У дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу теоретичного узагальнення та розробки на основі концептуального та науково-методичного забезпечення напрямків вирішення комплексу науково-практичних питань щодо формування соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення населення. Виконане дослідження дозволяє зробити такі висновки. 1. Доцільність впровадження в Україні недержавного пенсійного забезпечення обумовлена низкою факторів, вагомішими з яких є кризовий стан солідарної пенсійної системи; низькій розмір пенсій при достатньо вагомих тарифах страхових внесків, що сплачуються на цілі пенсійного забезпечення. Передумовами успішних інституційних змін в системі пенсійного забезпечення населення є стале економічне зростання, зменшення інфляції, розвиненість фінансового ринку та його готовність до інвестування великих обсягів фінансових ресурсів у прийнятні фінансові інструменти, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо переваг недержавного пенсійного забезпечення. 2. Вивчення світового досвіду реформування пенсійних систем свідчить про те, що домінуючою тенденцією є формування багаторівневих систем пенсійного забезпечення, які поєднують у собі солідарну та накопичувальні (обов’язкову і добровільну) системи, та необхідність формування інституту недержавного пенсійного забезпечення як адекватного механізму соціального захисту населення у ринкових умовах. Встановлено, що передумовами реалізації багатокомпонентної моделі пенсійного забезпечення є формування інституційної структури пенсійної системи; встановлення суб’єктів правовідносин, їх функцій, повноважень та відповідальності; визначення механізмів гарантування реалізації пенсійних прав; створення фінансових механізмів та інфраструктури кожного інституту пенсійної системи, проведення реформ у правовій та соціальній сферах, реформування корпоративного управління, що сприятиме досягненню позитивного результату інституційних трансформацій системи пенсійного забезпечення населення країни. 3. Пенсійна система за своєю структурою є складним комплексом установ та організацій, об’єднаних єдиними інформаційними та фінансовими потоками, принципами та процедурами управління. Усвідомлення інституційної структури пенсійної системи дозволило розширити трактовку поняття системи пенсійного забезпечення як сукупності організаційно-правових та фінансово-економічних інститутів, що втілюють у собі норми життя суспільства з надання матеріального забезпечення у вигляді пенсій на засадах обов’язкового соціального державного страхування та добровільних накопичень у недержавних пенсійних фондах. 4. Розширено поняття корпоративних пенсійних фондів як неприбуткових організацій, які завдяки сполученню економічної та соціальної складових їх діяльності дозволяють вирішити низку важливих завдань у сфері соціального розвитку та отримати ефект на макроекономічному рівні та на рівні підприємств за рахунок нарощування обсягів внутрішніх інвестиційних ресурсів, додаткових гарантій матеріального забезпечення працівників, залучення і закріплення кваліфікованих працівників. 5. На підставі узагальнення переваг участі в системі недержавного пенсійного забезпечення визначено чинники, які стимулюють роботодавців до створення корпоративних пенсійних фондів, а працівників – до участі в них, а також умови, за яких досягається дотримання інтересів учасників та вкладників корпоративного пенсійного фонду в процесі сплати пенсійних внесків, накопичення та інвестування пенсійних активів, розподілу інвестиційного прибутку, виплати пенсій учасникам. 6. Аналіз діяльності недержавних пенсійних фондів свідчить про тенденції швидкого зростання кількості недержавних пенсійних фондів (головним чином за рахунок відкритих пенсійних фондів) та чисельності їх учасників, а також стрімкого збільшення загальної суми активів. Проведені дослідження дозволяють констатувати, що повноцінному розвитку недержавного пенсійного забезпечення заважають проблеми, пов’язані із недостатнім рівнем макроекономічної стабільності країни, недосконалістю законодавчого регулювання; нерозвиненістю фінансових ринків та відсутністю умов для довгострокового інвестування пенсійних активів, нерозвиненістю механізмів захисту прав вкладників та учасників фондів, низькою довірою населення до фінансових установ, низьким рівнем життя більшості населення та недостатність фінансових ресурсів багатьох підприємств, наявність проблем з розміщенням пенсійних активів на фінансовому та фондовому ринках, що знижує можливості отримання інвестиційного доходу. Аргументовано, що перспективи розвитку корпоративних та професійних пенсійних фондів пов’язані, насамперед, з великими, стабільно працюючими прибутковими підприємствами, які можуть бути засновниками та вкладниками таких пенсійних фондів та мають для цього необхідні фінансові ресурси. 7. Визначено, що процес впровадження недержавних пенсійних фондів та їх діяльність відбувається під значним впливом ризиків, класифікація яких дозволила визначити основні групи ризиків за такими ознаками, як характер наслідків та джерела виникнення, що впливають на фінансові ресурси пенсійної системи та призводять до реалізації ризику пенсійної незабезпеченості учасників недержавних пенсійних фондів. Урахування цих ризиків дозволить підвищити ефективність управління діяльністю недержавного пенсійного фонду. З метою зменшення ступеня ризиків запропоновано використовувати в процесі інвестування диверсифікацію фінансових інструментів, введення кількісних обмежень на володіння корпоративними цінними паперами, резервування частини інвестиційного доходу та проводити оцінку ризику з врахуванням прогнозу динаміки ставки доходності інвестицій. 8. Спираючись на результати дослідження та узагальнення наявного досвіду реформування пенсійних систем, розроблено науково-методичні підходи до формування корпоративної пенсійної системи, які визначають комплекс її складових та включають організаційно-адміністративні, нормативно-правові, кадрові, інформаційні, розрахунково-аналітичні аспекти впровадження недержавного пенсійного забезпечення на рівні підприємства. Доведено, що в організації корпоративної пенсійної системи у великій компанії важливого значення набуває адміністративно-організаційне й кадрове забезпечення. Запропоновано створення відділу пенсійного забезпечення, на який покладається виконання функції загального керівництва пенсійною системою і економічного обґрунтування надходжень та витрат корпоративного пенсійного фонду. 9. Запропоновано науково-методичні підходи до розробки пенсійної програми, основна мета якої полягає у створенні корпоративної системи додаткового пенсійного забезпечення, спрямованої на реалізацію політики соціального розвитку, мотивацію та управління персоналом на основі сучасних пенсійних технологій. Пенсійною програмою визначаються мета і загальні принципи пенсійного забезпечення на підприємстві, питання організації та фінансування, права працівників, порядок реалізації прав працівників, призначення та обчислення пенсій, виплати пенсій, індексації пенсій тощо. 10. Довгостроковий характер фінансових відносин потребує якісного управління фінансовими потоками, спрямованими на пенсійне забезпечення учасників корпоративної пенсійної системи. Визначення основних елементів процесу управління пенсійними зобов’язаннями, які включають планування, організацію та контроль фінансових потоків, спрямованих на забезпечення пенсійних виплат, дозволило обґрунтувати пріоритетне значення оцінки їх вартості. Запропоновані науково-методичні рекомендації щодо оцінки вартості пенсійних зобов’язань розроблені для пенсійної схеми з установленими розмірами пенсійних внесків і дозволяють здійснювати управління пенсійними зобов’язаннями на принципі фінансової еквівалентності зобов’язань, згідно з яким сумарні вартості поточних та майбутніх пенсійних виплат на кожен момент часу мають врівноважуватися поточними активами та сумарними вартостями відповідних внесків. Використання науково-методичних рекомендацій в практичній діяльності дозволяє підвищити надійність корпоративного пенсійного фонду та забезпечити реалізацію його соціальної функції. |
