конкуренції // Тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції „Маркетинг та логістика в системі менеджменту” – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2002. – С. 335-336. (Досліджено роль реклами як дієвого інструменту конкурентної боротьби).