Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Психологічні науки / Соціальна психологія; психологія соціальної роботи


Видай Андрій Юрійович. Формування лідерської спрямованості особистості майбутнього офіцера Збройних Сил України: Дис... канд. психол. наук: 19.00.05 / Військовий гуманітарний ін-т Національної академії оборони України. - К., 2002. - 191арк. - Бібліогр.: арк.161-186.



Анотація до роботи:

Видай А.Ю. Формування лідерської спрямованості особистості майбутнього офіцера ЗС України. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19. 00. 05 — соціальна психологія. Інститут психології ім.. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2002.

Дисертація містить теоретичне і експериментальне дослідження процесу формування лідерської спрямованості особистості майбутнього офіцера ЗС України. Аналіз якісних та кількісних показників, що характеризують компоненти лідерської спрямованості, а також дослідження загальних тенденцій їх зміни дозволили створити експериментальну модель формування лідерської спрямованості курсантів у процесі їх навчання та службової діяльності. Формування лідерської спрямованості може здійснюватись у межах існуючих навчальних планів ВВЗО завдяки позитивним змінам у величині її компонентів, перш за все, стійкості, рівня задоволеності та мотивації. Зазначене положення обґрунтовано шляхом реалізації розробленої автором моделі.

1. Лідерська спрямованість особистості офіцера ЗС України — це складне динамічне утворення, яке необхідно розглядати як систему усіх взаємодоповнювальних компонентів, кожен з яких відзначається ієрархічною побудовою.

Модернізована нами структура лідерської спрямованості особистості складається з шести компонентів: «специфічність спрямованості», «стійкість», «інтенсивність», «дієвість», «широта мотивації», «рівень задоволеності». Зміст компонентів, тобто показники, які на них впливають, розроблено згідно зі специфікою діяльності офіцера ЗС України.

2. Констатуючий експеримент довів, що рівень сформованості лідерської спрямованості особистості майбутнього офіцера невисокий і має значні резерви для підвищення. Найвищий рівень сформованості має блок показників «спеціальна інтенсивність», що, на нашу думку, обумовлено розумінням курсантами пріоритетного значення спеціальних та військових знань у їх майбутній професії.

На дещо нижчому рівні знаходяться структурні одиниці: «рівень задоволеності», «широта мотивації», «суб’єкт спрямованості», «об’єкт спрямованості». Найменш сформованими виявилися структурні одиниці: «дієвість», «стійкість», «тип спрямованості», «загальна інтенсивність».

3. Кореляційний аналіз самооцінки та експертної оцінки параметрів лідерської спрямованості особистості майбутнього офіцера ЗС України дозволяє з’ясувати, що провідні компоненти займають у них найнижчі ранги. Це обумовлює необхідність переорієнтації компонентів лідерської спрямованості.

4. Рівень сформованості компонентів лідерської спрямованості курсантів змінюється у відповідності з етапом навчання. Компоненти «інтенсивність» та «суб’єкт спрямованості» поступово зростають під час навчання в інституті. За параметром «об’єкт спрямованості» спостерігається зниження оцінок з першого до третього курсу, після чого настає стабілізація. «Рівень задоволеності» після зниження на другому етапі починає зростати та досягає максимуму наприкінці навчання. Загальна динаміка компоненту «стійкість» знаходиться у тісному зв’язку з самооцінкою компоненту «рівень задоволеності». Компоненти «тип спрямованості», «широта мотивації» та «дієвість» мають тенденцію до зниження протягом всього періоду навчання у ВВЗО.

5. На основі проведеного дослідження загальних тенденцій формування компонентів лідерської спрямованості курсантів на етапах їх підготовки у інституті була створена інтуїтивна модель формування лідерської спрямованості особистості майбутнього офіцера ЗС України. Вона передбачає використання певних механізмів педагогічного керівництва процесом формування лідерської спрямованості курсантів ВВЗО, постійну діагностику її динаміки, врахування умов навчання та служби і може бути сформована протягом чотирьох етапів, до яких віднесено: формування емоційно-ціннісного відношення до офіцерської діяльності; формування основних складових структури лідерської спрямованості; набуття досвіду службової діяльності офіцера ЗС України; самовиховання особи, що сприяє формуванню лідерської спрямованості.

