Теоретичний аналіз проблеми формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів ВВНЗ та виконане дисертаційне дослідження дозволили зробити такі висновки: Аналіз психолого-педагогічної літератури дав змогу виявити, що питання сформованості самостійної навчально-пізнавальної діяльності залежить від багатьох факторів, серед яких ми виділяємо такі: мотивація навчання, сформованість пізнавального інтересу, вміння організувати самостійну роботу, здатність планувати навчальну діяльність, уміння висувати проблему та її розв’язувати, розуміння необхідності опанування професійними вміннями та навичками. Для визначення цих факторів важливим є питання співвідношення між основними поняттями даної проблеми. До таких понять ми відносимо: самостійність, діяльність, пізнавальна діяльність, самостійна пізнавальна діяльність, самостійна робота. Важливого значення ми надаємо формуванню самостійності. Самостійність визначено як уміння особистості систематизувати, аналізувати, регулювати власну поведінку незалежно від зовнішніх умов. Самостійність проявляється на двох рівнях: зовнішньому і внутрішньому. До зовнішніх ознак ми відносимо вміння планувати свою навчальну діяльність, виконувати завдання без участі педагога, проводити самоконтроль і самокорекцію. Внутрішні ознаки – це мотиваційні потреби, розумові, фізичні, морально-вольові зусилля курсантів.
За нашим баченням, діяльність – це основна форма прояву активності людини, її соціального призначення. Без особистої активності соціальна сутність курсанта не проявляється. Пізнавальна діяльність є структурним елементом діяльності людини. Це процес пізнання, а самостійна робота – один із засобів її виконання. Самостійну навчально-пізнавальну діяльність було визначено як процес засвоєння дій та способів діяльності, спрямованих на розвиток пізнавальних інтересів, активності, результатом якої є самостійність у набутті знань, умінь і навичок. Формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності забезпечується правильною організацією самостійної роботи курсантів. Самостійна робота є основою для формування необхідності постійного поповнення своїх знань, готовності до самоосвіти, засобом її реалізації. Самостійну роботу з іноземної мови визначено як форму організації навчальної і мовної діяльності курсантів, при якій під керівництвом викладача і за його завданням (інструктажем) на занятті або поза ним курсанти самостійно здійснюють послідовний цикл навчальних дій, спрямованих на оволодіння відповідним матеріалом або формування мовних умінь. Виявлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено основні шляхи формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності, які визначались на основі ознак самостійності: оптимізація самостійної роботи; планування та керівництво самостійною роботою; удосконалення змісту, форм і засобів самостійної роботи; використання методичних рекомендацій для викладачів, спрямованих на підвищення якості організації цієї форми роботи.
Було визначено, що завдяки оптимізації самостійної навчально-пізнавальної діяльності досягається найвищий рівень самостійності курсанта, максимально можлива ефективність здійснення цілей навчання, виховання і розвитку особистості під час вивчення іноземної мови. Запропоновано такі підходи: системний, комунікативний та диференційований з використанням індивідуалізації. Системний підхід дає можливість переосмислити цілі навчання, дії у нестандартних ситуаціях, саморозвиток, саморегуляцію. Комунікативний підхід спрямований на формування культури розумової праці. Метою комунікативного підходу до навчання є здатність оволодіти мовою на такому рівні, який дозволяє обмінюватись ідеями, певною інформацією. Комунікативний підхід є визначальним у навчанні. Показано, що успішне формування кожного виду мовленнєвої діяльності можливе за умови побудови навчального процесу на основі комунікативного підходу у навчанні, що передбачає оволодіння комунікативною функцією мови: розуміння мови на слух, уміння вести бесіду, складати невеликі повідомлення комунікативного змісту. Навчання тому чи іншому виду мовленнєвої діяльності, повинно бути інтегративним. Диференційований підхід забезпечує врахування особистих властивостей курсантів, забезпечує мотивацію під час самостійної підготовки. Дія цих підходів проявляється через зміст, форми та засоби самостійної роботи. Вони відображені у навчальних матеріалах, які включають навчальний посібник і методичні рекомендації для викладачів іноземної мови. 4. Робота з посібником дозволяє розвивати навички самостійної раціональної організації діяльності з оволодіння початковим курсом польської мови, забезпечує досягнення загальної мети навчання – надання допомоги курсантам у самостійному оволодінні основами польської мови, а саме: вимовними, лексичними, граматичними навичками та вмінням читати оригінальні тексти, розуміти мову на слух, говорити на теми загальногуманітарного та професійного характеру. Планування і керівництво самостійною навчально-пізнавальною діяльністю проводиться з використанням цілеспрямованих завдань, інструкцій, які побудовані відповідно до загально-дидактичних принципів на основі різноманітних форм і методів навчання. Керівництво самостійною роботою включає: вивчення й урахування індивідуальних і соціально-психологічних особливостей курсантів; надання їм допомоги в оволодінні методами самостійної роботи й у її плануванні, розробка завдань для самостійної роботи курсантів; впровадження групових та індивідуальних консультацій; контроль за ходом самостійної роботи. 