У дисертації узагальнено та розв’язано актуальну наукову проблему, що полягає в розробці концепції й теоретико-методологічних засад формування системи державного управління діяльності корпоративних структур в умовах глибоких ринкових перетворень економіки України. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки: 1. Стислий огляд проблем, з якими стикається теорія та практика сучасного державного управління, дає змогу зробити висновок про те, що стратегічна мета аналізу еволюції теоретичного управління полягає у виявленні об'єктивних умов дієздатності системи державного управління корпоративними структурами, закономірностей змін, які відбуваються в її розвитку. Ця система повинна забезпечувати поліваріантні можливості функціонування підприємств, ефективність і темпи економічного зростання, адаптивність до середовища, що змінюється. Іншими словами, головне призначення системи управління забезпечення повноцінної економічної відтворюваності та самодостатності підприємства як господарської одиниці. Досягнення цього призначення в умовах перехідної економіки становить досить складну проблему, вирішення якої пов'язане з необхідністю розв'язання багатьох протиріч. Так, для країн з розвиненою ринковою системою наявність корпоративного сектору є результатом еволюційного розвитку економіки. Для України цей процес тільки починається. 2.Доведено, що наука державного управління виникла на основі усуспільнення різних сфер наукової діяльності. Вона заснована на здатності досягати потрібних результатів на основі поєднання наукових знань, досвіду і навичок управління, тобто на так званому синергетичному ефекті. Організація вбирає в себе як структурні, та і динамічні характеристики системи, що забезпечують її цілеспрямоване функціонування. За цих умов одним з головних завдань аналізу теорії державного управління стає своєчасний вияв співвідношення між існуючими функціями, їх розвитку і появи нових функцій, зміни змісту існуючих. На цій основі з'являються можливості для дослідження напрямів розгортання нових економічних відносин між учасниками процесу макроекономічного управління. На думку автора, досліджувати систему державного управління корпоративними структурами можна використовуючи кожен з наведених підходів або їх комбінацію. Але безперечні переваги має системний підхід. Це пояснюється тим, що основними елементами системи є її підсистеми, вхід, процес у системі, вихід, зворотний зв'язок і зовнішнє середовище. 3. Доведено, що застосування концепцій системного підходу в державному управлінні корпоративними структурами - комплексна проблема, яка охоплює низку питань. Для трансформаційної економіки реалізація системного підходу пов'язана з її специфічними суперечностями, до яких можна зарахувати: - по-перше, між системою макроекономічного управління, що склалася в умовах централізованого планування, і системою, яка пристосована до ринкових умов; - по-друге, між існуючою техніко-технологічною базою виробництва та управління і необхідною для досягнення поставлених цілей та застосовуваною системою управління; - по-третє, між стратегією розвитку корпоративних структур і змістом повсякденної роботи для їх функціонування; 4. Встановлено, що суть сучасної модифікації системи державного управління діяльністю корпоративних підприємств полягає в комплексному управлінні досягненням кінцевих результатів діяльності, контролі за рухом підприємств до обраної мети діяльності. Цілі поділяються залежно від проміжків часу, в яких цей рух здійснюється: для короткого періоду такою метою виступатиме забезпечення прибутковості та ліквідності акціонерного товариства, для довгострокового послідовні та взаємопов'язані дії, спрямовані на забезпечення виживання, проведення антикризової політики та нарощування потенціалу підприємницького успіху. Поява цієї моделі державного управління корпоративними структурами означає все більш значну відмову від традиційних підходів до організації управління, використання не тільки нагромадженого досвіду, а й його збагачення за рахунок появи новітніх підходів. Така основа формування моделей управління дає змогу розробляти й використовувати альтернативні стратегії, швидко адаптуватися до змін зовнішнього середовища. 