На основі проведених теоретичних та емпіричних досліджень розроблені методологічні положення щодо формування ефективного антикризового управління сільськогосподарськими підприємствами. 1. Результати емпіричних досліджень підтверджують наявність системної кризи у сільськогосподарських підприємствах, яка є наслідком як зовнішніх так і внутрішніх факторів. Серед зовнішніх факторів нами визначено: недостатня обгрунтованість рішень щодо реформування аграрного сектору економіки; недосконалість обгрунтованості концепцій розвитку соціально-трудових, власних, владних відносин; неспрацювання державних регуляторів. До внутрішніх факторів слід віднести недосконалість системи управління, роз- балансованість в структурі потенціалу підприємств, неготовність управлінської команди працювати ефективно в рамках ринкового ризику. 2. Обґрунтовано вплив антикризового управління на визначення потенційної готовності підприємницької структури і здатність управлінської команди на принципах антиципативної дії до цілеспрямованого формування комплексних заходів стратегічного і тактичного характеру для попередження кризових явищ та реалізації їх у процесі антикризової діяльності для досягнення стратегічної мети. 3. Поглиблено досліджено групи причин, які призводять підприємства до кризи. У зв’язку з тим, що в економічній літературі причини криз носять узагальнюючий характер, а цього недостатньо для формування системи управління антикризовим розвитком, запропонований авторський варіант системи груп кризових явищ, які покладено в основу виділення об’єктів та механізмів антикризового управління: політичного, концептуально-структурного на макрорівні і концептуально-структурного на мікроекономічному рівні, включаючи підприємства. Розроблена методологія оцінки кризового стану на основі узагальнюючих
критеріїв, які сприятимуть своєчасному виявленню і відхиленню фактичних результатів діяльності від нормативних, формуванню зведено-аналітичної інфор-мації для обґрунтування рішень в системі управління за слабкими сигналами та по відхиленнях. Опрацьована методика визначення рівня кризового стану сільськогоспо-
дарських підприємств і схеми їх реструктуризації дає змогу сформувати систему заходів фінансового оздоровлення підприємств для досягнення основної мети антикризового фінансового управління – швидкого відновлення платоспроможності і досягнення достатньої фінансової стійкості підприємства в цілях уникнення банкрутства. Запропонована система моніторингу та діагностики підприємств та їх скла-
дових для формування комплексу спеціальних організованих дій по визначенню ймовірності або реальному початку кризового стану підприємства. Це дасть можливість підвищити рівень обґрунтованості антикризових рішень виходячи з того, що діагностиці мають підлягати всі функції підприємства, частково: фінанси; маркетинг; виробництво; кадри; техніка і технології; менеджмент; стратегія. З метою можливого розширення і поглиблення спостережень за діяльністю
сільськогосподарських виробників, проведенням роботи щодо своєчасного виявлення й оцінки негативних явищ, таких як спад обсягів виробництва, зниження якості та конкурентоспроможності продукції, коливань в обсягах продажу, запропоновано оцінку методів антикризового моніторингу. Обґрунтована методологія визначення кількісних параметрів виділення
стадій кризи з урахуванням економічного розвитку підприємств сприятиме підвищенню рівня обґрунтованості стратегій та механізмів її реалізації в антикри-зовому управлінні. Сформовано стратегічні цілі, в яких основою концепції з подолання кризо-
вих явищ вважається динамічне удосконалення державного, регіонального, місцевого управління суб’єктами господарювання з поетапним процесом створення умов, які б сприяли безкризовому розвитку сільськогосподарських підприємств. Запропонований концептуальний підхід до формування нової аграрної по-
політики, спрямованої на створення умов для здійснення сприятливої інвестиційної, податкової, амортизаційної і конкурентної політики. При цьому передбачається також і раціональна організація внутрішньогосподарських відносин, підвищення якості стратегічного планування (програмно-цільового прогнозування) для стійкого ефективного розвитку суб’єктів господарювання. Обґрунтовану систему заходів антикризової діяльності та комплекс реко-
мендацій покладено в основу визначення альтернативної політики економічного розвитку сільськогосподарських підприємств і ринкового регулювання цих процесів на основі визначення пріоритетів довгострокового економічного розвитку, стимулювання сукупного попиту на сільськогосподарську продукцію, державної підтримки передових технологій в аграрному виробництві, введення ефективних систем захисту внутрішнього ринку, зміни цільової спрямованості банківської системи, системи державного протекціонізму, впровадження інноваційних моделей розвитку, реформування законодавства, інституціонально-структурних перетворень, що сприятиме результативності системи управління антикризовим розвитком сільськогосподарських підприємств. | 