5. На основі теоретичних та практичних узагальнень розроблено і експериментально перевірено дієвість моделі формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів з іноземної мови. Складовими компонентами моделі є: етапи навчання (початково-мотиваційний, виконавчий та контрольно-оцінний), види і форми діяльності та засоби організації самостійної роботи, шляхи формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів. Початково-мотиваційний етап забезпечує подання інформації, створення умов для самостійної роботи, вивчення правил користування додатковою літературою, становлення мотивації навчальної діяльності. На виконавчому етапі забезпечується формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності за рахунок спеціально підібраних вправ для формування практичних умінь і навичок мовлення (говоріння, аудіювання, читання, письмо). Контрольно-оцінний етап забезпечує: узагальнення вивченого, аналіз виконаної роботи, самоконтроль, самокорекцію. Самостійна робота проводиться на: макрорівні (узагальнення і відображення взаємозв’язку основних процесів); мезорівні (реалізація методичної системи, яка є індивідуальною, соціально-обумовленою інтерпретацією макросистеми); мікрорівні (складова педагогічного процесу, яка відображає внутрішні та зовнішні функції). 6. Теоретичні та емпіричні дослідження дозволили виділити критерії і показники сформованості самостійної навчально-пізнавальної діяльності за такими компонентами: мотиваційно-цільовий, змістовий, результативний. Як основні критерії для мотиваційно-цільового компоненту обрано: орієнтація на себе, інтереси професійної діяльності, ступінь активності та самостійної розумової діяльності, усвідомлення цілей, змісту і результатів самостійної роботи. Показниками визначено: рівень знань курсантами іноземної мови, прояв самостійності, інтерес до вивчення мови. Для змістовного компоненту ми виділили такі критерії: уміння структурувати і систематизувати зміст самостійної роботи, уміння виділяти основне у змісті навчального предмету і вивчати його під час самостійної роботи, самостійність у використанні навчальних матеріалів, практична готовність до самонавчання і саморегуляції. Показниками визначено: оцінка інтелектуального розвитку курсанта, рівень сформованості мислительних операцій. Для результативного обрано такі критерії: самостійність курсанта у використанні навчальних матеріалів у процесі самостійної роботи, уміння курсанта планувати самостійну роботу, практична готовність курсанта до самонавчання і саморегуляції навчально-пізнавальної діяльності. Показниками визначено: рівень засвоєння знань, умінь і навичок, ступінь реалізації інтелектуальних можливостей. Визначено вагомість кожного компонента і критерію за формулою
(А–lmaxE)k=0 і побудувано дендрит (дерево вагомих коефіцієнтів) такої вагомості. З компонентів найвищий коефіцієнт розрахований для мотиваційно-цільового (0.4521), з показників – рівень знань курсантами мови (0.6796) та уміння курсанта планувати самостійну роботу (0.5695). 7. Констатуючий експеримент показав, що рівень сформованості самостійної навчально-пізнавальної діяльності є недостатнім. На основі розрахунку комплексних показників коефіцієнту аналізу, було визначено такі рівні самоорганізації самостійної роботи: високий, середній і низький. На високому рівні за всіма видами мовленнєвої діяльності знаходилося 7.8% курсантів, на середньому- 32.1%, на низькому – 60.1%. Визначення рівнів сформованості самостійної навчально-пізнавальної діяльності показало, що на суб’єктно-творчому рівні знаходиться 2.05% курсантів, на обмежено-пошуковому – 24.52%; на репродуктивному – 61. 22%, на догматичному – 12.21%. Формуючий експеримент підтвердив ефективність запропонованої методики формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності. Після закінчення експерименту значно покращилися результати самоорганізації курсантів з усіх видів мовленнєвої діяльності. У контрольних групах це пояснюється природнім ходом самостійної роботи. Найбільш суттєві зміни відбулись у курсантів із говоріння: у контрольній групі на низькому рівні самоорганізації їх відсоток зменшився на 9.51; у курсантів експериментальної групи на низькому рівні самоорганізації відсоток курсантів зменшився на 19.99, а на середньому на 16.14. Використання шляхів, які сприяють формуванню самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів (удосконалення змісту, форм і засобів самостійної роботи, її оптимізація, планування та керівництво самостійною роботою, використання методичних рекомендацій ), показав, що запропонована модель самостійної навчально-пізнавальної діяльності дала позитивні результати. Відсоток курсантів, які проявили самостійну навчально-пізнавальну діяльність на догматичному рівні за період експерименту зменшився на 13.87, а на суб’єктно-творчому збільшився на 8.46; на обмежено-пошуковому на 14.63. Наше дослідження не вичерпує всіх питань зазначеної проблеми. Заслуговують на вивчення питання психологічної готовності курсантів до самостійності у професійній діяльності, використання нових інформаційних технологій в процесі самостійної роботи. |
