У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми продовольчої безпеки регіону, що виявляється в холістичному підході до її формування у контексті реалізації регіональної аграрної політики. За результатами дослідження сформульовано наступні висновки і пропозиції: 1. Формування загальнодержавної та регіональної аграрної політики продовольчої безпеки з урахуванням соціальних та еколого-економічних особливостей регіонів є ключовим завданням ринкової трансформації аграрного сектору національної економіки. Продовольчу безпеку слід вважати комплексною проблемою, яка визначається фізичною, економічною доступністю продовольства, його якістю та безпекою, рівнем та структурою споживання продуктів харчування населенням, стійкістю та ступенем незалежності продовольчого ринку, рівнем розвитку галузей АПК та ефективністю використання природно-ресурсного потенціалу. 2. Нормативно-правове закріплення показників продовольчого забез-печення населення на регіональному рівні з урахуванням соціально-економічних та екологічних особливостей регіонів дозволить проводити реальну оцінку стану продовольчої безпеки та формувати об'єктивну аграрну політику як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні. Адекватна система показників надасть змогу підвищити якість оцінки державної політики у сфері забезпечення продовольчої безпеки. 3. Основними факторами, що стримують процес формування регіональної продовольчої безпеки на сучасному етапі є недостатній рівень споживання основних продовольчих товарів, незбалансованість харчового раціону, значна диференціація споживання продовольчих товарів між окремими групами населення, низький рівень якості та безпеки продовольства. Вказані фактори викликані незадовільною економічною доступністю продуктів харчування, недосконалою системою забезпечення їх якості та безпеки, нераціональним використанням природно-ресурсного потенціалу та неефективним управлінням у сфері АПК; відсутністю у населення належних знань щодо побудови раціону збалансованого харчування, а у виробників – стимулів щодо виробництва здорового продовольства та ін. В сучасних умовах потенційною загрозою продовольчої безпеки для депресійного та високодотаційного регіону, яким є Житомирська область, є вступ до СОТ, який може мати негативний прояв у вигляді зростання безробіття, зменшення доходів населення, зниження рівня стійкості та незалежності продовольчого ринку. 4. Регіональна аграрна політика продовольчої безпеки має базуватися на холістичному підході, при якому вона формується як комплексне явище у тісному взаємозв’язку між сільськогосподарською, агропромисловою, зовнішньоекономічною, продовольчою політикою, діяльністю у сферах якості і безпеки продовольства та харчування населення. Кожен із зазначених структурних елементів характеризується цільовою спрямованістю на досягнення основної мети – забезпечення продовольчої безпеки. Інструментом втілення регіональної аграрної політики має стати науково обґрунтована Стратегія продовольчої безпеки. 5. Сільське господарство розглядається лише як частина об’єктів управління регіональної аграрної політики, що стосується формування пропозицій на продовольство. Стимулювання попиту на нього може здійснюватися шляхом реалізації заходів щодо переробних, торговельних підприємств та населення у вигляді соціальних програм, направлених на забезпечення необхідного харчування всіх категорій населення, підвищення рівня зайнятості, здійснення політики обмеження рентабельності та торговельних надбавок на основні продовольчі товари до економічно обгрунтованого рівня. 6. Формування та реалізація регіональної аграрної політики продовольчої безпеки вимагає інституціоналізації цього процесу. Це може бути здійснено на базі існуючих організаційних структур шляхом встановлення тісного співробітництва між усіма органами і установами, що відповідають за питання продовольчої безпеки. Погодженість політики і стратегії у всіх сферах, пов’язаних з продовольчою безпекою, запобігатиме нанесенню шкоди здоров'ю, навколишньому середовищу і економіці. 7. При визначенні пріоритетів аграрної політики проблеми кількості і якості продукції поєднуються в одне ціле та вирішуються синхронно, оскільки низькоякісне продовольство не сприяє підвищенню рівня здоров’я населення. Покращання якості та безпеки продовольства можливе шляхом удосконалення системи державного контролю за вказаною сферою, охоплення споживачів системою інформування і просвіти щодо безпеки продуктів харчування; гарантування відшкодування збитків, завданих здоров’ю споживачів неякісними товарами. 8. Дослідження основних факторів, які впливають на формування продовольчої безпеки, приводять до висновку щодо необхідності врахування в регіональній аграрній політиці міжнародних рекомендацій про споживання харчових речовин і рекомендованих принципів здорового харчування, оскільки діючі в державі нормативи у вказаній сфері є недосконалими та не враховують регіональних особливостей, насамперед екологічних. 9. Перспективним напрямом підвищення ефективності функціонування АПК, як основи продовольчої безпеки регіону, є подальший його розвиток на кластерній основі, що відповідає світовим тенденціям розвитку агробізнесу та має стати активним інструментом стимулювання регіонального розвитку, що матиме прояв через збільшення зайнятості, відрахувань у бюджети різних рівнів, підвищення рівня оплати праці, стійкості та конкурентоспроможності економіки регіону, виведення її з депресивного стану. |
