Основні результати дослідження в сукупності дозволили розв’язати важливе науково-прикладне завдання обґрунтування методологічних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державної підтримки іноземного інвестування на регіональному рівні. На підставі отриманих результатів дослідження запропоновано такі висновки: 1. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел визначено, що на стратегію розвитку іноземного інвестування впливають процеси глобалізації господарської діяльності та конкуренції на світових ринках. Недосконалість розвитку вітчизняного ринку, застосування законодавчих актів, що порушують хід вільної конкуренції, призвели до зменшення припливу іноземних інвестицій. Вплив держави на ці процеси має відбуватися у напрямі створення сприятливого інвестиційного середовища щодо динамічного інноваційного розвитку суб’єктів господарювання. Науково обґрунтована політики держави повинна формуватися у напрямі активізації інвестиційних процесів, що передбачає визначення реальних джерел, напрямів, структури інвестицій, заходи щодо реалізації загальнодержавних, регіональних та місцевих програм розвитку виробництва. 2. Нарощування обсягів іноземних інвестицій потребує перегляду сучасних теорій і концепцій, які обґрунтовують рух капіталів. Їх недосконалість пов’язана з посиленням процесів глобалізації світової економіки, докорінними змінами в міжнародній конкуренції та у міжнародних відносинах. У теорію конкурентних переваг країни М. Портера, що найповніше враховує вплив різноманітних факторів на формування конкурентного макросередовища та посилення конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках, запропоновано врахувати вплив випадкової події та державної політики залучення іноземних інвестицій. Застосування відповідних заходів дозволить підвищити конкурентоспроможність країни та збільшити обсяги іноземних інвестицій. 3. Державна підтримка залучення іноземних інвестицій в регіони на стадії стабілізації соціально-економічного розвитку полягає у здійсненні нових програм приватизації і забезпеченні доступу іноземного капіталу до нових секторів української економіки; подальшому зниженні інфляції; розвитку податкової реформи, зниженні податків; лібералізації економіки у зв'язку із вступом у міжнародні економічні і фінансові організації. 4. Державне регулювання регіональної структури визначає формування інвестиційних потоків для пріоритетного розвитку, тобто тих, що мають галузі і виробництва стратегічного значення що забезпечують участь країни в інноваційних змаганнях і сучасній конкуренції, що розвивають бази досліджень, розробок і експортне виробництво. Спрямування інвестиційних потоків в регіони визначається наявністю природних ресурсів, величиною грошових доходів населення і платоспроможного попиту, розвиненістю інфраструктур. 5. Запропонована в дисертації інформаційно-аналітична система “Моніторинг” дозволяє підвищити ефективність державного управління інвестиційними потоками на регіональному рівні, у т. ч. встановлювати черговість інвестицій у реальний сектор економіки, раціонально розміщувати ресурси відповідно до системи пріоритетів. Ефективність державної підтримки залучення іноземних інвестицій значною мірою залежить від раціонального співвідношення ринкових важелів і заходів державного регулювання розвитку цієї сфери. 6. Оптимізація розміщення ресурсів дала змогу спрямувати їх у регіони, які забезпечують найбільший приріст продукції на вкладені кошти, а запропонований механізм регулювання інвестиційної діяльності на макроекономічному рівні визначити найістотніші пріоритети економічного розвитку регіонів. Важливою перевагою цього механізму є його націленість на подолання суб’єктивізму при прийнятті рішень на макроекономічному рівні. 7. Державну політику залучення іноземних інвестицій доцільно здійснювати на ґрунті стратегічного планування в основних пріоритетних напрямах: – промислова реструктуризація, у т. ч. подальша приватизація; – подолання неплатіжоспроможності і усунення бартерних розрахунків; – реструктуризація банківської системи; – податкова реформа; удосконалення системи соціального забезпечення. 8. Узагальнення досвіду управління розвитком інвестиційних процесів свідчить, що удосконалення організаційної структури їх регулювання забезпечує максимальне врахування вимог і запитів споживачів; особливостей діяльності територіальних органів у конкурентних умовах. 9. Застосування пропонованої методики матричного позиціювання в управлінні регіональним маркетингом сприяє систематизації проблемних ситуацій на базі ціннісних орієнтирів розвитку регіону з погляду на його інвестиційну привабливість, а також розробити конкретних проектів з урахуванням усіх зазначених елементів маркетингової діяльності. Розроблена система регіонального маркетингу і пропонована методика управління маркетингом базується на організаційних аспектах інвестиційних процесів. 10. Взаємодія усіх управлінських структур, які впливають на інвестиційні процеси, укладається в схему відкритого контуру регіонального управління, а основні функції місцевих органів державного управління, полягають у такому: організація і координація розробок, пропозицій; аналіз соціально-економічної реформи і підготовка пропозицій щодо її організаційно-правового забезпечення; організація і координація розробок державної інвестиційної політики і заходів для стимулювання інвестиційної активності; інформаційно-консультативне і науково-технічне співробітництво із зарубіжними і міжнародними організаціями у сфері залучення іноземних інвестицій; запровадження організаційних, інформаційних і рекламних заходів спільно з іноземними державами щодо просування інвестиційних програм і проектів регіонального значення на ринки країн-експортерів капіталу; участь у розробці і запровадженні економічного механізму стимулювання ділової активності; розвиток інфраструктури ринку і нових організаційних форм ринкової економіки; підготовка пропозицій щодо вдосконалення економічної взаємодії з органами місцевого самоврядування. |