5. Виконане дослідження засвідчило, що головною метою трансформаційної моделі макроекономічного управління в корпоративному секторі, побудованої на основі використання ринкової стратегії, є реалізація переваг, притаманних новітнім напрямам розвитку державного управління. Конкретне застосування принципів ринкової стратегії має альтернативні варіанти залежно від виробничої, маркетингової або інноваційної моделі управління. На думку автора, пошук сучасної моделі макроекономічного управління діяльнісю суб`єктів господарювання має, по-перше, індивідуальний для кожної групи підприємств (ЗАТ і ВАТ); по-друге, ринкова трансформація економіки об'єктивно зумовлює обмеження використання концептуальних підходів, розроблених теорією державного управління та апробованих у країнах з розвиненою ринковою системою господарювання; по-третє, результати досліджень виступають у методологічному плані не як істина, а як важливий інструмент пізнання складних адаптивних систем, до яких належать зазначені моделі управління. 6. Доведено, що в найбільш широкому розумінні корпоративне управління являє собою процеси регулювання власником руху його корпоративних прав з метою отримання прибутку, управління корпоративною структурою, відшкодування витрат шляхом отримання частки майна при його ліквідації, можливих комерційних операцій з корпоративними правами. Розглядаючи корпоративне управління на рівні підприємства, відзначено, що його предметом є не тільки управління безпосередньо виробництвом, фінансами, ринками, кадровою роботою. З погляду стратегії воно також націлене на забезпечення сталого розвитку корпоративного підприємства через формування належної корпоративної культури та ефективної організаційної структури. 7. На основі експертного аналізу встановлено, що докорінне вирішення проблем в управлінській сфері має відбуватися в умовах глибоких ринкових перетворень економіки через пошук нових суспільних рис у діяльності підприємств. У цих системах домінуючу роль треба віддати не суто мотиваційним, а суспільнозначущим процесам включення корпоративних підприємств у цілісну ринкову систему господарювання з усіма її атрибутивними ознаками. Звідси випливає теоретична проблема вибір шляху соціально-економічного розвитку національної економіки, на основі якого, можна було б визначити взаємодію органів державного управління та системи управління акціонерним товариством. 8. Визначено, що для практичного управління суперечностями, змінами, що відбуваються в ринковому середовищі, треба створювати максимально наближені до ринку умови, генерувати ресурси для загальнопідприємницького використання. Залежно від аналітичної оцінки ринкових змін, можуть прийматися державні управлінські рішення, здатні генерувати певні суперечності товариства. Ринкова модифікація системи державного управління діяльністю корпоративних підприємств може бути відображене у вигляді сукупності взаємопов'язаних заходів, спрямованих на поступову зміну сутності та характеру економічних відносин, що складаються між суб'єктами й об'єктами управління для забезпечення ефективного господарювання. Ці заходи починають розробляти та втілювати в діяльність акціонерних товариств вже в умовах економіки ринкової орієнтації, коли стають неприйнятними методи управління, притаманні адміністративно-командній економіці. 9. Доведено, що трансформування системи державного управління в корпоративному середовищі тісно пов'язане з інституціональними змінами, створенням економіко-правового поля діяльності акціонерних підприємств у ринковому середовищі. Цілеспрямоване реформування системи макроекономічного управління гостро потребує змін у механізмі господарювання, формах і методах управління корпоративними підприємствами. За своєю сутністю цілеспрямоване ринкове трансформування системи державного управління потребує розв'язання суперечності між заявленою стратегією розвитку корпоративного сектора та тактичними реальними діями, спрямованими на входження суб'єктів господарювання в новостворену систему економічних відносин. 10. Обґрунтовано, що ефективність державного управління в означеному секторі визначається здатністю забезпечити факторну конкурентоспроможність суб’єктів корпоративних відносин. Пріоритетним шляхом до цього є реалізація стратегії розвитку корпоративних підприємств, яка відповідала б його ресурсно-технологічному рівню. Визначальні позиції в такій стратегії повинна займати можливість трансформування факторних початкових порівняльних переваг у переваги інвестиційного та науково-технологічного характеру. Тим самим ефективність макроекономічного управління буде вбирати в себе обидві складові внутрішню і зовнішню, а стратегія управління буде забезпечувати їх взаємодію. Реалізація концепції виміру ефективності макроекономічного управління пов’язана з формуванням ринкових відносин і ринкових форм господарювання суб’єктів корпоративного сектору національної економіки. |
