Анотація до роботи:

Коробчук Т. І. Формування та регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою в економіці Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування та регулювання економікою. – Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, Київ, 2006.

Дисертація містить теоретичні положення та практичні рекомендації щодо формування та регулювання вітчизняного ринку праці фахівців з вищою освітою. Показана необхідність розвитку інноваційної сфери – головного чинника сталого економічного зростання. Визначено складові функцій попиту та пропозиції висококваліфікованої праці як основних структурних одиниць ринку праці фахівців з вищою освітою. Виділено основні параметри ємності ринку праці та конкретизовано механізм утворення безробіття серед фахівців вищої кваліфікації. Запропоновано заходи щодо вдосконалення регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою. Розроблено економіко-математичну модель попиту та працевлаштування фахівців з вищою освітою.

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з удосконаленням системи державного регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою. На основі узагальнення наукових матеріалів дослідження запропоновано такі висновки:

1. В результаті розвитку науково-технічного прогресу постійно і неухильно розширюється використання в економіці висококваліфікованої праці. Об’єктивно підвищуються вимоги, які процес виробництва ставить до праці фахівців вищої кваліфікації. Виробничі здібності людини в сучасній економіці виступають як людський капітал. Освіта і підготовка робочої сили є найважливішими вкладеннями, що формують людський капітал, а інтелектуальна власність виступає основою його руху. З розвитком інноваційної економіки людський капітал зростає, збільшуються інвестиції в підготовку висококваліфікованих працівників. Тому сфера освіти і науки, зайнятість у цій сфері стають важливими об’єктами економічних досліджень.

Людський капітал характеризує величину пропозиції на ринку висококваліфікованої праці. Більш висока освіта забезпечує зростання людського капіталу, розширення можливостей працівника на ринку праці. Фахівці з більш високими інвестиціями в свою освіту отримують, як правило, більш високі доходи протягом своєї трудової діяльності, ніж ті, хто зробив менші інвестиції. В умовах поширення безробіття серед осіб з вищою освітою зменшились суспільні вимоги до повноцінності освіти, до цих пір не сформований ринковий механізм оцінки якості загальноосвітньої та професійної підготовки фахівця.

2. Економічний зміст тих процесів, що відбуваються на ринку висококваліфікованої праці, проявляється через наявність на ньому пропозиції, попиту та ціни (заробітної плати). Гармонізація та максимальна погодженість економічних інтересів підприємців (роботодавців) і найманих робітників – необхідна передумова ефективного функціонування ринку висококваліфікованої праці. Ефективний ринок праці вищої кваліфікації означає для найманого працівника свободу вибору сфер трудової діяльності, можливість реалізовувати свої здібності і отримувати заробітну плату у відповідності з цінністю своєї праці. Поруч з ринковими механізмами на ринку висококваліфікованої праці діє механізм державного регулювання, що пом’якшує прояв ринкових відносин. Ринок висококваліфікованої праці є ринком праці особливого виду, оскільки характеризується такими обмеженнями, яких немає в інших сферах ринкового господарства. На ринку праці вищої кваліфікації сильна дія інституціональних факторів. Ендогенні фактори діють на цьому ринку малою мірою, а самі ринкові процеси багато в чому визначаються так званими екзогенними факторами, тобто тими, що лежать за межами ринкової системи.

Ринок висококваліфікованої праці – складна система, в якій переплітаються різнопланові зв’язки та залежності, а основною є взаємодія і взаємовідношення попиту і пропозиції. Тому саме модель попиту і пропозиції пояснює спосіб функціонування ринку висококваліфікованої праці.

3. Ринок висококваліфікованої праці підвладний дії закону попиту і пропозиції. Попит регулюється рівнем ефективності праці, пропозицію становить наявна кількість працівників, кожний з яких очікує отримати від продажу своєї робочої сили суспільно-нормальну величину заробітної плати.

Функцію попиту визначають такі детермінанти:

а) цінові: ціна праці (заробітна плата фахівців вищої кваліфікації);

б) нецінові: ступінь опанування базовими технологіями підприємства; фінансовий стан підприємств і рівень їх доходності; очікування підприємців відносно майбутніх цін на висококваліфіковану працю і власних доходів; попит на продукт, при виробництві якого використовується висококваліфікована праця.

