Анотація до роботи:

Долинський С.В. Формування малого підприємництва у розвитку сільськогосподарського виробництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, Київ, 2004.

В дисертації відображено результати дослідження теоретичних, методологічних, методичних підходів щодо формування малого підприємництва у розвитку сільськогосподарського виробництва. Об’єктом дослідження обрано малі підприємницькі структури різних організаційно-правових форм, у тому числі фермерські господарства та особисті селянські господарства регіону Українських Карпат і Закарпатської області зокрема, предметом – теоретичні та методичні аспекти становлення і функціонування організаційно-економічного механізму малого підприємництва в аграрній сфері АПК.

Обгрунтовано і запропоновано напрями та типові форми організації підприємницьких структур, у тому числі малих, із спеціалізацією виробництва відповідно до зональних особливостей. Визначені пріоритетні напрями підприємницької діяльності в Карпатському регіоні і в Закарпатській області зокрема.

1. Підприємницька діяльність здійснюється в усіх сферах економіки, має розгалужену структуру, використовує різні форми і методи організації та управління. Методологічними засадами становлення підприємництва в аграрній сфері є можливість ефективного поєднання засобів виробництва, предметів праці та живої праці з метою виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та задоволення споживчого попиту. Водночас наявність специфічних ознак дозволяє виділити її в особливу форму господарювання. Характеризуючись різними формами і способами організації діяльності, підприємництво має багатоваріантний вибір найоптимальніших з них. Найхарактернішими типовими формами організації підприємницьких структур першого напряму є кооперативи та акціонерні товариства; другого – приватні, в т.ч. фермерські господарства; третього напряму – неакціонерні товариства.

2. З теоретичних позицій суть підприємництва базується на з’ясуванні внутрішньої рушійної сили розвитку власності. Основою незворотних закономірних змін різних форм власності або форм їх реалізації є суперечлива взаємодія між відчуженням та привласненням, у найбільшій мірі поєднання відчуження та привласнення досягається у ринковому середовищі, основу якого формує приватна власність, що визначає економічну незалежність та свободу (суверенітет) суб’єктів господарювання, і це особливо притаманно малим і дрібним підприємницьким структурам.

3. Малі форми господарювання на перехідному етапі до ринку відіграють провідну роль в аграрному секторі економіки України та регіону Українських Карпат, особливо в Закарпатській області, у виробництві більшості видів сільськогосподарської продукції. Індивідуальний селянський сектор, включаючи фермерські господарства, слід розглядати як економічну базу середнього класу на селі. Його завдання – забезпечення внутрішнього ринку продовольством. Завданням корпоративного сектора, який представляють великі підприємницькі структури, є орієнтація на забезпечення регіональних продовольчих проблем, виробництво сировини для переробних галузей, а також на формування державних ресурсів продовольства, зовнішню торгівлю.

4. Суб’єктами сільськогосподарського підприємництва є приватні та приватно-орендні підприємства, фермерські господарства, корпоративні, господарські товариства з різним ступенем відповідальності, інші приватні формування, державні підприємства. Основними напрямами формування цих суб’єктів (крім державних підприємств) були приватизація землі й майна, в результаті чого в більшості сільськогосподарських підприємств формуються нові виробничі відносини, сутністю яких є не тільки праця, як цього вимагала теорія трудової вартості, але й рентні доходи від власності на землю (майно). У процесі становлення та розвитку підприємницьких структур відбувається рух права на землю у напрямі зосередження її в ефективного господаря. Малі підприємницькі організаційні структури аграрного сектора забезпечують ефективнішу діяльність, а дрібні – ОСГ є стабілізуючою формою господарювання, яка в сучасних умовах стримує спад виробництва сільськогосподарської продукції у всіх категоріях господарств і за умови безробіття запобігає суттєвому зниженню рівня життя селян, забезпечує додатковий дохід до мізерної пенсії й оплати праці у суспільному виробництві.

5. Особливість маркетингової діяльності підприємницьких структур гірської і передгірної зони Закарпаття зумовлена спрощеною організаційною структурою малих форм, малою чисельністю працівників і безпосередньою участю власника у вирішенні всіх питань, пов’язаних з організацією виробництва, управління і пошуком ринків збуту виробленої продукції.

