У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого наукового завдання – обґрунтування засад формування та оцінки фінансового потенціалу регіону в умовах трансформації фінансової системи України. Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити висновки теоретичного, аналітичного та практичного спрямування. І. У теоретичному напрямі – обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування та оцінки фінансового потенціалу регіону. З огляду на це: 1.1. Фінансовий потенціал регіону як економічний термін є органічною єдністю наявних фінансових ресурсів та можливостей їх використання у межах певної адміністративно-територіальної одиниці. Взаємозв’язок між поняттями “фінансовий потенціал” та “фінансові ресурси” полягає у тому, що останні є джерелом першого, основою його формування. Фінансовий потенціал регіону доцільно розглядати як важливий показник його соціально-економічного розвитку, що має використовуватися при прогнозуванні, плануванні та реалізації регіональних аспектів фінансової політики держави. Поряд з цілісною оцінкою господарювання на визначену дату, фінансовий потенціал регіону водночас дає можливість визначити перспективи його подальшого розвитку. 1.2. Вивчення економічної сутності фінансового потенціалу регіону дозволило виділити у його структурі бюджетний потенціал (у т.ч. податковий), інвестиційний потенціал суб’єктів господарювання (фінансово-кредитних установ та нефінансових підприємств і організацій) та ощадний потенціал населення. Дохідну частину місцевого бюджету як бази бюджетного потенціалу формують податкові і неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом та надходження до цільових фондів. 1.3. Важливою складовою бюджетного потенціалу регіону є податковий потенціал, що являє собою максимально можливу суму надходжень податків і зборів. Потенційна здатність регіону генерувати податкові доходи визначається результатами діяльності інституційних одиниць різних секторів економіки. Основні фактори впливу на формування податкового потенціалу регіону доцільно згрупувати в три окремі блоки: нормативний, економічний та бюджетний, між якими існують тісний взаємозв’язок та взаємозалежність. У результаті такої взаємодії формуються додаткові можливості оцінки податкового потенціалу, а в подальшому – позитивні передумови його збільшення. 1.4. Інвестиційний потенціал фінансово-кредитних установ уособлюється з обсягом фінансових активів, що перебувають на їх рахунках та в довірчому управлінні (за вирахуванням сум депозитів населення, залучених у регіоні). Кредити банків, що надаються суб’єктам господарювання і фізичним особам в регіоні, також адитивно формують інвестиційний потенціал останнього. Основним джерелом утворення інвестиційного потенціалу нефінансових підприємств і організацій є обсяги отриманого ними чистого прибутку. 1.5. Ощадний потенціал населення являє собою сукупність грошових заощаджень населення, яка може бути перетворена в інвестиційний ресурс. На процес формування заощаджень впливає низка факторів, зокрема розмір доходів населення, рівень зайнятості та безробіття, а також особливості використання різних фінансових інструментів у регіоні. Заощадження населення можуть бути мотивованими та немотивованими. Серед мотивів до заощадження коштів вирізняються: споживчий (реалізується в купівлі товарів тривалого користування), страховий (формується завдяки прагненню населення забезпечити своє майбутнє), інвестиційний (проявляється через вкладення населенням коштів в активи, що приносять дохід). 1.6. Фінансовий потенціал регіону формується на основі інтеграції взаємозалежних і взаємопов’язаних складових та кількісно і якісно може змінювати свої характеристики відповідно до впливу визначеного набору факторів. Фактори впливу на процеси формування фінансового потенціалу регіону слід класифікувати за наступними критеріями: походження, масштаб дії, відношення до суб’єкта формування, характер впливу та рівень стійкості, варіативність змін. Важливими для формування фінансового потенціалу регіону є вплив рівня розвитку регіональної економіки, інститутів фінансового ринку в регіоні, галузевої спеціалізації та механізмів фінансової регіональної політики. Індикативно характер взаємодії сукупності перерахованих факторів визначає оцінку фінансового стану регіону. ІІ. В аналітичному напрямі – проведено аналіз особливостей та тенденцій формування фінансового потенціалу і окремих його складових в регіонах України. З огляду на це: 2.1. Розмір бюджетного потенціалу у різних регіонах України має значну диференціацію. Окремо серед регіонів України виділяється бюджетний потенціал м. Києва. Бюджетні доходи столиці у 2006 р. становили 7487 млн грн або 14% від сукупних доходів місцевих бюджетів України. Роль доходів місцевих бюджетів у формуванні фінансового потенціалу регіонів є незначною. Так, у фінансовому потенціалі Черкаської області питома вага бюджетного потенціалу протягом 2004–2006 рр. становила в середньому 34,48%. Основу дохідної частини бюджету області становлять податкові надходження – прибутковий податок з громадян, плата за землю та податок з власників транспортних засобів. Динаміка обсягу основних бюджетоутворюючих податків у 2000–2006 рр. є позитивною. Основними проблемами формування бюджетого потенціалу Черкаської області є дотаційний характер місцевого бюджету; незначна частка місцевих податків та зборів у загальному обсязі податкових надходжень; низькі доходи бюджету розвитку; диспропорції у розподілі доходів зведеного бюджету області за місцевими бюджетами. 