Дослідження проблеми формування культури професійного мовлення майбутніх працівників органів внутрішніх справ показало її актуальність і дало можливість сформулювати такі висновки: 1. Культура професійного мовлення – це складова професійної культури, інтегративна якість особистості, що проявляється в досконалому володінні нормами літературної мови та вміннях їх правильного, точного, виразного, комунікативно доцільного застосування у процесі передачі своєї думки у фаховому писемному та усному спілкуванні, позитивному особистісному ставленні фахівця до мовленнєвої діяльності як складової успішної професійної самореалізації. 2. До особливостей процесу формування культури професійного мовлення у вищому навчальному закладі МВС України належать: цілеспрямована послідовна реалізація вимог кваліфікаційних характеристик майбутніх працівників ОВС у всіх компонентах планово-методичного забезпечення; відповідність змісту освіти основним видам професійної діяльності майбутнього спеціаліста; структурна єдність предметної та процесуальної сторін професійної освіти на різних рівнях її формування; зворотний зв’язок між сферами соціального замовлення й освіти. Зокрема, важливою є орієнтація навчального процесу на заняттях з мовних дисциплін на формування у курсантів, відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста структурних підрозділів системи МВС, 4 груп умінь: предметно-практичних – уміння виконувати дії щодо переміщення об'єктів у просторі, змінювати їхні форми тощо. Головну роль у регулюванні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, що відображають просторові, фізичні та інші властивості предметів і забезпечують керування робочими рухами відповідно до властивостей об'єкта та завдань діяльності; предметно-розумових – уміння щодо виконання операцій з розумовими образами предметів. Ці дії вимагають наявності розвиненої системи уявлень і здатність до розумових дій (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння тощо); знаково-практичних – уміння щодо виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Прикладами цих дій є письмо, прокладання курсу по карті, одержання інформації від пристроїв тощо; знаково-розумових – уміння щодо розумового виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Наприклад, дії, необхідні для виконання логічних і розрахункових операцій. Ці дії дають можливість вирішувати широке коло завдань в узагальненому вигляді. У структурі цього особистісного утворення можна визначити три основні компоненти: мотиваційний, який передбачає інтеріоризацію загальнокультурних, національних, мовних, професійних цінностей суспільства в особистісні, перетворення їх у відповідні професійні якості (здатності), що проявляються у повсякденній поведінці як складові елементи культури професійного мовлення на емоційно-чуттєвому рівні; когнітивний компонент, що передбачає оволодіння курсантами необхідною інформацією з теорії та практики мовлення; діяльнісний, який потребує оволодіння необхідними уміннями та навичками, що відповідають чотирьом формам мовленнєвої діяльності: говоріння, читання, слухання, письмо. Формування цих компонентів потребує суттєвих змін як у змісті, так і в організації навчання. Мотиваційний компонент може бути сформований за умови відповідної взаємодії викладача і курсантів, він реалізується, якщо емоційно-оцінювальна діяльність пронизує всі елементи навчання й безпосередньо передбачена в результатах навчання. Когнітивний компонент реалізується через інформаційну складову навчального змісту. Діяльнісний може бути значною мірою сформований через відповідні методи, форми, технології навчання. 3. Особливості державних вимог до формування спеціалістів даного профілю, що відображені у державних кваліфікаційних характеристиках, обумовлюють відповідну адаптацію таких важливих загальнопедагогічних принципів організації навчання до процесу професійної підготовки у ВНЗ МВС України, як: науковість (відповідність змісту останнім даним системи наук, що складають професійну підготовку майбутнього працівника ОВС), систематичність і послідовність (цілісна система знань про мову), наступність і перспективність (опора на засвоєні раніше знання), доступність (урахування вікових та індивідуальних особливостей), наочність (яскраві, виразні приклади, використання засобів навчання). У системі способів педагогічної взаємодії викладача й курсантів ВНЗ МВС України, що складають підґрунтя системи навчання, реалізуються також методичні мовні принципи, до яких належать: увага до матерії мови, фізичний розвиток органів мовлення, розуміння мовних значень та одночасний розвиток лексичних і граматичних навичок, увага до виразових засобів мовлення, розвиток мовного чуття, випереджальний розвиток усного мовлення, зіставлення писемної форми мовлення з усною. Реалізація названих принципів, відповідно до особливостей процесу формування культури професійного мовлення майбутніх працівників ОВС, обумовлює застосування у навчальному процесі ВНЗ різноманітних методів і форм навчання, насамперед колективних та інтерактивних. 4. Проведені теоретичні дослідження дали змогу стверджувати, що забезпечення ефективного формування культури професійного мовлення курсантів вищих навчальних закладів МВС України потребує реалізації у навчанні таких педагогічних умов, як: включення до змісту дисциплін мовної підготовки блоків навчальної інформації, орієнтованих на послідовне та систематичне формування культури професійного мовлення як інтегративного особистісного утворення; систематичного залучення курсантів до активної пізнавальної діяльності з виконання спеціальних пізнавальних завдань і вправ різного рівня складності, що забезпечують послідовне формування культури професійного мовлення; застосування у процесі навчання сукупності форм і методів організації навчального процесу, що забезпечують високу інтенсивність і якість комунікації курсантів. 5. Критеріями сформованості культури професійного мовлення майбутніх працівників ОВС можна вважати: а) рівень теоретичних знань фонетичної і граматичної системи мови, який забезпечує мовленнєві здатності працівника органів внутрішніх справ; б) сформованість нормативних умінь і навичок: предметно-практичних, предметно-розумових, знаково-практичних, знаково-розумових; в) наявність мотивації до фахової мовленнєвої діяльності. Виходячи з названих критеріїв, що відповідають трьом компонентам культури професійного мовлення та показників, що виявлені у процесі аналізу емпіричних даних констатувального експерименту, можна визначити чотири рівні сформованості культури професійного мовлення курсантів у масовій практиці навчання (високий, достатній, середній і низький), які мають відмінні якісні характеристики. У процесі констатувального експерименту досліджувався стан розвитку культури професійного мовлення майбутніх фахівців системи ОВС за існуючої масової практики навчання. Аналіз отриманих даних свідчить, що формування КПМ посідає поки що недостатнє місце у навчальному процесі ВНЗ МВС України, здійснюється безсистемно. 6. У процесі дослідження була розроблена та експериментально перевірена авторська модель формування культури професійного мовлення майбутніх працівників органів внутрішніх справ, яка реалізувалась насамперед у процесі викладання мовних курсів, зокрема навчальної дисципліни „Українська мова професійного спрямування”. Експериментальна робота з перевірки ефективності запропонованої моделі в цілому засвідчила позитивні результати. Зокрема, кількість курсантів із низьким рівнем КПМ зменшилася в ЕГ на 19,5 %, а в КГ – на 18,5 %; тоді як кількість курсантів з достатнім рівнем збільшилася в ЕГ на 24,3 %, а в КГ – на 7 %, і з високим – в ЕГ на 9,8 % і в КГ на 3 %. Це підтвердило коректність сформульованої гіпотези й запропонованої моделі формування культури професійного мовлення курсантів – майбутніх працівників органів внутрішніх справ. Вивчення питань нашого дисертаційного дослідження є лише одним з можливих напрямів наукових пошуків. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на визначення педагогічних засад розвитку мовленнєвої культури фахівців ОВС, моніторинг якості їх мовної підготовки, керівництво мовною професійною самоосвітою курсантів вищих навчальних закладів МВС України. | 