У дисертаційній роботі викладені теоретико-методологічні положення формування системи фінансової звітності, запропоновані та аргументовані нові підходи до порядку складання її форм і показників, розроблені практичні рекомендації щодо вдосконалення структури та методики складання звітності з урахуванням особливостей діяльності сільськогосподарських підприємств. Отримані результати дають змогу зробити наступні висновки: Узагальнення історичного розвитку звітності та переосмислення її минулого дає підстави розробити періодизацію формування вітчизняної звітності, виділивши найбільш важливі етапи її розвитку і характерні особливості кожного з них. Встановлено, що існує тісний взаємозв’язок між соціально-економічними умовами господарювання країни та підходами до побудови бухгалтерського обліку й формування звітності. В результаті з’ясовано місце і роль звітності на кожному з етапів, досліджено зміни, які впливали на структуру, склад її форм, та зроблено висновок, що завжди існували й будуть існувати зацікавлені в економічній та фінансовій інформації користувачі, тому звітність, як засіб цілісного відображення результатів діяльності підприємства, залишається основним джерелом забезпечення інформаційних потреб управлінців усіх рівнів.
Розвиток будь-якого підприємства, залежить насамперед від ефективності управління, що прямо співвідноситься з повнотою і якістю інформації, яка аналізується. Дані такого характеру відображаються у фінансовій звітності, а тому фінансова звітність, як база для прийняття управлінських рішень та мірило їх ефективності, займає особливе місце в системі управління підприємством. Обґрунтовано та систематизовано критерії класифікації звітності. Виходячи з важливості критерію оцінки придатності задоволення потреб користувачів, як передумови створення та функціонування системи звітності, саме її слід визначати як одну з класифікаційних ознак. Відповідно до цього звітність поділяється на бухгалтерську, що включає фінансову і спеціальну (соціальну), податкову, статистичну та оперативну. Проведений аналіз існуючих підходів до класифікації звітності дав змогу виділити основні ознаки, які враховують характерні особливості кожного її виду, та відкинути несуттєві з них. На основі аналізу існуючих тлумачень та інтерпретації даної категорії у вітчизняних та зарубіжних літературних джерелах уточнено поняття “фінансова звітність”. Запропоновано викласти визначення “фінансова звітність” як сукупність форм згрупованої й узагальненої інформації, що розкриває фінансовий стан та результати діяльності підприємства за звітний період. Запропоноване визначення фінансової звітності дасть змогу будь-яку форму привести до “єдиного знаменника” – єдиної її мети.
Визначено відмінності між поняттями “бухгалтерська звітність” та “фінансова звітність”. Фінансова звітність є складовою бухгалтерської, остання може додатково на вимогу користувачів розкривати окремі об’єкти обліку або інші аспекти діяльності підприємства. Такого роду інформація у фінансовій звітності не відображається, оскільки може містити дані, які не підлягають розголошенню. Таким чином, частина бухгалтерської звітності – фінансова звітність – чітко регламентована, встановлені строки її подання. Інша частина бухгалтерської звітності немає подібних обмежень і встановлених правил. Порядок надання такої інформації, як правило, взагалі відсутній та здійснюється на вимогу керівництва підприємства або його підрозділів. Методиці складання форм фінансової звітності та їх структурі притаманний ряд недоліків. Тому постає необхідність змін щодо їх усунення.
У Балансі змінено структуру його розділів, внесені пропозиції щодо уточнення назви ряду статей. Крім того, окремі статті запропоновано вилучити й одночасно доповнити іншими, необхідними для задоволення потреб аналізу. У Звіті про фінансові результати здійснено розподіл доходів і витрат у розрізі видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової та надзвичайної. Доведено, що суми ПДВ, акцизного збору та інших непрямих податків не відповідають критерію доходу, а тому запропоновано у статті “Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” відображати доходи без вказаних податків. Одночасно уточнено назву даної статті, запропонувавши слово “виручка” виключити з її означення, тобто “Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг)”. Дослідження методики складання Звіту про рух грошових коштів показало, що його заповнення є досить трудомістким. Основною причиною є використання непрямого методу при заповненні першого розділу Звіту про рух грошових коштів “Рух коштів у результаті операційної діяльності”. Як результат, вся увага концентрується власне не на аналізі отриманих даних, а на збиранні й обробці первинної інформації, необхідної для його складання. У зв’язку з цим запропоновано нову форму Звіту та доведено доцільність використання прямого методу для відображення надходжень і видатків грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств. Це дозволить полегшити складання Звіту, відстежити суми надходжень і витрат коштів по видах діяльності та змісту проведених платежів. З метою максимально ефективного використання інформації на мікро- та макрорівнях, всебічного розкриття важливих аспектів діяльності сільськогосподарських підприємств і виявлення резервів економічного їх розвитку запропоновано фінансову звітність доповнити рядом звітних форм, наданих у вигляді Додатків. Вони передбачені лише для сільськогосподарських підприємств, оскільки розкриватимуть важливі економічні та фінансові показники їх діяльності, і сприятимуть аналізу їх стану на більш якісному рівні. Додатки до фінансової звітності мають виконати позитивну роль у формуванні показників для проведення поглибленого аналізу на мікро- та макрорівнях.
|
