У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми формування й удосконалення структури місцевого самоврядування в організаційно-управлінському аспекті в Україні. Здійснено розробку науково-прикладних підходів, методів, форм і моделей, що забезпечують теоретичне й практичне використання отриманих наукових результатів. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дослідження дають підстави зробити основні висновки й запропонувати рекомендації. 1. Системний аналіз наукових праць за темою дослідження у вітчизняній і зарубіжній літературі вказує на те, що проблема формування організаційної структури місцевого самоврядування в організаційно-управлінському аспекті поки що не була предметом спеціального дослідження. Окремі праці стосуються лише певних аспектів даної проблеми, мають фрагментарний характер. Це дало підставу стверджувати, що стан наукового опрацювання вказаної проблеми не можна вважати задовільним і необхідні подальші дослідження за обраною темою. Це підтверджують результати проведеної періодизації законодавства України про місцеве самоврядування щодо формування його структури з аналізом теоретично-методологічних аспектів, недоліків й переваг запроваджених раніше систем, положення якого можуть використовуватись для подальшого реформування територіальної організації влади. 2. Запропоновано логічно уточнене визначення категорії “організації в місцевому самоврядуванні” як сукупності посадових осіб і фахівців, їх груп, об’єднаних для досягнення певної мети територіального розвитку, виконання повноважень і вирішення завдань на основі принципів поділу праці, розподілу обов’язків і повноважень та ієрархічної структури органу місцевого самоврядування. Розкрита сутність організаційних структур органів місцевого самоврядування як упорядкованої сукупності взаємопов’язаних елементів, що перебувають між собою в стійких відносинах, забезпечують їх функціонування і територіальний розвиток як єдиного цілого. Знання цих положень дає змогу підсумовувати дані про структуру місцевого самоврядування, полегшує пошук предмета, який становить дослідницький або практичний інтерес, розкриває значення термінів і, нарешті, є важливим засобом скорочення складних описів, окремих міркувань у предметній галузі досліджень. Це вихідна основа розробки нового напряму науки – теорії адміністрування в місцевому самоврядуванні. 3. Здійснено узагальнення моделей організацій у місцевому самоврядуванні як об’єкта управління і класифікація їх за чотирма типами: механістична модель; модель, побудована як колектив, сформований за принципом поділу праці; модель, створена у вигляді складної ієрархічної системи, що тісно взаємодіє з оточенням; модель, що функціонує як суспільна організація, в діяльності якої зацікавлені різні групи населення як усередині цієї організації, так і за її межами. Виявлені особливості використання кожної моделі при формуванні структури органу місцевого самоврядування як організації. Так, перша модель органу місцевого самоврядування дає змогу встановити соціально-економічні зв’язки і вплив різних чинників на результативність діяльності органу, але недостатньо враховує роль і значення посадових осіб в його ефективній роботі, на відміну від другої моделі. Якщо третя модель виявляє склад і співвідношення елементів підсистем, які формуються з використанням критеріїв управлінських процесів за групуваннями повноважень та функцій, то в четвертій моделі пріоритетом вважається не стільки організація внутрішніх процесів, скільки задоволення потреб територіальної громади. Комплексне використання цих результатів досліджень дає змогу системно і професійно підходити до формування органів місцевого самоврядування, розуміння і регулювання процесів, які відбуваються в них, визначення курсу дій і його реалізації для досягнення поставлених цілей. 4. Розкрита загальна стратегія формування органу місцевого самоврядування, яка передбачає його розгляд як відкритої й закритої системи, оцінку зовнішнього та внутрішнього середовища, визначення циклічності розвитку й функціонування і дає змогу всебічно вдосконалити його. Як відкрита система орган місцевого самоврядування динамічно взаємодіє із зовнішнім середовищем, підтримує збалансованість системи, тяжіє до ускладнення і диференціації: створювані нові спеціалізовані відділи чи управління більш результативно виконують повноваження, організовують для цього нові структури. Показано принципове значення для формування, удосконалення та функціонування органу місцевого самоврядування наявності зворотного зв’язку, який дає змогу отримати інформацію від свого оточення та