Функцію пропозиції визначають такі детермінанти:

а) цінові: ціна висококваліфікованої праці;

б) нецінові: витрати на професійне відтворення робочої сили вищої кваліфікації (на підготовку фахівців); витрати на фізичне відтворення робочої сили вищої кваліфікації, залежно від віку, стану здоров’я, сімейного становища; очікування фахівців відносно майбутніх умов роботи та їх заробітної плати (фахівці можуть орієнтуються на робочі місця, де вимагається вища кваліфікація); масштаби міграції робочої сили вищої кваліфікації, виїзд на роботу за кордон, приплив іноземних фахівців.

4. Сучасна вітчизняна економіка в основному характеризується застарілою технічною базою виробництва. Одночасно існує нестача висококваліфікованих фахівців, тому відбувається гальмування, зниження якісного рівня трудових ресурсів. Становленню національного ринку висококваліфікованої праці повинні передувати інституціональні перетворення, бо тільки вони дозволяють досягти справжнього визнання значущості висококваліфікованої праці. При будь-якому виді монополізації ринку висококваліфікованої праці втрачається його гнучкість і знижується ефективність функціонування.

5. Безробіття – постійно діючий фактор на ринку висококваліфікованої праці. Масштаби ринку висококваліфікованої праці характеризуються такими параметрами: особи, які протягом року міняють місце своєї роботи за власним бажанням; особи, які з’являються на ринку праці, у зв’язку з вивільненням працюючих та скороченням кадрів, як наслідок спаду об’ємів виробництва; особи, які вирішили шукати нове місце роботи, внаслідок структурних змін в економіці; особи, які вперше шукають роботу.

6. Підготовка та перенавчання фахівців – важливі етапи процесу відтворення висококваліфікованих кадрів. Для успішного функціонування сфери вищої освіти повинні бути забезпечені:

якісний розвиток і вдосконалення навчального процесу – для підтримки відповідності знань і вмінь фахівців вимогам виробництва;

випереджувальне зростання кількості фахівців, порівняно з ростом загальної кількості працюючих.

7. Система вищої освіти здійснює істотний вплив на суспільство та економіку. Працівники з більш високим рівнем освіти активніше беруть участь у технічному та організаційному вдосконаленні виробництва.

Інновації – найефективніший шлях та засіб підвищення ефективності вищої освіти. З одного боку, низький рівень професійної освіти породжує дефіцит фахівців при їх відносно великому випуску; з іншого, – проблеми ринку висококваліфікованої праці викликані об’єктивними потребами народного господарства в кадрах за новими спеціальностями. Забезпечення ефективної підготовки фахівців вищої кваліфікації передбачає перебудову змісту і організації навчального процесу.

Важливим є використання двох основних способів скорочення термінів навчання: модульного і циклічного. Для навчання у вузах слід застосовувати модульний метод, а для перепідготовки фахівців – циклічний.

8. У ринковій економіці тільки ринок праці може дати об’єктивну оцінку вартості робочої сили вищої кваліфікації. На висококваліфікованих фахівців повинна бути поширена, насамперед, контрактна форма оплати праці, оскільки вона є найдієвішою формою оцінки внеску інтелектуальної праці і дає можливість швидше перейти до оплати результатів праці. Широко також повинна використовуватися оплата праці висококваліфікованих працівників на основі грантових принципів. Гранти служать матеріальній підтримці розробки найперспективніших науково-технічних напрямів.

Основним принципом нової системи оплати праці фахівців вищої кваліфікації слід визнати відповідність розмірів заробітної плати якості та результатам праці. Зміни в розмірі оплати праці при цьому повинні бути обумовлені підвищенням ефективності праці та виробництва.

9. Матеріальною основою формування і розвитку ринку висококваліфікованої праці є ринок інтелектуальних продуктів. Формування цього ринку вимагає кардинальних змін у взаємовідносинах між його суб’єктами: насамперед – між власниками інтелектуальної власності і тими, хто її використовує (споживає). Сьогодні в Україні на ринку науково-технічної продукції виникла досить парадоксальна ситуація ринкової нерівноваги, при якій наявна пропозиція співіснує із дуже низьким попитом на перспективні інноваційні розробки, внаслідок фактичної призупинки науково-технічного оновлення виробництва. Закономірністю стала низька заінтересованість (підприємств) у використанні наукових досліджень. Висококваліфікована праця, якщо її результат (продукт) не представляє цінності для вітчизняних виробників, переміщується за кордон.

