У дисертаційному дослідженні наведено нове вирішення наукового завдання – обґрунтування та експериментальної перевірки ефективності технології формування професійної компетентності майбутніх журналістів засобами іншомовних періодичних видань. Результати довели слушність висунутих припущень, підтвердили гіпотезу дослідження. Реалізовані мета та завдання дають підстави сформулювати висновки і запропонувати рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення. 1. Аналіз нормативних актів, науково-педагогічної літератури з теми дослідження засвідчив, що проблема застосування іншомовних періодичних видань з метою формування професійної компетентності майбутніх журналістів на сьогодні не розроблена. Використання іншомовної періодики спрямовувалося на розвиток іншомовної комунікативної компетентності, не поширюючись на рівень професійної компетентності. Більшість навчально-методичної літератури розраховано на учнів (Н.В. Лебедєва, Є.М. Міллер, Є.В. Розен та ін.), деякі – на студентів, де частково враховано специфіку економічного (Т.М. Гусак), технічного (Н.В. Саєнко) чи журналістського фаху (Е.Ф. Телень). На основі проаналізованих науково-літературних джерел нами встановлено, що нині розділяють журналістську та медіаосвіту. Журналістська освіта – це професійна освіта журналістів, підготовка кваліфікованих кадрів для медіаіндустрії. Медіаосвіта як процес розвитку та саморозвитку особистості на матеріалах та за допомогою засобів масової комунікації покликана формувати культуру комунікації, уміння усвідомлено сприймати, критично осмислювати, інтерпретувати медіатексти з метою розширення загальних, соціокультурних та професійно значущих знань, комунікативних та творчих здібностей. Проблем використання засобів масової інформації у навчально-виховному процесі стосуються, здебільшого, напрацювання зарубіжних медіапедагогів (А.П. Короченський, О.В. Федоров, О.В. Спічкін, Рене Хоббс, Кристофер Ворсноп, Ендрю Харт та ін.). Так, стверджується, що одним із найдієвіших засобів захисту суспільства від негативного впливу ЗМІ та використання позитивних резервних виховних і навчальних можливостей медіапродуктів є запровадження медіаосвіти для журналістів, медіапедагогів, широкого загалу. 2. Уточнено зміст понять: „компетенція”, „компетентність”, „професійна компетентність журналіста”, з’ясовано їх структуру. У проаналізованих словниках поняття, „компетенція” має визначення: 1) коло повноважень, 2) знання та досвід. Схиляючись до першого, в уточненні поняття враховуємо сучасні підходи, де під „компетенцією” розуміють наперед задану вимогу до освітньої підготовки (стандарт), потенційну можливість, елемент компетентності. Вважаємо, що „компетентність” як комплексна особистісна категорія означає практичну готовність та здатність людини діяти в певній галузі; вона включає знання, уявлення, навички, мотиви, цінності, реалізовані у життєвих та професійних контекстах, передбачає наявність досвіду діяльності. Професійна компетентність журналіста охоплює мотиваційну та операційну сфери фахівця і передбачає знання гуманітарних, соціально-економічних, фундаментальних, професійно-орієнтованих дисциплін; комунікативну компетентність, володіючи якою журналіст здійснює професійні, психологічні, риторичні функції; загальні та професійні вміння, що реалізуються через ціннісно-мотиваційні характеристики, світоглядну та соціально-політичну позицію; індивідуально-психологічні особливості та життєвий досвід. 3. Визначено особливості іншомовних (англомовних) масмедійних періодичних текстів, визначено їх функції (інформативна, освітня, ціннісно-орієнтувальна, регулятивна, об’єднувальна, розважальна, рекламно-довідкова), форми та методи застосування у навчальному процесі, на факультетах та відділеннях журналістики з метою формування професійної компетентності майбутніх журналістів. Специфіка газетного дискурсу виявляється у певних категоріях: предметах та об’єктах розгляду, функціях; характеризується короткотривалістю, актуальними темами, ідеями та інтерпретаціями дійсності; спрямованістю на перфоматив (а не констатив); залежністю від термінів та обсягів пред’явлень; сучасним лінгвістичним втіленням різноманітних функціональних стилів, типів та жанрів, поліавторством; йому притаманна оцінність, ядром якої є суспільно-політична, внутрішня й зовнішня лексика ЗМІ та журналістська лексика, тут застосовуються певні комунікативні стратегії, тактики, прийоми впливу на адресат. Доведено доцільність застосування іншомовних періодичних видань з метою формування професійної компетентності майбутніх журналістів. Так, систематичне вивчення преси: - підвищує рівень знань (загальну ерудицію в різноманітних галузях: політики, економіки, культури, міжособистісних відносин, цінностей, технологій, медицини тощо), що безпосередньо впливатиме на конкурентоспроможність студента-випускника на ринку праці; - розвиває вміння аналізувати, критикувати, прогнозувати соціально-політичні, економічні події; спілкуватися, бути терплячими до чужої точки зору; - дає