підвищити ефективність діяльності посадових осіб, які створюють його внутрішнє середовище. Визначено життєвий цикл органу місцевого самоврядування, складовими якого є: формування, розвиток, досягнення успіхів, занепад і, врешті-решт, повна зміна складу. Знання цього циклу є важливою передумовою удосконалення організаційної структури та її належного функціонування, забезпечення наукового обґрунтування стратегії розвитку і форм адаптування до неї. 5. Охарактеризовані принципи побудови організаційних структур місцевого самоврядування: принцип єдності мети, який передбачає, що структура органу місцевого самоврядування буде раціональною, якщо вона сприяє співпраці депутатів та посадових осіб щодо досягненні цілей ефективного територіального розвитку, та принцип ефективності, якщо структура сприяє досягненню поставлених цілей при мінімальних небажаних наслідках або витратах. Установлені вимоги до побудови структури органу місцевого самоврядування, які передбачають поєднання простоти форми і мінімального штату управління, свободи діяльності і жорсткості контролю, практики ефективного лідерства і делегування прав і повноважень, а також пріоритетність не функцій та повноважень, а сфер діяльності з урахуванням ситуаційних умов за сукупністю зовнішніх і внутрішніх чинників. В основу забезпечення організованості системи місцевого самоврядування покладено тектологічний підхід як до організації складної системи, що розглядається як процес постійних перетворень, пов’язаних з безперервною зміною станів рівноваги і дає змогу здійснити аналіз динаміки системи місцевого самоврядування, її цілей, оцінку якості функціонування, побудувати управлінські зв’язки універсального характеру. 6. Систематизовані критерії оцінювання діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх здатності ефективно виконувати поставлені завдання. Особливу увагу приділено дослідженню таких важливих критеріїв: використання знань; надійність виконання роботи; раціональність стилю роботи; готовність до роботи; співпраця. Показано, що система критеріїв має бути адаптована до умов діяльності конкретного органу місцевого самоврядування і враховувати особливості території, забезпечення життєдіяльності територіальної громади, традиції. Запропоновано порядок оцінювання за кожним критерієм, який передбачає використання семи ступенів, які послідовно характеризують трудову поведінку посадової особи як у звичайній ситуації, так і в ситуації, що вимагає додаткової концентрації уваги, використання прихованих здібностей, здатності сприятливо впливати на інших членів колективу. Розроблені комплексні підходи до регламентування діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, за якими узагальнені основні напрями їх діяльності й вимоги, що ставляться до оформлення посадових інструкцій, та визначені загальні й спеціальні цілі їх складання. Такі підходи сприятимуть об’єктивній характеристиці результатів діяльності працівника, оптимальному використанню його знань і здібностей, організації цілеспрямованих заходів щодо підвищення кваліфікації та ефективної співпраці посадових осіб. 7. Досліджені особливості групування повноважень в органі місцевого самоврядування, які свідчать, що їх групування для поліпшення координації дає змогу мінімізувати проблеми управління і досягати максимально можливої замкненості циклу виконання повноважень усередині кожного підрозділу, а групування за змістом повноважень – враховувати чинники ступеня важливості повноважень, тобто уникати можливого конфлікту цілей і функцій. Згідно з розглянутими підходами проведене групування повноважень виконавчого комітету міської ради з виділенням таких блоків: економічного; забезпечення життєдіяльності міста; організаційно-правового; технічного забезпечення розвитку міста; гуманітарного; сприяння діяльності силових структур та з надзвичайних ситуацій. Здійснена типізація організаційних структур місцевого самоврядування на основі механістичної та органічної моделей. Якщо перша базується на детальній регламентації посадових вимог, прав і обов’язків працівників з виконання певних завдань у детермінованих умовах, то друга – на особистій відповідальності кожної посадової особи за загальний результат, не передбачає детального поділу праці за повноваженнями і формує такі відносини між учасниками процесу управління, які диктуються не структурою, а характером вирішуваної проблеми. Запропоновані процедури побудови організаційних структур місцевого самоврядування, основними складовими яких є: групування повноважень і функцій; групування видів робіт у структурних підрозділах; делегування повноважень; розподіл відповідальності і визначення кількості рівнів в ієрархії управління; створення сприятливого психологічного клімату; проектування систем комунікацій; забезпечення чутливості до змін чинників зовнішнього середовища і здатності адаптуватися до них. Ці процедури можуть використовуватись для вирішення широкого кола питань щодо формування структур в організаційно-управлінському аспекті, наприклад таких, як обґрунтування доцільності утворення виконавчих органів місцевого самоврядування на регіональному рівні, розширення мережі комунальних чи приватних підприємств. 