В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми формування психологічної готовності вихованців інтернатних закладів до створення сім’ї, яке полягає в розкритті сутності та специфіки, визначенні критеріїв та показників сформованості компонентів психологічної готовності в умовах депривації батьківсько-дитячої взаємодії, створенні та експериментальній апробації психокорекційної програми її формування, що включає систему психолого-педагогічних умов та систему засобів активного соціально-психологічного навчання. 1. Становлення образу Я вихованців інтернатних закладів зазнає впливу деприваційних факторів, що позначається на браку психологічної готовності юнаків та дівчат до самостійного життя, зокрема до шлюбу та створення сім’ї. 2. Психологічна готовність до створення сім’ї як комплекс взаємопов’язаних характеристик самосвідомості включає мотиваційно-ціннісний компонент, що знаходить своє вираження в смисловій сфері Я – життєвих орієнтаціях, переконаннях, моральних настановленнях; когнітивний як наявність системи знань, належного рівня поінформованості щодо функціонування сім’ї; емоційно-регулятивний як здатність до рефлексії та саморегуляції поведінки і емоційних станів; поведінковий як сукупність соціально-психологічних умінь та навичок, необхідних для шлюбно-сімейної взаємодії. 3. Вихованців інтернатних закладів характеризує, з одного боку, орієнтація на створення сім’ї як найважливішої життєвої цінності, з іншого – несформованість системи настановлень щодо шляхів становлення шлюбно-сімейних взаємин, неготовність до постановки реальних життєвих цілей, освітніх і професійних планів та недостатнє усвідомлення власних потенцій та особистісних ресурсів для виконання сімейних ролей. 4. В умовах депривації батьківсько-дитячої взаємодії емоційно-ціннісне ставлення юнацтва до себе характеризується звуженою здатністю до саморефлексії, малоцінністю та малозначущістю, почуттям провини, внутрішньою конфліктністю, схильністю до самозвинувачення, що формує залежну позицію у розвитку інтимно-референтних контактів та майбутньому шлюбі, звужує можливості самореалізації у підготовці до сімейного життя. 5. Особливістю життєвої стратегії депривованого юнацтва є схильність до екстернальних очікувань у більшості сфер життєдіяльності, слабка здатність до самоствердження в соціумі соціально схвалюваними способами і як наслідок – орієнтація на пасивно-очікувальну позицію, ухильну поведінку. 6. Набуття ґендерної ідентичності юнаками та дівчатами в умовах депривації характеризується дифузністю, неперсоніфікованістю статевих ролей, звуженістю діапазону і змісту визначених інтернатним закладом нормативів статеворольової поведінки. Недостатність соціально адекватних взірців для наслідування породжує тенденцію до асиміляції статевонедиференційованих та брак андрогінних чи статевотипізованих моделей. Низький рівень поінформованості депривованого юнацтва в питаннях репродуктивного та сексуального здоров’я, звуження зони приватності в межах тілесного Я породжує незахищеність юнаків та дівчат в розвитку інтимних контактів, створює предиспозиції для входження в групи ризику. 7. Система психокорекційних заходів, орієнтованих на формування психологічної готовності до створення сім’ї вихованців інтернатних закладів, створює передумови для педагогічно спрямованого впливу на основні структурні її компоненти. Апробована в дослідженні комплексна тренінгова програма, спрямована на розвиток виокремлених компонентів, засвідчила свою ефективність у формуванні відповідального ставлення до шлюбно-сімейних стосунків, в адаптації до самостійного життя, що виявилося у зменшенні кількості вихованців з низьким рівнем сформованості психологічної готовності та збільшенні – із середнім та високим рівнями. 8. Динаміка зрушень в ціннісно-смисловому компоненті психологічної готовності до шлюбу простежується в узгодженні змісту провідних життєвих цілей, планів, перспектив вихованців інтернатних закладів із системою соціально схвалюваних засобів їх досягнення, намірів особистісного та професійного зростання, з ціннісно-смисловими орієнтаціями на шлюбно-сімейні взаємини. 9. Формування емоційно-регулятивного компоненту психологічної готовності простежувалось в збагаченні сфери самосвідомості особистості депривованих юнаків та дівчат зміцненням відчуттів самоповаги та любові до себе, покращенні емоційного самопочуття, самооцінних ставлень, розвитку навичок самоаналізу, саморозуміння, активізації процесів вольової саморегуляції, конструктивній переорієнтації з пасивно-очікувальної позиції й ухильної поведінки на активну життєву позицію та інтернальний локус контролю щодо влаштування власного життя. 