2.2. Позитивною тенденцією формування інвестиційного потенціалу регіонів України є зростання власних коштів вітчизняних нефінансових підприємств та організацій. У Черкаській області з 2002 р. спостерігається зростання чистого прибутку підприємств. Основною перешкодою для підвищення інвестиційної активності підприємств регіону залишається досить високий рівень збитковості (38,7%) підприємницького сектора. Сукупний чистий прибуток підприємств має диспропорції в галузевій та субтериторіальній структурах, основна частка прибуткових підприємств зосереджена в обласному центрі. Підприємства малого і середнього бізнесу Черкащини забезпечили 36% загального обсягу чистих прибутків підприємств у 2006 р. 2.3. Заощадження населення у формі банківських депозитів та цінних паперів формують понад 50% фінансового потенціалу Черкаської області. Головними причинами збільшення обсягів заощаджень населення є зростання рівня доходів та довіри населення до фінансово-кредитних установ, підвищення монетизації економіки та розширення інституціональної основи фінансового посередництва в регіоні. 2.4. Регіональна діяльність інститутів фінансового ринку характеризується нерівномірним розташуванням банківських та небанківських фінансових установ по території України, що негативно відображається на формуванні фінансового потенціалу окремих регіонів країни; а також домінуванням строкових депозитів населення у ресурсній базі банків, що свідчить про наявність реальної можливості їх довгострокового прогнозованого інвестування. 2.5. Стратифікована оцінка фінансового потенціалу регіонів України засвідчила наявність значних диспропорцій. Показовою є різниця між величиною найбільшого фінансового потенціалу (м. Київ – близько 42 млрд грн) та найменшого (Кіровоградська область – 1,4 млрд грн). Значним також є дистанціювання між величиною фінансового потенціалу у розрахунку на 1 особу у найбагатшому регіоні України (м. Київ – 15,51 тис. грн) та середнім по Україні значенням цього показника (3,95 тис. грн). Проведене групування регіонів України за обсягом їх фінансового потенціалу дозволило з’ясувати, що лише 7 регіонів України мають обсяг фінансового потенціалу, вищий за його середній показник. ІІІ. У практичному напрямі – розробка пропозицій щодо удосконалення формування та оцінки фінансового потенціалу регіону в умовах активізації економічних процесів на регіональному рівні. З огляду на це: 3.1. Дієвим засобом нарощування фінансового потенціалу регіону є складання його зведеного фінансового балансу, який є основою для формування бюджету і водночас найбільш повно відображає вплив бюджетної та податкової політики на фінансову діяльність суб’єктів господарювання і на обсяги заощаджень населення. Розробка зведеного фінансового балансу в регіоні має базуватися на застосуванні двох методичних підходів: а) розрахунку показників доходів і витрат за основними напрямками використання фінансових ресурсів; б) розрахунку зведеного фінансового балансу територіальних громад регіону. Запропонована структура зведеного фінансового балансу регіону дає змогу враховувати всі джерела нарощування фінансового потенціалу регіону та напрями його використання в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці. При цьому враховуються також кошти, що надходять із державного бюджету, та податкові відрахування до державного бюджету із загальнодержавних позабюджетних коштів. Складання фінансового балансу регіону має бути початковим етапом процесу планування доходної та видаткової частин місцевих бюджетів. 3.2. Підвищення ролі банків та інших фінансових установ у фінансуванні регіональних проектів реального сектора економіки набуває першочергового значення. Активізація участі банків в інвестиційному процесі на регіональному рівні потребує становлення і поширення регіональних банків, діяльність яких в межах визначеної території має бути спрямована на реалізацію адекватної потребам регіону інвестиційно-кредитної політики. З використанням можливостей регіональних банків доцільно поширювати проектне фінансування інвестицій, зокрема шляхом формування банківських консорціумів, створювати регіональні лізингові компанії, – враховуючи особливості розвитку регіональних суб’єктів господарювання (сезонність виробництва, недостатність основного капіталу). 3.3. Дієвим інструментом удосконалення процесів формування фінансового потенціалу в регіоні мають стати цілеспрямовані заходи з розробки та реалізації ощадної політики в регіоні, зокрема проведення моніторингу ощадного потенціалу населення, що дасть змогу відслідковувати і передбачати можливі обсяги заощаджень з наступним їх трансформуванням в інвестиційний ресурс регіону. Організація такого моніторингу передбачає збирання та обробку інформації у трьох сферах: ключові загальноекономічні показники, ощадні уподобання населення та інституціональне середовище ринку. | 