8. Розроблені методи підпорядкування структури органу місцевого самоврядування змінам стратегії за встановленими п’ятьма підходами, які реалізуються як в органі місцевого самоврядування, так і в управлінні комунальними підприємствами відносно: функціональної спеціалізації; територіальної побудови; рівня децентралізації; зміни статусу з урахуванням сфер повноважень і стратегічних пріоритетів; доповнення формальними і неформальними організаційними елементами з метою більш повної координації діяльності. Визначено порядок розподілу повноважень в організаційній структурі органу місцевого самоврядування з урахуванням особливостей плоских та високих організаційних структур і оцінки рівня спеціалізації їх складових. Реалізація цього порядку передбачає адаптацію соціометричних методів добору посадових осіб для спільної роботи і методів теорії зв’язаних ланок для спільного вирішення завдань стосовно участі в управлінні, що сприяє раціональному розподілу функцій та повноважень в органі місцевого самоврядування. Запропоновані механізми координації діяльності органу місцевого самоврядування, які трансформуються залежно від складності організаційної роботи, від взаємної “підгонки” (як найпростішого механізму) до прямого нагляду, а потім – і до стандартизації (переважно стандартизації праці посадових осіб або норм) і можуть вважатись базовими елементами побудови структури й запорукою цілісності органу місцевого самоврядування. 9. Установлені концептуальні напрями формування організаційних структур місцевого самоврядування на основі аналізу розвитку соціальної, гуманітарної, виробничої та інших сфер, що дають змогу визначити проблеми та обґрунтувати напрями вдосконалення підходів до побудови системи місцевого самоврядування конкретного села, селища, міста чи їх об’єднання, району, області, які мають забезпечувати швидку реакцію на зміни у внутрішньому та зовнішньому оточенні органу місцевого самоврядування, скорочення циклу від прийняття рішення до його реалізації, високу якість надання адміністративних та громадських послуг членам територіальної громади з урахуванням їх побажань, швидке впровадження нових технологій, творчий і новаторський підхід. 10. Розроблені інтегровані форми й засоби організаційного управління, які використані для побудови організаційної структури органів місцевого самоврядування базового та регіонального рівнів, їх виконавчих органів, організації діяльності постійних комісій і тимчасових комісій ради, а також організаційної структури комунальних підприємств. 11. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб сучасного місцевого самоврядування в Україні дає підстави запропонувати рекомендації стосовно внесення змін до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування: на урядовому рівні – при підготовці проектів нормативно-правових актів щодо формування та вдосконалення структур місцевого самоврядування в організаційно-управлінському аспекті; на рівні базових та регіональних органів місцевого самоврядування: при вдосконаленні організаційних структур, їх нормативно-правового забезпечення та регламентуванні діяльності посадових осіб місцевого самоврядування; при підготовці статутів територіальних громад, регламентів ради, положень про постійні комісії ради, визначенні обсягів і меж повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів, положень про структурні підрозділи та інструкцій посадових осіб місцевого самоврядування. В основу формування організаційних структур місцевого самоврядування, їх кадрового забезпечення має бути покладене обґрунтування стратегії їх діяльності, групування повноважень і функцій з метою визначення видів робіт, вивчення впливу об’єктивних та суб’єктивних чинників на їх функціонування та зміни внутрішнього середовища, що відбуваються в них. У подальших дослідженнях в предметній галузі доцільно використовувати отримані в дисертації результати і висновки для вдосконалення законодавчого забезпечення щодо формування організаційних структур місцевого самоврядування. |