6. Держава повинна займати активну позицію у підтримці підприємництва в аграрній сфері. Визначальна роль і функції держави у підтримці малого підприємництва проявляється через три групи форм, методів і важелів, спрямованих на досягнення поставленої мети, а саме: економічні форми, методи і важелі безпосереднього (прямого) впливу держави на їх діяльність; адміністративно-правові важелі та методи впливу держави на сприяння розвитку підприємництва, передусім малих його форм і ОСГ. Мале підприємництво та ОСГ потребують державної й через формування відповідної системи фінансово-кредитної підтримки. Відсутність фінансових ресурсів для підтримки малого підприємництва має бути компенсована виведенням великої кількості МП і ОСГ з тіньової економіки.

7. У розвитку малого підприємництва, становленні маркетингового середовища значна роль відводиться органам місцевого самоврядування, від налагодженої організаційної роботи яких залежить формування корпусу підприємців, підприємницьких структур та відповідної інфраструктури. Становлення малого підприємництва відбувається незадовільно в сільській місцевості Закарпаття, особливо в передгірній та гірській природно-економічній зоні. Це негативно позначається на соціально-економічному розвитку сільських населених пунктів гірських територій, їхній виробничій та соціальній інфраструктурі.

8. Провідними галузями підприємницької діяльності в гірській та передгірній природно-економічній зоні Закарпаття мають бути тваринництво, “зелений туризм”, картоплярство, у низинній підзоні – раннє овочівництво, садівництво, ягідництво, виноградарство, тютюнництво.

Публікації автора:

1. Долинський С.В. Фермерство у відродженні підприємницької діяльності // Економіка АПК. – 2000. - №1. – С. 31-36 (0,5 друк. арк.).

2. Долинський С.В., Долинський В.П., Дяченко І.Б. Особливості та розвиток підприємництва в аграрних і агропереробних підприємствах // Економіка АПК. – 2000. - №2. – С. 46-55 (0,7 друк. арк.), (у т.ч. автора – специфіка становлення підприємництва в регіоні Українських Карпат).

3. Долинський С.В. Концептуальні підходи до організації підприємництва у вільних (спеціальних) економічних зонах // Економіка АПК. – 2000. - №3. – С. 37-39 (0,3 друк. арк.).

4. Долинський С.В., Долинський В.П., Дяченко І.Б. Спеціальна економічна зона “Закарпаття” у класифікаційній системі різновидів “вільних” (спеціальних) економічних зон // Економіка АПК. – 2000. - №7. – С. 19-23 (0,4 друк. арк.), (у т.ч. автора – визначення основних груп пільг різних видів економічних зон, в т.ч. СЕЗ “Закарпаття”).

5. Долинський С.В. Інтеграційні зв’язки прикордонного підприємництва в агропромисловій сфері // Економіка АПК. – 2000. - №9. – С. 40-42 (0,3 друк. арк.).

6. Долинський С.В. Підприємництво і внутрішньорегіональні особливості організації рослинницької галузі в регіоні Карпат України //Економіка АПК. – 2001. - №2. – С. 98-101 (0,3 друк. арк.).

7. Долинський С.В. Розвиток малого підприємництва в регіоні Карпат України // Економіка АПК. – 2001. - №6. – С. 51-57 (0,5 друк. арк.).

8. Долинський С.В., Балаж Н.Й., Дяченко І.Б., Орос І.В. Основні принципи раціонального використання кормових угідь // Економіка АПК. – 2001. – №10. – С. 5-8 (0,2 друк. арк.), (у т.ч. автора – проблеми продуктиваності кормових угідь Закарпатської області).

9. Долинський С.В. Становлення та розвиток малого підприємництва на регіональному рівні // Економіка АПК. – 2003. - №5. – С. 56-61 (0,3 друк. арк.).

10. Долинський С.В. Малі організаційні структури аграрних формувань та ефективність їх діяльності // Економіка АПК. – 2003. - №8. – С. 38-43 (0,5 друк. арк.).

11. Долинський С.В., Газуда Л.М. Аграрний сектор – важливий чинник продовольчої безпеки. Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі // Матеріали регіональної науково-практичної конференції / Відп.ред. М.А. Лендєл. – Ужгород: Патент, 2001. – 550 с. (у т.ч. автора – ефективність сільськогосподарського виробництва в розрізі соціально-економічних макрорайонів України)

12. Долинський С.В. Вільні економічні зони і розвиток підприємництва. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 31 с. (2,0 друк. арк.).