10. Гострою проблемою сучасної української економіки стає незатребуваність висококваліфікованої праці, що проявляється у „відпливі умів”, виїзді фахівців за кордон. Це відбувається, внаслідок низької заробітної плати, поганих умов праці, неможливості проявити свої творчі здібності і науковий потенціал у вітчизняному виробництві, що і стає характерною рисою вітчизняного ринку висококваліфікованої праці. При збереженні даної тенденції Україна може втратити кращу частину науково-технічної еліти.

11. Проведення ефективної політики зайнятості в Україні передбачає зміни у структурі попиту на висококваліфіковану працю шляхом стимулювання створення робочих місць, орієнтованих на використання висококваліфікованої праці; проведення структурних змін в реальній економіці. Розширення зайнятості висококваліфікованої праці залежить і від іноземних інвестицій. Зростання обсягів інвестування означає створення нових робочих місць.

12. В силу соціальної важливості ефективного функціонування ринку висококваліфікованої праці, він має потребу в дієвому державному регулюванні. Створення такої системи регулювання в сфері зайнятості є одним з основних соціальних завдань ринкових трансформацій в Україні. Можна виділити чотири основних напрямки державного регулювання ринку висококваліфікованої праці: по-перше, – це програми із стимулювання росту зайнятості і збільшення кількості робочих місць для висококваліфікованих фахівців; по-друге, програми, спрямовані на підготовку і перепідготовку висококваліфікованої робочої сили; по-третє, програми сприяння найманню працівників висококваліфікованої праці і, по-четверте, програми із соціального страхування на випадок безробіття в сфері висококваліфікованої праці.

13. Фінансове регулювання ринку висококваліфікованої праці ґрунтується на таких складових фінансової політики держави: субсидії, кредити, гарантії, податкові пільги та ін. Фінансовими інструментами такого регулювання є форми та методи спрямування фінансових ресурсів на прискорення інноваційного процесу та створення нових робочих місць. Держава повинна інтегрувати зусилля людського капіталу суспільства на розробку пріоритетних напрямків розвитку природничо-наукового та технічного знання.

14. Побудова економіко-математичної моделі ринку висококваліфікованої праці ґрунтується на двох етапах: на першому – оцінюється потреба у фахівцях і описуються втрати при невідповідності випуску потребам; на другому – реалізуються потреби шляхом мінімізації власних затрат. Для прогнозування набору студентів доцільно використовувати набір ймовірностей, що приводить до найменшого ризику, що характеризується мінімальним стандартним відхиленням. Для аналізу та визначення рівноваги у моделі „Попит-працевлаштування фахівців з вищою освітою” необхідно спиратись на вплив не тільки заробітної плати, а й інших факторів.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Лагутін В., Карлін М., Коробчук Т. Сфера інтелектуальної праці: проблеми становлення ринкових відносин // Економіка України. – 1995. – № 2. – С.31–37 (особисто дисертантом визначено основні проблеми становлення ринку інтелектуальної праці, вказано особливості оплати праці інтелектуальних працівників, виділено детермінанти попиту та пропозиції праці вищої кваліфікації).

2. Коробчук Т. Прогнозування ринку інтелектуальної праці методами теорії ігор. – Збірник наукових праць Луцького державного технічного університету. – Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції. Серія “Підприємництво та зайнятість”. Випуск VII, №2. – Луцьк: „Надстир’я”, 2001. – С.78-80.

3. Коробчук Т. Моделювання процесу підготовки фахівців вищої кваліфікації. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції „Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі”. – Дніпропетровськ: „Наука і освіта”, 2004. – С.42–43.

4. Коробчук Т. Особливості становлення та регулювання ринку інтелектуальної праці в Україні // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 6. – С. 3–7.

5. Коробчук Т. Людський капітал на ринку інтелектуальної праці. Збірник наукових праць Луцького державного технічного університету. – Економічні науки. Серія „Облік і фінанси”. Випуск 1(3). - Луцьк, 2004. – С. 106 – 114.

6. Лагутін В., