У дисертаційному дослідженні представлене теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення проблеми саморегуляції в мовленнєвій діяльності студентів іноземною мовою, що виявляється у розкритті сутності і специфіки цього процесу, визначенні критеріїв та рівнів розвитку саморегуляції студентів в ході вивчення ними іноземної мови, виявленні шляхів формування механізмів саморегуляції в мовленнєвій діяльності іноземною мовою. 1. Проблема дослідження саморегуляції має тривалу історію, впродовж якої накопичено значний обсяг теоретичних та емпіричних знань про структуру системи саморегуляції, її механізми та окремі її прояви в різних видах діяльності. Функції, зміст та механізми саморегуляції розглядали представники різних напрямків, вчені яких зробили певний внесок у розуміння цього складного явища. У психології не існує єдиного загального визначення поняття саморегуляції, оскільки цей феномен має пряме відношення до самих різних проявів самоактивності та входить в структуру різних складових процесів і систем. Ми розглядаємо саморегуляцію як цілісне особистісне утворення, яке забезпечує побудову та реалізацію дій особистості згідно поставленої мети. Відповідно цього, саморегуляція навчальної діяльності полягає у цілеспрямованому плануванні, побудові та відтворенні суб’єктом навчання власних дій відповідно до завдань вищого навчального закладу, в умінні володіти собою, своїми емоціями, в усвідомленні учбових намірів, в адекватній самооцінці рівня своїх знань, вмінь, навичок, здібностей, а також самовдосконаленні на основі здобутих знань. 2. Одним із найбільш важливих і складних завдань у дослідженні проблеми саморегуляції є вивчення її психологічних механізмів та виявлення їх взаємодії. Аналіз психологічних джерел засвідчив, що адекватна самооцінка та рівень домагань, самоконтроль та рефлексія зумовлюють процес саморегуляції: - Основна функція самооцінки як механізму саморегуляції полягає в тому, що вона виступає необхідною внутрішньою умовою регуляції діяльності та вказує на тісний зв’язок із такими ланками процесу саморегуляції як цілеутворення та планування. - Головні функції домагань у процесі навчальної діяльності полягають у корекції прийнятої мети та завдань, забезпеченні відповідності між вимогами, що ставляться до студента та його реальними можливостями. Завдяки адекватному рівню домагань індивід дозує свої зусилля, визначає, яка міра цих зусиль доцільна для здійснення навчальної діяльності. - Рефлексивність є глобальною змістовно-функціональною характеристикою саморегулювання та являє собою складний, багаторівневий процес самопізнання внутрішніх психологічних станів та актів, що здійснюється шляхом реконструкції у свідомості уявлень інших студентів, внаслідок взаємодії з ними та переосмислення власного досвіду. - Розвинений самоконтроль сприяє своєчасному попередженню і розпізнаванню припущених помилок. Успішність функціонування процесу саморегуляції залежить від самоконтролю, що при найвищому рівні його розвитку призводить до безпомилковості в мовленнєвій діяльності студентів іноземною мовою. Самоконтроль сприяє засвоєнню та формуванню правильного образу в пам’яті, який в складній системі дій стає еталоном, тобто програмою для мовленнєвої реалізації. Вказані механізми взаємодіють між собою, доповнюючи один одного. 3. Вивчення іноземної мови має важливе значення в забезпеченні міжособистісного спілкування, оскільки іноземна мова є формою і засобом висловлення і формування думки в процесі комунікації, зумовленої певною необхідністю. В межах нашого дослідження іноземна мова виступає іншомовним простором, в якому здійснюється процес спілкування, і, у зв’язку з цим, саморегуляція є однією з складових ефективного засвоєння мови. Психологічними особливостями саморегуляції при вивченні іноземної мови є: функціонування саморегуляції в трьох рівневій структурі мовленнєвої діяльності; оволодіння іноземною мовою шляхом свідомого відштовхування від рідної мови за допомогою розвитку таких регулятивно-особистісних якостей як довільність, самостійність, ініціативність, цілеспрямованість, гнучкість; формування іншомовного мовленнєвого мислення, де механізм саморегуляції відповідає за тактику висловлювання й слухання; розвиток іншомовного внутрішнього мовлення, що підпорядковане певній програмі, реалізовуючи яку студент здійснює процес саморегуляції своєї діяльності. 4. Процес саморегуляції є ефективним, насамперед, за умови усвідомлення його самими студентами. Більшість студентів усвідомлюють необхідність саморегуляції, її роль у засвоєнні іноземної мови, чинники неуспішності в мовленнєвій діяльності іноземною мовою, проте не бачать шляхів розвитку самоуправління, не вміють визначати свої сильні й слабкі сторони, планувати конкретні цілі щодо поліпшення своєї діяльності та контролю ефективності їх виконання. 5. Розвиток саморегуляції студентів при вивченні іноземної мови є недостатнім і характеризується низьким, нижче-середнім, середнім та вище-середнім рівнями. Відсутні студенти з високим рівнем саморегулювання та виявлено незначний відсоток студентів з вище-середнім рівнем. Сформованість окремих етапів саморегуляції при вивченні іноземної мови є нерівномірною. Найбільш слабкими ланками процесу є цілепокладання, планування, самоконтроль, корекція та ланка критерію оцінки якості. 6. Суттєвими механізмами розвитку у студентів процесів саморегуляції при вивченні іноземної мови є адекватна самооцінка та рівень домагань, високий рівень самоконтролю та рефлексивні вміння студентів. Виявлення зв’язків між рівнем саморегулювання та зазначеними вище механізмами засвідчило, що вище-середній рівень саморегуляції корелює з високим і адекватним рівнем домагань, збалансованою самооцінкою, високими рівнями самоконтролю та рефлексії, розвитком креативності мислення та уваги студентів в процесі вивчення ними іноземної мови. 7. Підвищення рівня самоуправління при вивченні іноземної мови через формування таких механізмів саморегуляції як рівень домагань, самооцінка, самоконтроль, рефлексія та ін. можливе шляхом використання у навчальному процесі активних методів навчання (дискусій, проблемних ситуацій, творчих завдань, різноманітних ігор, психологічних вправ, групових форм роботи). Результатом такої роботи стало не лише підвищення рівня саморегуляції студентів, а й розвиток їх комунікативної компетентності, підвищення впевненості в собі, ініціативності, самостійності, тобто особистісне зростання в цілому. Ми усвідомлюємо, що проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшу роботу ми вбачаємо у виявленні переносу досягнутих результатів на інші види навчальної діяльності, динаміки саморегуляції по закінченню вивчення курсу іноземної мови, розробці інтенсивної тренінгової програми щодо формування механізмів саморегуляції студентів при вивченні іноземної мови. |
