Анотація до роботи:

Лугова М. О. Формування та ідентифікація інвестиційного партнерства держави та бізнесу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2007.

У дисертації досліджено теоретико-методичні та науково-практичні засади формування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу з метою реалізації інвестиційних проектів в інфраструктурній сфері у таких галузях, як транспортна інфраструктура, комунальна, телекомунікаційна, енергетична сфери, сфера охорони здоров’я тощо. На основі міжнародного досвіду виявлено переваги від залучення бізнесу до реалізації інфраструктурних проектів. Сформульовано рекомендації щодо створення необхідних передумов для ефективної співпраці між державною та приватною сторонами з урахуванням особливостей перехідної економіки. Визначено форми взаємодії держави та бізнесу, які доцільно використовувати в Україні та запропоновано механізм вибору форм партнерства, обґрунтовано першочергові напрямки застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в інфраструктурній сфері

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розроблено практичні рекомендації щодо використання механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати такі загальні висновки і рекомендації.

1. Під інвестиційним партнерством держави та бізнесу слід розуміти таку форму організації бізнесу, яка дозволяє реалізовувати суспільно вагомі проекти у різних сферах економіки більш ефективним шляхом, ніж ймовірними партнерами поодинці. Інвестиційне партнерство держави та бізнесу реалізується за умов, коли всі ризики правильно оцінені та розподілені. Основним поняттям у контексті ефективності механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу є критеріальний показник “value for money”, який дослівно перекладається як “вартість грошей”. Запропоновано тлумачити цей показник як “додаткова вартість”, що означає оптимальний обсяг витрат протягом всього життєвого циклу проекту з урахуванням наслідків подолання ризиків перевищення запланованих строків виконання проекту та передбачених витрат.

2. Доведено, що методи розробки та реалізації моделей і проектів в рамках інвестиційного партнерства держави та бізнесу є розвитком класичних методів і процедур проектного фінансування. Модель інвестиційного партнерства держави та бізнесу – це одна із складових проектного фінансування. За умов її реалізації передбачається використання приватного капіталу і приватних компаній для побудови і оперування об’єктами проекту. За допомогою взаємодії з приватним сектором уряд перекладає на нього функцію управління ризиками в період будівництва об’єкту, а після завершення будівництва –операційним ризиком.

3. В Україні взаємовідносини держави та бізнесу в інвестиційній діяльності знаходяться на початковій стадії свого розвитку. Основними негативними чинниками, які стримують процес залучення приватного сектора до проектів в інфраструктурній сфері, є нестабільність законодавства, відсутність в країні довгострокових дешевих кредитних ресурсів, неефективність існуючої системи оподаткування, відсутність загальноприйнятих міжнародних стандартів звітності, низький рівень добробуту населення, недостатній рівень управлінських здібностей державних менеджерів, слабкість українського бізнесу.

4. Результатом проведених досліджень стало виявлення основних передумов, які мають бути створені в Україні для забезпечення ефективного використання механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу. Ними є: існування відповідних законодавчих рамкових умов, розроблення чітких процедур та адміністративних правил щодо відбору та реалізації проектів, існування досвідчених практиків, надання необхідних знань державним службовцям.

5. Запропоновано розробити та ухвалити закон про інвестиційне партнерство держави та бізнесу, який має стати ефективною базою для залучення приватного фінансування до пріоритетних сфер держави та збільшення ефективності таких проектів. У законі необхідно систематизувати основні умови, принципи, поняття та процедури взаємодії держави та бізнесу в інвестиційній діяльності, спрямованій на реалізацію проектів в інфраструктурній сфері. Крім ухвалення закону про інвестиційне партнерство держава має вдосконалити чинну законодавчу базу в цій сфері, а саме Закон України “Про концесії” від 16 липня 1999 року та Закон України “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг” від 14 грудня 1999 року. Аналіз українського закону щодо концесій показує, що його недієвість обумовлена відсутністю мотивацій до ефективної реалізації проектів в інфраструктурній сфері приватною стороною.

