В роботі теоретично узагальнено нове вирішення наукової задачі, пов’язаної з вдосконаленням процесу формування собівартості залізничних пасажирських перевезень як основи визначення науково обґрунтованих рівнів тарифів. За результатами виконаного дисертаційного дослідження можна зробити наступні висновки. 1. Проблема покращення сучасного фінансового стану роботи залізниць органічно пов’язана з впровадженням наукового підходу до встановлення тарифів. Перевищення експлуатаційних витрат залізниць над доходами від перевезень призвело до ситуації, коли підвищувати значними темпами тарифи неможливо і недоцільно через низьку платоспроможність населення. Отже, тарифи повинні хоча б підтримувати певний рівень збитковості перевезень та бути чуттєвими до змін у витратах на перевезення. 2. Вихідною базою формування тарифів є собівартість. Дослідження процесу калькулювання собівартості, який діє на залізницях, показало: по-перше, нині розраховується лише середній рівень собівартості, по-друге, тільки по видах перевезень, тяги та сполучень, всупереч тому, що відповідно до офіційних правил тарифи в далекому сполученні встановлюються по категоріях поїздів і вагонів в залежності від дальності поїздки. 3. Визначено, що для правильного розподілу доходних надходжень між залізницями – учасниками перевізного процесу необхідний обґрунтований розподіл витрат на складові частини вартості проїзду. Це – вартість “плацкарти” (покриває витрати на підготовку пасажирських вагонів до перевезення) та вартість “квитка” (витрати на переміщення пасажира, тобто на рухому операцію). На практиці методика такого розподілу відсутня. 4. В результаті дослідження сучасного механізму формування собівартості на залізницях доведено необхідність розробки методики розрахунку собівартості перевезення пасажирів в поїздах і вагонах різних типів з урахуванням дальності проїзду та складових частин його вартості. Виявлені необхідність і шляхи удосконалення процесу розподілу витрат по операціях перевізного процесу (на початково-кінцеві та переміщення), який є важливим для диференціації собівартості в залежності від дальності. Зроблено висновок, що наукова база та дані бухгалтерської і статистичної звітності залізниць цілком придатні для вирішення такої задачі, що усуває необхідність витрачання коштів та часу для створення додаткової бази. 5. На основі дослідження автором розроблена методика формування собівартості в тарифних цілях. Ії основна перевага полягає в економічному обґрунтуванні рівнів собівартості, які є базою встановлення тарифних плат. До інших переваг методики також можна віднести наступні: 1)теоретичну основу розробленої методики складають праці відомих науковців та нормативні положення, які діють на залізницях, що посилює її обґрунтованість; 2) методика базується на витратах, які в офіційній калькуляції собівартості перевезень віднесені на далекі пасажирські перевезення, тому відсутні витрати на створення додаткової бази; 3) спрощена розрахункова робота через попередній розподіл загально-виробничих та адміністративних витрат по основних статтях шляхом коригування на основі коефіцієнтів нарахувань; 4) розподіл по операціях перевізного процесу здійснюється на основі даних про використання часу добового бюджету роботи локомотиву, що чітко відображає технологію перевізного процесу та не потребує використання розширеної системи показників; 5) враховує розподіл на складові частини вартості проїзду, що є необхідним в процесі встановлення тарифів; 6) коефіцієнти, які розраховані на основі місткості вагона та ступеня її використання, дозволяють диференціювати собівартість перевезень за типами поїздів і вагонів; 7) розроблена комп’ютерна програма посилює оперативність розрахунків, дозволяє отримувати точні дані та з мінімальними разовими витратами впровадити запропоновану методику в практичній діяльності залізниць України. 6. Дослідження методів розподілу витрат по операціях перевізного процесу підтвердило, що ці методи базуються на таких самих принципах, що й розрахунок собівартості по видах перевезень: прямі витрати безпосередньо відносять на відповідні операції, непрямі розподіляють пропорційно до встановлених показників. В роботі на основі логічного та математичного підходу доведено, що для розподілу може застосовуватися досить обмежена система показників та здійснено розподіл на операції перевізного процесу на основі використання даних про добовий бюджет роботи локомотиву. 7. В результаті порівняння отриманих значень витрат з тарифними ставками, що діють на залізницях, виявлено тенденцію збільшення невідповідності витрат тарифним ставкам: на більш далеку відстань витрати зростають більшими темпами, ніж тарифи. Доведено, що така тенденція зберігається по всіх типах вагонів та поїздів. 8. Аналіз теоретичних наукових розробок в галузі розрахунку собівартості показав, що в останні роки на залізничному транспорті країн СНД багато уваги приділяється питанню дослідження залежності витрат від обсягів перевезень. Це викликано необхідністю встановлення нижніх границь тарифних ставок для цілей регулювання тарифів та застосування гнучкої системи знижок. За основу береться положення про те, що нижньою межею пасажирських тарифів повинні бути ставки, які дозволяють повертати залежні від обсягу перевезень витрати залізниць. Враховуючи це, в роботі запропоновано механізм розподілу витрат на залежні та не залежні від обсягу перевезень частини з метою розрахунку собівартості в різних поїздах і вагонах по групі залежних витрат. 9. Проведені дослідження доводять, що процес диференціації собівартості по типах поїздів, вагонів та дальністю дозволяє обґрунтувати тарифи. Застосування обґрунтованих рівнів тарифів сприяє стабілізації фінансово-економічного стану залізниць. 10. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися в Головному пасажирському управлінні Укрзалізниці для встановлення рівня тарифних плат на пасажирські перевезення в далекому сполученні; в Головному фінансово-економічному управлінні для аналізу і планування собівартості та витрат на пасажирські перевезення; відділами маркетингу для обґрунтування тарифної політики; іншими підрозділами для здіснення техніко-економічних розрахунків. | 