Дослідження науково прикладної проблеми формування та підвищення ефективності використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств дозволяє зробити наступні висновки: 1. Кадровий потенціал сільськогосподарського підприємства віддзеркалює сукупність його штатних працівників, кількісні та якісні характеристики яких за відповідної мотивації та з врахуванням особливостей сільського господарства забезпечують можливість та здатність в умовах ринкового середовища здійснювати виробничо-господарську діяльність з максимальною результативністю. 2. Особливості сучасного формування кадрового потенціалу підприємств в аграрному секторі зумовлені: формуванням багатоукладності в АПК; розвитком різних організаційно-правових структур на основі приватної форми власності на землю та майно; переходом економіки до функціонування на ринкових засадах; необхідністю постійного пристосування до динамічних змін ринкового середовища; багатофункціональністю сільського господарства; вагомістю аграрного виробництва як основи продовольчої безпеки країни; посиленням процесів економічної глобалізації; різноплановістю і диверсифікацією господарської діяльності на селі; ментальністю вітчизняного селянства; диференціацією населення країни та селянства за рівнем грошових доходів; специфікою сільськогосподарської продукції як товару, який значною мірою визначає ринкові цілі, дистрибуцію, комунікацію, цінову політику, продаж, післяпродажне обслуговування клієнтів і кінцеве споживання. 3. Про загострення демографічної кризи села засвідчує збільшення питомої ваги сільських населених пунктів, в яких зовсім немає дітей, підлітків та молоді. До основних причин депопуляції села слід віднести цілий ряд факторів зовнішнього і внутрішнього по відношенню до галузі характеру: низький рівень життя сільського населення; збереження міграційного відтоку до міста сільського населення в частині, яка належить до найбільш продуктивної економічної та репродуктивної категорії; високий рівень сільського безробіття; скорочення робочих місць в зв’язку зі зменшенням обсягів виконання сільськогосподарських робіт в суспільному виробництві; зниження рівня мотивації трудової діяльності в сільськогосподарських підприємствах; сезонність та неритмічність сільськогосподарського виробництва; дискомфортні умови праці; втрата престижності праці в аграрному секторі економіки; незначні перспективи знайти на селі високооплачувану престижну роботу; низький рівень розвитку сільської соціально-побутової та культурної інфраструктури; втрата традицій багатодітності сільської сім’ї через деформацію демографічного ідеалу жінок та його реалізацію в напрямі зменшення кількості бажаних дітей; зростання кількості розлучень; дитяча безпритульність; високий рівень демографічної старості сільської місцевості; порушення статево-вікових пропорцій сільського населення; зменшення числа шлюбів та їх не узаконення. Всі ці чинники слід віднести до числа тих, що здійснюють руйнівний вплив на формування кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств регіону. 4. Скорочення зайнятих у сільському господарстві регіону, будучи загалом об’єктивним процесом, має надзвичайно високі темпи вивільнення працівників з аграрного виробництва, руйнує економічну, соціальну та демографічну основу відтворення кадрового потенціалу. Подолання існуючої демографічної кризи вимагає системного підходу, що включає реалізацію комплексу заходів економічного, організаційного, техніко-технологічного, соціально-психологічного характеру, що ґрунтуються на здобутках новітньої наукової думки та поєднують зусилля новостворених аграрних формувань різних форм власності й господарювання, органів державного та місцевого самоврядування, а також сільської громади та її представників. 5. Підприємства з мінімальною чисельністю працюючих мають загалом найнижчі значення показників, що характеризують наявність земельних ресурсів, виробництво валової продукції у порівнянних цінах 2005 року, результативність використання землі та продуктивність праці. Рентабельність виробничо-господарської діяльності таких підприємств досягається за рахунок економного використання ресурсів, вузької виробничої спеціалізації, високої концентрації виробництва високоприбуткової продукції. Підвищення результативності використання землі та інтенсифікація виробництва при зниженні трудомісткості постають пріоритетними напрямами розвитку кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств. 6. До основних проблем, що утруднюють формування і ефективне використання кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств регіону слід віднести низький рівень заробітної плати в сільському господарстві, яка майже вдвічі нижча її середнього рівня в регіональному господарському комплексі. Про невідповідність заробітків працівників аграрного сектору їх внеску в економіку регіону свідчить те, що на третину зайнятого сільськогосподарським виробництвом населення, яке виробляє продукцію сталого ринкового попиту, приходиться менше 10 % середньорічного регіонального фонду оплати праці. При цьому її формування не закладає дієвих економічних стимулів для високопродуктивної праці. 7. Можливості відтворювати, накопичувати та розвивати кадровий потенціал підприємств сільського господарства значною мірою визначається рівнем розвитку соціальної сфери села. В регіоні має місце багаторазове відставання сільської місцевості від потреб в основних елементах сфери забезпечення життєдіяльності людей: медичного, побутового, торговельного, транспортного обслуговування, освіти, культури тощо. 8. З метою посилення кадрового потенціалу аграрних формувань слід кардинально міняти демографічну політику регіону. Особливо важливо створювати робочі місця через диверсифікацію виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, розміщуючи в сільських населених пунктах переробну промисловість, будівельну індустрію, мережу ремонтних заводів, майданчиків з продажу автомобілів, станцій технічного обслуговування, стимулюючи розвиток зеленого та селянського туризму, обслуговуючих та збутових кооперативів тощо. Завдяки цьому, з одного боку, створюється ряд нових робочих місць та підвищується зайнятість населення, а з другого – покращується побутове обслуговування людей. 9. Удосконалення організації управління сільськогосподарського підприємства повинне забезпечувати ефективне виконання управлінськими ланками та персоналом основних управлінських функцій, що проявляється в своєчасному адекватному реагуванні на динамічні зміни ринкового середовища. В аграрних підприємствах, що мають значні обсяги виробництва та збуту продукції й здійснюваних послуг, необхідно створювати спеціалізовані маркетингові підрозділи, в яких концентруються функції управління ринковою діяльністю. 10. В сільському господарстві регіону відбувається становлення різних форм власності і господарювання, що в своїй основі спрямоване на побудову нової системи ведення сільськогосподарського виробництва та формування відповідного їй кадрового потенціалу. Про перспективи розвитку фермерського аграрного виробництва свідчать позитивні тенденції збільшення кількості фермерських господарств, нарощування їх ресурсного забезпечення та масштабів аграрного виробництва. Невідповідність обсягів виробленої продукції наявному ресурсному потенціалу фермерів вказує на необхідність посилення їх кадрового потенціалу. 11. Перспективність подальшого розвитку особистих господарств населення зумовлено тим, що в умовах низького життєвого рівня значної частини сільського населення, домогосподарства забезпечують відтворення кадрового потенціалу сільського господарства, бо формують умови для відновлення робочої сили, кількісно нарощують кадровий потенціал та забезпечують розвиток його якісних характеристик. Поєднання в домогосподарстві функцій власника, працівника та підприємця забезпечує максимальну реалізацію в господарській діяльності професійного і творчого потенціалу селянина, ефективне використання матеріальних чинників виробництва та робочої сили. Виконуючи демографічні, виховні, рекреаційні, оздоровчі, культурні, інформаційні та спадкові задачі, домогосподарства й надалі повинні залишатися специфічною формою ведення сільського господарства для частини сільського населення країни та підтримуватися суспільством й державою. |