Формування лідерської спрямованості особистості майбутнього офіцера ЗС України буде проходити успішно лише в контексті відповідної діяльності, яка забезпечується добором активних форм і методів навчання, виконання тестових методик, проведення ділових, службових та рольових ігор, розв’язання службових ситуацій та виконання самостійних творчих завдань. Системоутворюючим фактором розглянутої моделі є показники успішності процесу формування лідерської спрямованості, а саме — наявність позитивної динаміки в композиційній структурі лідерської спрямованості.

6. Проведений експеримент довів ефективність інтуїтивної моделі формування лідерської спрямованості. Аналіз отриманих результатів дозволяє стверджувати, що у курсантів експериментальної групи спостерігається значне підвищення рівня лідерської спрямованості. Найбільше відносне зростання серед складових лідерської спрямованості у курсантів експериментальної групи спостерігається за компонентом «стійкість». У курсантів експериментальної групи значно підвищились значення компонентів «рівень задоволеності» та «широта мотивації». Це можна пояснити тим, що практично всі завдання нашої моделі формували позитивне мотиваційно-ціннісне ставлення до майбутньої професії. Позитивні зрушення спостерігались у курсантів експериментальної групи і за всіма іншими компонентами.

Публікації автора:

  1. Видай А.Ю. Мотивація лідерства // Збірник наукових праць. — К.: КВГІ, 1999. — № 3. — С. 9-16.

  2. Видай А.Ю. Сучасні тенденції у дослідженні лідерства // Збірник наукових праць. — К.: КВГІ, 1999. — № 4. — С. 13-18.

  3. Видай А.Ю. Досвід формування лідерських якостей у вищому військовому навчальному закладі // Науковий вісник АН ВШ України. —К.: АН ВШ України, 1999. — С. 29-36.

  4. Видай А.Ю. Особливості структурного аналізу лідерської спрямованості майбутнього офіцера ЗС України // Збірник наукових праць Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони. — К.: ВГІ НАОУ, 2000. — № 1. — С. 9-13.

  5. Выдай А.Ю. Особенности мотивации лидерского поведения // Теоретико-методологические проблемы совершенствования психологической подготовки менеджеров / Приложение № 3 (8) к журналу «Персонал». — К.: МАУП, 2000. — № 1 (55). — С. 118-122.

  6. Видай А.Ю. Вікові особливості мотивації лідерства // Наука і освіта. — Одеса: Південний науковий Центр АПН України, 2000. — № 1-2. — С. 9-10.

  7. Видай А.Ю. Мотиваційна сфера лідера малої групи // Збірник наукових праць Рівненського економіко-гуманітарного інституту. — Рівне: Ліста, 1999. — С. 72-76.

  8. Выдай А.Ю. Современная трактовка феномена ролевой дифференциации лидерства // Збірник наукових праць / Під ред. Єрмакова С.С. — Харків: ХХПІ, 1999. — № 6. — С. 47-51.

  9. Выдай А.Ю., Ложкин Г.В. Психическое выгорание лидера // Персонал. — К.: МАУП, 1999. — № 6. — С. 36-44.

  10. Выдай А.Ю., Гайдукевич Г.А. Агрессия самоутверждения и проблема лидерства в воинском коллективе // Актуальные проблемы социального управления. — Житомир: ЖВУРЭ ПВО, 1996. — С. 17-20.

  11. Выдай А.Ю., Ложкин Г.В. Механизмы лидерства // Практична психологія та соціальна робота. — К.: Соціс, 1999. — № 5. — С. 41-45.