10. Переосмислення вихованцями свого життєвого досвіду, різних шляхів соціального становлення чоловіка та жінки, розширення соціально-психологічних знань щодо ґендерної рівності у виконанні сімейних ролей є умовами розвитку складових когнітивного компоненту психологічної готовності. Збагачення сексолого-психологічними знаннями в контексті вікових новоутворень активізувало потребу депривованого юнацтва в збереженні сексуального та репродуктивного здоров’я. 11. Позитивний вплив тренінгової програми на поведінковий компонент досліджуваної готовності проявився в актуалізації соціально-психологічних умінь і навичок, необхідних для самоорганізації життєдіяльності та конструктивної і самостверджуючої поведінки у шлюбі. Встановлено, що розширення кола соціальних орієнтирів, діапазону взірців виконання статевих ролей активізує процес соціорольової ідентифікації, сприяє переведенню поведінки з імпульсивного рівня на усвідомлюваний, який дає змогу апробувати нові конструктивні форми ґендерної поведінки. Зміна сценаріїв сексуальної поведінки як результат аналізу різних аспектів власної сексуальності простежується у спроможності інтегрувати свою сексуальність в образ Я, ціннісно-смислову сферу, спрямовану на здоровий спосіб життя, підтримку сексуального та репродуктивного здоров’я. Переорієнтація депривованого юнацтва із недиференційованих та стереотипно-традиційних маскулінно-фемінних на андрогінну модель поведінки підвищуватиме адаптивність до соціуму за рахунок вироблення більш гнучких форм спілкування. Проведене дослідження не вичерпує проблеми формування психологічної готовності вихованців інтернатних закладів до створення сім’ї. Перспектива розробки даної проблеми пов’язана з виявленням найефективніших шляхів та засобів статеворольової соціалізації в умовах депривації та впровадженням новітніх освітніх технологій в навчально-виховний процес закладів інтернатного типу з метою підготовки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до самостійного життя у сучасному соціумі. Подальшої розробки потребують дослідження проблем формування психологічної готовності до батьківства і материнства у вихованців інтернатних закладів, психологічної допомоги депривованим дітям. Основний зміст роботи відображено в таких публікаціях: 1. Кізь О.Б. Очікувані життєві перспективи вихованців інтернатних закладів // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 3 (6). – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 1999. – С.191-199. 2. Кізь О.Б. Вплив досвіду депривації на сексуальну поведінку старшокласників // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 13. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2001, – С. 331-342. 3. Кізь О.Б. Особливості самоставлення вихованців інтернатних закладів // Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. – К.: 2002, т.IV, ч.3. – С. 78 – 86. 4. Кізь О.Б. Самокерівництво та самоорганізація життєдіяльності вихованцями інтернатних закладів // Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, 2002, частина 4. – С. 82-90. 5. Кравець В.П., Кікінежді О.М., Кізь О.Б. Збереження репродуктивного здоров’я вихованців інтернатних закладів: Навч.-метод. посібник. – Тернопіль.: Навчальна книга – Богдан, 2002. – 180 с. 6. Кізь О.Б. Формування психологічної готовності до створення сім’ї у вихованців інтернатних закладів // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. № 3. – 1999. – С. 38-42. 7. Кізь О.Б., Вихристюк О.М. Завдання шкільного психолога щодо роботи з батьками учнів // Духовність як основа консолідації суспільства. Аналітичні розробки наукових та практичних працівників. Том 16. – К., 1999, – С. 309-311. 8. Кізь О.Б. Маскулінність-фемінність у засвоєнні статевих ролей вихованцями інтернатних закладів // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. № 4. – 2000. – С. 38-43. 9. Кізь О.Б. Особливості світосприймання вихованців інтернатних закладів // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – №3. – 2000. С. 31-38. 10. Кізь О.Б. Проблема підготовки до сімейного життя випускників шкіл-інтернатів // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Педагогіка. Вип. VI. – 2001. – С.137-149. 11. Кізь О.Б. Ідеї В.О.Сухомлинського у вивченні ґендерних уявлень депривованого юнацтва // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. № 5. – 2002. – С. 258-264. 12. Кізь О.Б., Кікінежді О.М. Особливості ґендерної поведінки вихованців інтернатних закладів // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика. Зб. матер. Всеукр. н-пр. конф. (м.Київ, 25-27.11. 2002 р.) – К: Міленіум, 2002 . - С.211-216. 13. Кікінежді О.М., Кізь О.Б. До проблеми ґендерної соціалізації депривованої молоді // Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень: Матеріали міжнар. н.-пр. конференції. (м.Київ, 5-7 грудня 2002 р.) – К.: Держ. інститут проблем сім“ї та молоді; Укр. інститут соціальних досліджень, 2002. – С.89-92. 14. Кізь О.Б. Методичні рекомендації до тренінгової програми “Розвиток життєвих перспектив вихованців інтернатних закладів”. Тернопіль.: Навчальна книга – Богдан, 2001.-128 с. | 