6. Сформульовано основні переваги участі бізнесу в реалізації проектів в інфраструктурній сфері, які можна розділити на соціальні та комерційні. До комерційних переваг можна віднести залучення додаткових інвестицій для реалізації інфраструктурних проектів, можливість спрямування державних коштів у більш пріоритетні сфери, зменшення ризику неефективного використання коштів, що притаманно традиційному методу реалізації проектів державною стороною, зменшення ризику відстрочки або зупинення будівництва, ефективне управління державною власністю, збільшення податкових надходжень до бюджету. Соціальними перевагами є передача більш ефективних технологій від інвесторів до державного сектора, створення конкурентного середовища в інфраструктурній сфері, звільнення населення від прихованих ризиків, пов’язаних з виконанням проекту, збереження навколишнього середовища внаслідок використання інноваційних технологій.

7. Дослідженням виявлено, що для оцінки ефективності інвестиційних проектів в інфраструктурній сфері необхідно враховувати ризик збільшення витрат, які виникають у ході реалізації проекту, та ризик збільшення строків будівництва об’єкта. Для врахування цих ризиків запропоновано підрахунок середнього показника відхилення фактичних витрат від запланованих та показника відхилення фактичних строків від запланованих для кожної сфери інфраструктури. В Україні базою для такого підрахунку мають бути проекти, реалізовані з 1996 року. Оскільки статистична база по таких проектах відсутня, важливим є здійснення об’єктивного аналізу та оцінки значень відхилень цих показників.

8. Найбільш прийнятним для України є використання таких форм інвестиційного партнерства держави та бізнесу, як концесії та спільна діяльність держави та бізнесу. Виявлено, що, у разі, коли контрактні умови включають багато додаткових пунктів щодо функцій, повноважень та обов’язків сторін залежно від проекту, то неможливо обрати одну єдину ідеальну модель взаємовідносин між державою та бізнесом. Для кожного проекту має застосовуватись індивідуальна форма інвестиційного партнерства. Вибір такої форми має відбуватись на стадії підписання контракту між сторонами. Запропонований механізм вибору форми інвестиційного партнерства держави та бізнесу допоможе найефективніше реалізувати інфраструктурний проект, оскільки обрана форма партнерства буде враховувати всі умови підписаного контракту.

9. Обґрунтовано основні напрями впровадження інвестиційного партнерства держави та бізнесу в економіку України, якими є транспортна та комунальна сфери. Такий вибір зроблено на основі критичного аналізу ситуації у вищезазначених сферах. Виявлено, що інвестиційне партнерство держави та бізнесу може стати тим механізмом, який дозволить залучити інвестиційні ресурси до цих сфер економіки, а також сприятиме підвищенню ефективності реалізації проектів у цих сферах. У перспективі, коли застосування цього механізму отримає практичний досвід і всі відповідні процедури та правила будуть випробувані, залучення бізнесу доцільно поширити й на інші сфери, серед яких охорона здоров’я та інші.

Публікації автора:

1. Циганкова (Лугова) М. О. Ідентифікація інвестиційного партнерства держави та бізнесу // Економіка і прогнозування. – 2006. – № 2. – С. 101–116.

2. Циганкова (Лугова) М. О. Формування інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні // Економіст. – 2006. – № 10. – С. 50–53.

3. Циганкова (Лугова) М. О. Ефективність залучення бізнесу до інфраструктурних проектів // Економіст. – 2006. – № 12. – С. 34–37.

4. Лугова М. О. Передумови взаємодії держави та бізнесу в інвестиційній діяльності // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансово-економічні системи: трансформація та євро інтеграція: Зб. наук. пр. Ін-ту регіональних досліджень НАН України. – Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2007. – Вип. 1(63). – С. 157–165.

5. Лугова М. О. Проблеми застосування механізму інвестиційного партнерства держави та бізнесу в Україні // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 103. – С. 149–151.

6. Лугова М. О. Инвестиционное партнёрство государства и бизнеса как альтернативный путь развития холдингов // Материалы 4-й международной конференции “Эффективные стратегии развития холдингов” 1–2 марта 2007 г. – Киев, 2007. – С. 95–103.

7. Лугова М. О. Основні проблеми взаємодії держави та бізнесу в інвестиційній діяльності // Материалы Международной научно-практической конференции учених и специалистов “ Интеграционные процессы и социально-экономическое развитие” 25–26 апреля 2007 г. – Симферополь: Таврика, 2007. – С. 173–174.

8. Лугова М. О. Інвестиційне партнерство держави та бізнесу // Материалы научно-практической конференции “Управление как фактор экономического равновесия” 23 апреля 2007 г. – Харьков: Харьковский гуманитарный университет; Нар. акад. управ, 2007.– С. 12.