1. Аналіз сучасної науково-педагогічної літератури свідчить про відсутність педагогічних умов реалізації потребово-мотиваційного підходу до організації процесу фізичного виховання у вузі. Дослідження даної проблеми дозволило визначити організаційно-педагогічні умови формування мотивації до регулярних занять фізичною культурою студентів: зовнішні умови, що створюють особливе освітнє середовище і забезпечують цей процес, і внутрішні, обумовлені власним потенціалом студента. 2. Аналіз ставлення студентів до різних форм і видів занять з фізичного виховання показав, що тільки 30,67% з них відвідують спортивні секції й фізкультурно-оздоровчі заняття, а інші 69,33% ніколи не займалися у фізкультурно-оздоровчих групах, хоча мали бажання їх відвідувати. Найбільш популярними серед студентів були заняття оздоровчими видами гімнастики (52,33%), заняття у воді (34%), ігрові види спорту (22,33%), нетрадиційні види фізичних вправ (21,33%) та ін. Більшість студентської молоді (64,67%) надає перевагу груповим формам, меншою мірою – індивідуальним (24,33%) і самостійним формам занять (11%). Основними причинами, що спонукують до занять, є знання про користь фізичних вправ (34%), телевізійні передачі (26,33%), поради друзів (13%). Головними чинниками, що перешкоджають регулярним заняттям фізичними вправами, є особливості емоційно-вольової сфери особистості; відсутність відповідальності за своє здоров'я; низький рівень знань про позитивний вплив занять фізичними вправами; переоцінка значення звичайної рухової активності для здоров'я; незадоволеність професійним і культурним рівнем викладачів; нераціональне використання вільного часу; наявність шкідливих звичок; недолік матеріально-технічного забезпечення занять; дискомфортність місць проведення занять. 3. При анкетуванні студентів виявлені такі мотиви до рухової активності: повинності (59,31%), пов'язаний з необхідністю відвідувати заняття з фізичного виховання, виконувати вимоги навчальної програми; естетичний (29,3%), пов'язаний з можливістю навчитися красиво рухатися, поліпшити поставу, зовнішній вигляд, усунути недоліки фігури; оздоровчий (32%), пов'язаний із прагненням поліпшити стан здоров'я, знизити захворюваність, нормалізувати масу тіла; соціальний (17,67%), продиктований бажанням бути разом із друзями, спілкуватися, співробітничати з ними; особистісний (16%), що характеризує прагнення самоствердитися у своєму середовищі, домогтися авторитету, підняти свій престиж; спортивний (6,67%), що визначає прагнення домогтися будь-яких значних спортивних результатів; розважальний (3,3%), що виступає засобом рекреації, психоемоційної розрядки тощо. 4. При оцінці параметрів фізичного стану студентів виявлений значний діапазон їхніх коливань, обумовлений різним рівнем фізичного здоров'я. Високий рівень фізичного здоров'я, як правило, спостерігався в осіб з високим рівнем рухової активності. У студентів з низьким рівнем фізичного здоров'я індекс рухової активності перебував у межах, що відповідають низькому її рівню. Наявність статистично значущого взаємозв'язку між рівнем рухової активності й таких мотивів, як оздоровчий (r=0,746, р<0,05), спортивний (r=0,536, р<0,05) і соціальний (r=0,368, р<0,05), вказує на перспективу формування даних мотивів з метою підвищення рухової активності. Разом з тим стає очевидним і той факт, що мотиви повинності й наслідування можуть відігравати певну роль у підвищенні рухової активності студентів тільки у період навчання у вищому навчальному закладі, однак істотного впливу на формування мотивації до фізкультурно-оздоровчих занять в подальшому не справляють. При вивченні взаємозв'язку між бальною оцінкою рівня фізичного здоров'я й ранговою оцінкою мотивів студентів виявлена його відсутність (за винятком наявності середнього ступеня взаємозв'язку з оздоровчим). У свою чергу, спостерігається значущий зв'язок між окремими показниками фізичного здоров'я й параметрами рухової активності, який свідчить про можливість підвищення обсягу рухової активності, а відповідно й здоров'я студентів, за рахунок впливу на ієрархію мотивів. 5. Для цілеспрямованого формування у процесі фізичного виховання потребово-мотиваційної сфери студентів нами був запропонований комплекс заходів, що включають вивчення причин низької ефективності організації процесу з фізичного виховання студентів; характеристику умов навчального закладу; розробку моделі поетапного формування мотивації студентів до рухової активності. Запропонована модель включала постановку основних етапів формування мотивації студентів до рухової активності, розробку експериментальної програми з фізичного виховання і критеріїв сформованості мотивації. На кожному етапі формування мотивації до занять була поставлена мета досягнення студентами необхідної для кожного етапу мотиваційної тенденції, застосовувалася група засобів і методів різних за змістом, але які відповідали індивідуальному, диференційованому й особистісно-орієнтованому вибору студентом подальшої діяльності. 6. Ефективність запропонованої моделі апробована в педагогічному експерименті. Проведені дослідження показали, що у студентів контрольної групи не відбулося значних змін в ієрархії мотивів. Як і раніше найзначішим був мотив повинності (51,1%). У той же час у студентів експериментальної групи провідними мотивами стали оздоровчий (55,5%), особистісний (20%), процесуальний (8,9%) і естетичний (7,8%). У студентів експериментальної групи спостерігалася статистично достовірна зміна рівня валеологічних знань (р<0,05). Аналогічна закономірність спостерігалася між спрямованістю процесу навчання й динамікою рівня сформованості валеологічних умінь. Аналіз участі студентів у фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах виявив більш виражену позитивну динаміку в експериментальній групі порівняно з контрольною. Так, кількість студентів експериментальної групи, які брали участь у фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах, збільшилася з 26,67% до 46,67%; у контрольній – з 20% до 23,33%. Проведені дослідження показали, що експериментальна програма, яка вміщувала методичні й організаційні підходи до формування мотивації до рухової активності, дозволила підвищити обсяг спеціально організованої рухової активності студентів, сприяла підвищенню рівня фізичного стану, зниженню гострої захворюваності. 7. Наведені результати дозволяють рекомендувати даний підхід для організації занять з фізичного виховання студентів, що визначає подальше вдосконалення навчальних програм з фізичного виховання для навчальних закладів. Перспективи подальших досліджень пов'язані з оцінкою ефективності розробленої моделі поетапного формування мотивації до рухової активності у вищих навчальних закладах різного профілю. |