1. В області відбувається активна адаптація господарюючих суб’єктів до ринкової економіки. Господарства населення за обсягом виробництва валової продукції сільського господарства займають домінуюче положення, у тому числі з виробництва продукції тваринництва (72,4%). В області, порівняно з іншими регіонами, спостерігаються кращі показники щодо виробництва цієї продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь та на душу населення. Водночас, як і в інших регіонах, відбулося значне скорочення натуральних обсягів виробництва, зокрема м’яса, молока, вовни. 2. Основними причинами кризової ситуації у тваринництві стали в першу чергу економічні чинники через недостатність державного впливу на ціноутворення, відсутність правових і соціальних передумов, необхідних для ефективного функціонування економічного механізму на ринку м’яса. Дослідження показують, що регіональний ресурсний потенціал м’ясного підкомплексу як в аграрній сфері, так і в переробній промисловості в ближчі роки буде спрямований на стабілізацію поголів’я худоби і птиці, підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом інтенсифікації виробництва. 3. В останні роки суттєво змінилися економічні структуроутворюючі чинники, а отже, і функції та чинність адміністративно-територіальних одиниць в межах місцевого самоврядування селищних рад. Формується певний тип соціуму та інтегрованих виробничих систем на основі утворення різних підприємницьких структур, ринкової інфраструктури, зокрема з надання послуг по закупівлі продукції, зооветеринарному обслуговуванню, використанню матеріально-технічних ресурсів тощо. В результаті реформування земельних та майнових відносин основним виробником і постачальником продукції на ринку м’яса і молока у наступні 5-7 років все ще залишатимуться особисті господарства населення, де обсяг її виробництва стабілізується. 4. Прогнозований рівень виробництва м’яса в області на період до 2010 р. передбачено в обсязі 220 тис. т, з них яловичини і телятини – 134,6 тис. т, або 61,2%. Ресурси міжрегіонального обміну становитимуть близько 30% виробленої продукції. Основний приріст виробництва м’ясної продукції в господарствах регіону на період до 2010 року очікується у сільськогосподарських підприємствах, де він зросте у 4 рази, і має забезпечуватися шляхом підвищення ефективності використання традиційних ресурсів (спеціалізація, раціональне розміщення і концентрація виробництва, нові форми організації та оплати праці, удосконалення господарювання тощо). 5. З метою поступового нарощування продукції в галузі скотарства пропонується модель розширеного відтворення м’ясного потенціалу за рахунок оптимізації структури і кількості поголів’я. Схема передбачає зворотний зв’язок між сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення у процесі розвитку між ними товарно-грошових відносин, в першу чергу шляхом обміну маточного поголів’я на молодняк худоби для дорощування і відгодівлі у великих різновікових групах тварин, з метою одержання високого середньодобового приросту та вгодованості худоби, що реалізується на м’ясо. 6. Відтворення свинарства пропонується здійснювати шляхом створення (відродження) в кожному регіоні виробничих комплексів з інтенсивного вирощування і відгодівлі свиней, шляхом залучення зовнішніх (вітчизняних) інвестицій. Окупність комплексу за умови реконструкції існуючих приміщень потужністю 10 тис. ц виробництва свинини в рік становитиме близько 4 років. 7. Вирішення проблеми реструктуризації кормовиробництва не може бути ні адміністративною, ні разовою акцією, оскільки на це немає відповідних ресурсів і це суперечило б ринковій орієнтації економіки аграрного сектора. Як у часі, так і просторі вона буде вирішуватись залежно від активності господарюючих підприємницьких структур, базового стану та вихідних позицій, на яких знаходяться ті чи інші галузі тваринництва і кормовиробництво зокрема. Проблема створення ринку кормів, без формування якого неможлива інтенсифікація тваринництва і структурна перебудова рослинництва, потребує невідкладного вирішення. 8. Дослідження і розрахунки показують, що, по-перше, у перспективі істотно зміниться кількість і співвідношення потрібних кормів на виробництво тієї чи іншої продукції. По-друге, окремі категорії господарств матимуть різну структуру потреби кормів по галузях, що в кінцевому підсумку визначатиме відповідні відміни по видах фізичних кормів, а отже, і структуру посівів тощо. Так, основна частка приросту потреби в кормах припадає на виробництво м’яса великої рогатої худоби. Загальна потреба по всіх категоріях господарств збільшується на 120 тис.тонн корм. од., або у 2,71 раза, а в сільськогосподарських підприємствах - у 4,3 раза. Загальна потреба на виробництво продукції скотарства за період з 2001 по 2010 р. зросте в 2,08 раза, у сільськогосподарських підприємствах - втричі, а в особистих господарствах населення - на 25%. На потреби молочної галузі (виробництво молока) сільськогосподарським підприємствам у 2010 р. потрібно 776 тис. тонн корм. од., або 30,7% всієї потреби в кормах, тоді як у 2001 р. вона становила 81%. Потреба в кормах на продукцію свинарства становитиме всього 13,6%, а на продукцію інших галузей разом – 3,4%, оскільки вони мають підсобний характер. 9. Вирішення проблеми організації кормовиробництва, яка у період переходу до розширеного відтворення виробництва продукції тваринництва передбачає практичне освоєння ландшафтної (контурно-меліоративної) системи землеробства, а це висуває на перший план проблему насінництва багаторічних трав. Літнє утримання худоби повинно базуватися на системі зеленого конвеєра (природні пасовища, сіяні трави, зелена маса пізніх культур тощо). |