можливість удосконалювати психічні процеси (пам’ять, увагу, уяву, мислення, відчуття та сприймання) та особливості (ставлення, цінності, погляди); - допомагає вивчати мову в сучасному варіанті її вживання, що дає змогу розширити коло спілкування з можливими діловими партнерами, відкриває доступ до інших альтернативних джерел інформації; - формує професійну компетентність, знайомлячи із особливостями газетного дискурсу іншомовної преси, її структурою, жанрами; забезпечуючи сучасним фаховим матеріалом для вдосконалення професіоналізму майбутніх спеціалістів у галузі медіаіндустрії; - виробляє звичку самостійного опрацювання газетного тексту та збільшує частотність звернень майбутніх медіафахівців до періодики; - підвищує мотивацію студентів у навчанні, зацікавленість у професії. 4. Обґрунтовано й експериментально перевірено технологію формування професійної компетентності журналістів засобами іншомовних періодичних видань. Так, заняття можуть бути спрямовані на аналіз загальних відмінностей зарубіжної та вітчизняної преси, особливостей газетних рубрик, жанрів, типів текстів, світлин та малюнків, заголовків, лідів, соціокультурних та соціолінгвістичних понять, журналістської внутрішньої та зовнішньої термінології, прийомів впливу на аудиторію, критичний аналіз змісту та форми журналістського тексту, зовнішнього вигляду видань. У роботі з медіатекстом рухаємося за формулою: слово – фразова єдність – надфразова єдність – текст. Визначимо орієнтовну загальну послідовність роботи: фото/ілюстрація/текст - жанр/рубрика/стратегія (теорія) – творчі завдання, що передбачає систему вправ, методичних прийомів, форм роботи. Система вправ містить дотекстові, притекстові (текстові) та післятекстові і відповідає діагностико-підготовчому, змістовно-процесуальному та контрольно-коригувальному етапам організації навчально-пізнавальної роботи студентів. Завдання творчого характеру умовно можна поділити на ситуативно-ігрові (усні), авторсько-імітаційні (письмові) та мистецькі (залучення, крім усного та письмового мовлення, елементів художнього, музичного, театрального мистецтва): „сприймання”, „реклама”, інтерв’ю, репортаж, конференція, прес-конференція, круглі столи, дебати, ток-шоу, „редакція” тощо. 5. Розроблено експериментальну методику діагностики ефективності технології формування професійної компетентності майбутніх журналістів засобами іншомовних періодичних видань. Констатувальний експеримент підтвердив, що українські журналісти загалом задоволені обраною професією („дуже задоволені” тим, що обрали саме цю професію – 67,3 %, „в основному задоволені” – 32,7 %). Однак, наявний рівень володіння іноземною мовою, за результатами анкетування, не задовольняє потреб фахового журналіста і мало сприяє розвиткові його професійної компетентності. За результатами аналізу опитувань студентів-журналістів Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (факультет української філології та журналістики), періодика не розглядається як джерело професійно-орієнтованої інформації, її залучення відбувається спорадично, без системного підходу. Було визначено чотири показники розвитку професійної компетентності: контактний, мотиваційний, інформаційний, інтерпретаційний та три їх рівні – високий, середній, низький. Зокрема, високий рівень мотиваційного показника до проведення формувального експерименту показало лише 12,5% студентів, тоді як після впровадження авторської технології це число збільшилось удвічі. На 15,0% збільшилась кількість студентів із середнім рівнем мотивації, що також говорить про ефективність експериментальної технології. Результати анкетування, опитування журналістів, викладачів та студентів, контрольний зріз формувального експерименту виявили потенційну спроможність, необхідність та ефективність залучення іншомовних періодичних видань для формування професійної компетентності журналістів. Науково обґрунтовані результати дослідження дозволили висловити рекомендації: кафедрам іноземних мов щодо впровадження сучасних автентичних іншомовних наукових періодичних видань у зміст навчального процесу та самопідготовку студентів; посилення співробітництва викладачів кафедр журналістики та іноземних мов з метою забезпечення міждисциплінарних зв’язків у навчанні іноземної мови за професійним спрямуванням. Проведене дослідження не претендує на всебічне розв’язання проблеми формування професійної компетентності майбутніх журналістів засобами іншомовних періодичних видань. Перспективними є розробки: оптимальних умов поєднання використання іншомовних періодичних видань з інтерактивними формами й методами навчання в процесі професійної підготовки студентів; типології, категоріального апарату, концепцій та методів медіапедагогіки; проблем сприймання та аналізу медіапродуктів різними віковими, гендерними, соціальними групами; вивчення зарубіжного досвіду та створення концепцій розвитку медіаосвіти в Україні; укладання програм, формування матеріально-технічної бази щодо впровадження медіаосвіти для журналістів, медіапедагогів тощо. |