1. Актуальність підвищення ефективності програм ТО транспортних літаків випливає з актуальності більш загальної задачі підвищення економічної ефективності авіаційного транспорту. Особливо зростає її значення на сучасному етапі становлення цивільної авіації в Україні в зв'язку із зростанням конкурентної боротьби за ринок авіаційних перевезень як в Україні так і за її межами. Розв'язання проблеми підвищення ефективності управління програмою технічного обслуговування літаків вимагає поглибленого теоретичного дослідження процесів зміни технічного стану авіаційної техніки в процесі експлуатації, наукового обґрунтування і коригування плану робіт її обслуговування з метою підвищення імовірності перебування літаків в стані готовності до застосування за призначенням з мінімальними економічними витратами. 2. Аналіз тенденцій зміни інтенсивності використання транспортних літаків дозволив сформулювати базові експлуатаційні вимоги до літаків нового покоління і обґрунтувати нову структуру ТО як подальший розвиток організації виконання робіт з ТО за фазовою схемою. Вона передбачає ТО лише за однією формою А, яка виконується з періодичністю 300...350 годин нальоту. При цьому форми B і C з програми ТО вилучаються, а форма D виконується наприкінці строку служби і за змістом є модернізацію літака, якщо буде доведена її економічна доцільність. 3. Запропоновано показники якості програм ТО літака, які дозволяють оцінювати програму ТО літака як комерційного транспортного засобу, порівнювати ефективність програм ТО різних літаків та їхніх комплектуючих між собою та одного й того ж літака за різні періоди експлуатації. 4. На основі теоретичного узагальнення робіт, пов'язаних з дослідженням виробничих процесів під час ТО авіаційної техніки, обґрунтовані принципи побудови математичної моделі керування програмою ТО літаків, яка дозволила обґрунтувати постановку задачі створення аналітичних методів вивчення впливу характеристик процесу ТО авіаційної техніки на планування і прийняття рішень про призначення цільових робіт з ТО під час її експлуатації та обґрунтувати введення методу експлуатації функціональних комплексів літака за прогнозованим технічним станом. 5. Аналіз регламентів сучасних транспортних літаків та дослідження станів, в яких можуть перебувати їх комплектуючі в процесі експлуатації та можливих переходів між станами дозволили розробити ряд математичних моделей експлуатації авіаційної техніки. Зокрема аналіз узагальненої моделі ТО дозволило виділити оптимальну множину експлуатаційних характеристик процесу експлуатації транспортних літаків, які необхідно накопичувати і аналізувати в експлуатації з метою аналізу ефективності технічного обслуговування літаків та окремих їх комплектуючих і розробки заходів підтримки або підвищення цієї ефективності. 6. Досліджено типові задачі формування режимів ТО авіаційної техніки і розроблено методичне забезпечення яке задовольняє вимогам сучасних і перспективних транспортних літаків до вибору стратегій технічної експлуатації, формуванню списку цільових робіт на конкретній формі ТО та періодичності виконання форм ТО. | 