У дисертації наведені теоретичне узагальнення й розв’язання наукового завдання щодо розробки механізму державного регулювання інвестиційних процесів в Україні шляхом визначення теоретичних підходів, розробки моделей та методики стимулювання інвестиційного розвитку підприємств. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Проведений аналіз наукових праць з проблем державного регулювання інвестиційних процесів в економіці Україні свідчить, що останнім часом державне управління як наука інтенсивно розвивається в напрямі теоретико-методологічного забезпечення інвестиційної діяльності. Однак, незважаючи на велику кількість наукових праць, ця тема розглядалась фрагментарно, не скоординовано. Теоретичні й концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам цієї проблеми. Це визначає необхідність проведення системного наукового аналізу змісту, особливостей та механізмів державного регулювання інвестиційних процесів в економіці Україні. 2. Виділено ринкові і неринкові механізми стимулювання інвестиційних процесів. Прибутковість є найважливішим структуроутворюючим критерієм, що визначає природу функціонування ринкових стимулів інвестиційного процесу. Неринковими (суто державно-адміністративним механізмом стимулювання) слід вважати стимули, якими управляє безпосередньо держава і дія яких базується не на ринковому механізмі, а встановлюється адміністративно державними органами. Частково-ринковими (межовими) є інституціональні й організаційні структури, функціонування яких прямо впливає на суто ринкові стимули. Ринковими є стимули, що властиві ринковій системі господарювання і спираються на основний ринковий принцип – одержання максимального прибутку. Доцільна така класифікація ринкових стимулів: стихійно-ринкові; організаційно-ринкові; інституціонально-ринкові. 3. За місцем виникненням і сферою впливу всі ринкові стимули слід класифікувати таким чином: “зовнішні фактори”, “розподіл витрат на інвестиції”, “внутрішні джерела інвестиції”, “зовнішні джерела інвестицій” і “внутрішня політика підприємства”. Стимули всередині груп є взаємозалежними і значно впливають один на одного. На основі класифікації ринкових стимулів за місцем виникнення і сферою впливу розроблено модель взаємодії ринкових стимулів і їх застосування в динаміці інвестиційного процесу. 4. В Україні інвестиційна активність внутрішніх і зарубіжних інвесторів значною мірою стримується за рахунок сформованого несприятливого інвестиційного клімату, цілої низки зовнішніх і внутрішніх факторів. До внутрішніх факторів належать: обмеженість фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів, а також суб’єктів господарювання і населення; недосконалість і часті зміни в законодавчій і нормативно-правовій базі; недосконалість фінансово-кредитної системи; слабка розвиненість ринку капіталів; відсутність системи страхування ризику інвесторів і нестабільна політична ситуація; зростаючий рівень корупції і “тінізації” економіки. 5. Для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету необхідно встановити жорстку нормативну межу його витрат на споживання. Слід більше уваги приділяти бюджету розвитку. Бюджет споживання має бути побудований за системою нормативів, що визначають мінімум бюджетної забезпеченості в частині поточних капітальних соціальних витрат на душу населення, а в деяких статтях – за типами об’єктів витрат. Бюджетні доходи, які одержані понад нормативні мінімуми, мають повністю чи здебільшого спрямовуватися на фінансування розвитку економіки. 6. Необхідним є внесення змін до податку на прибуток підприємств: слід переглянути існуючу шкалу амортизаційних відрахувань з метою застосування механізму прискореної амортизації. Доцільно надати підприємствам права самим встановлювати норми амортизації з одночасним формуванням фондів відновлення основних засобів і обов’язковістю їх цільового використання. Держава має контролювати нарахування амортизації як неоподатковуваної частини валового доходу та її використання. У разі неправильного нарахування підприємствами амортизації чи використання не за призначенням коштів амортизаційного фонду пропонуємо введення штрафних санкцій на суму завищення податкового кредиту і відмову в державних кредитах і позиках; з метою стимулювання розширеного відтворення основних засобів, крім надання підвищених початкових знижок, необхідне надання прямої фінансової підтримки приватному бізнесу шляхом звільнення від податку на прибуток, зарахований у різні інвестиційні фонди і резерви. 7. Державне регулювання інвестиційних процесів в Україні в межах державної інвестиційної політики має розвиватися в таких пріоритетних напрямах: стимулювання конкуренції; забезпечення найбільш повної відповідності інвестиційного попиту інвестиційній пропозиції шляхом ефективного використання механізмів лізингу і франчайзингу; регулювання банківської діяльності; підвищення значення виробничого нагромадження; забезпечення прозорості діяльності підприємств як основи механізму захисту прав власності і акціонерів; пом’якшений режим оподаткування, особливо для тих підприємств, діяльність яких має високий мультиплікативний ефект для інтенсифікації інвестиційних потоків в економіці країни. За результатами дисертаційного дослідження розроблено науково-практичні рекомендації для органів державної влади, серед яких: – встановити жорстку нормативну межу витрат на фінансування інвестиційних проектів через закріплення відповідних видатків Державного бюджету; – прийняти зміни до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” стосовно методики нарахування амортизації; – створити міжтериторіальні податкові органи, розвинути інформаційні технології у податковому адмініструванні; – розвинути пріоритетні напрями державної інвестиційної політики: стимулювання конкуренції; розвиток інвестиційного ринку; забезпечення прозорості діяльності на ньому підприємств. |