У дисертації здійснено теоретичне та експериментальне дослідження організаційно-педагогічних умов, що забезпечують формування правової компетентності керівників навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти. Одержані в ході виконаного дослідження результати підтвердили гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають змогу зробити такі загальні висновки: 1. У сучасних умовах постійного оновлення нормативно-законодавчої бази у сфері освіти, а також інших галузей права, що тісно пов’язані з процесом управління навчальними закладами, перед системою післядипломної педагогічної освіти постають завдання постійного вдосконалення й систематизації необхідних правових знань і вмінь, які є необхідним елементом професійної компетентності управлінських кадрів. Виявлено, що в сучасній науково-педагогічній, юридичній літературі проблема формування правової компетентності керівників навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти розроблена недостатньо. Не розроблено достатньою мірою необхідне для практиків саме визначення терміна “правова компетентність”, існують прогалини в теоретичних та практичних розробках методичного забезпечення процесу формування правової компетентності управлінців у системі післядипломної освіти. 2. Враховуючи існуючі наукові напрацювання в цій сфері та перспективний педагогічний досвід, правову компетентність керівника освітнього закладу в роботі визначено як: високий ступінь володіння правом у конкретній професійно-педагогічній практичній діяльності, глибокі й об’ємні знання законів і підзаконних актів, джерел права, на які він повинен спиратися, реалізуючи управлінську діяльність, розуміння принципів права учасників педагогічного процесу і способів правового регулювання їхніх відносин, ставлення до права як до невід’ємної складової професійної діяльності, здатність захищати і впроваджувати правові відносини в управлінській діяльності у суворій відповідності з правовими й розпорядчими принципами законності. У дисертації визначено основні складові правової компетентності: а) правову освіченість як сукупність знань з проблем права; б) правову спрямованість як сукупність ставлень до права як соціальної, державної та особистісної цінності, що зумовлює потребу постійно отримувати, розширювати арсенал педагогічних засобів розв’язання правових проблем; в) правову готовність як наявність умінь доцільного вирішення конкретних правових питань. Теоретично обґрунтовано модель правової компетентності керівників навчальних закладів; визначено критерії, показники та рівні сформованості структурних компонентів, зміст і структуру правових знань керівника навчального закладу як сукупності нормативно-правових актів у сфері освіти, якими він повинен досконало володіти; комплексну діагностичну методику, яка забезпечила виявлення реального стану сформованості правової компетентності керівників освіти. 3. У процесі дослідження виявлено низку недоліків у змісті курсового підвищення кваліфікації в інститутах післядипломної педагогічної освіти, а саме: недостатня увага до проблеми формування правової компетентності керівників навчальних закладів, відсутність методики діагностики рівня її сформованості тощо. За результатами констатувального експерименту доведено, що традиційна система підвищення кваліфікації управлінців не сприяє і не забезпечує достатньою мірою формування їх правової компетентності. Отримані дані підтверджують необхідність організації систематичної, цілеспрямованої роботи з керівниками навчальних закладів щодо формування їх правової компетентності в системі післядипломної педагогічної освіти. 4. Доведено, що сучасна практика підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти вимагає нових підходів до організації навчального процесу, які більш повно враховували б особистісні потреби слухача, його здібності, рівень підготовки, стаж роботи та специфіку професійної діяльності. Конкретизовано організаційно-педагогічні умови підвищення ефективності формування правової компетентності керівників навчальних закладів у процесі підвищення кваліфікації: створення науково обґрунтованої моделі правової компетентності керівників навчальних закладів; визначення на її основі змісту правової компетентності керівників навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти; організаційно-методичне забезпечення курсової і міжкурсової перепідготовки; використання активних форм і методів навчання; підвищення мотивації керівників навчальних закладів до вдосконалення правової компетентності. Реалізація запропонованих організаційно-педагогічних умов дала змогу суттєво підвищити рівень сформованості у слухачів правової компетентності. На основі якісного й кількісного аналізу отриманих у проведеному педагогічному експерименті даних виявлено, що втілення концептуальних положень щодо формування правової компетентності, їх методичне забезпечення привело до суттєвих і значущих змін у показниках сформованості правової компетентності керівників навчальних закладів, що виявилось у підвищенні правової освіченості, зацікавленому ставленні до права як соціальної цінності, прояві інтересу до розв’язання правових завдань тощо. 5. Аналіз результатів формувального експерименту дає підстави зробити висновок, що за рахунок впровадження організаційно-педагогічних умов відбулися такі зміни: високий рівень правової освіченості зріс в середньому від 17,3% до 34,7%, достатній рівень – від 25,9% до 44,4%, середній рівень в середньому зменшився від 37,0% до 12,6%, низький – від 19,8% до 8,3%. Високий рівень правової спрямованості зріс від 45,0% до 86,0%, достатній рівень зменшився від 36,7% до 7,0%, середній – від 13,3% до 3,0%, низький – від 5,0% до 4,0%. Високий рівень правової готовності зріс від 20,0% до 70,0%, достатній рівень зменшився від 18,0% до 15,0%, середній – від 24,0% до 11,0%, низький – від 38,0% до 4,0%. Результати формувального експерименту засвідчили суттєве підвищення рівня сформованості у слухачів правової компетентності. Особливо ефективними в цьому процесі виявились засоби стимулювання самостійності керівників навчальних закладів у визначенні різноманітних причинно-наслідкових зв’язків у контексті законодавчих норм, залучення їх до обґрунтування та прийняття відповідних професійних рішень. 6. На основі проведеного теоретичного аналізу та результатів експерименту визначено й експериментально апробовано методику формування правової компетентності керівників освіти, зокрема впроваджено спецкурс “Правова компетентність керівника навчального закладу”, уточнено змістову складову формування правової компетентності, яка містить базову й варіативну її частини, базується на активних методах навчання: дискусіях, ділових іграх, рольових іграх, круглих столах тощо; визначено функціональну схему процесу формування правової компетентності керівних кадрів освіти в закладах післядипломної педагогічної освіти. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування правової компетентності керівників навчальних закладів у системі післядипломної освіти. Воно відкриває перспективу для більш ґрунтовного вивчення закономірностей та технології професійної підготовки освітян до організації педагогічної діяльності в умовах нового соціуму з урахуванням найсучасніших правових знань і законодавства. |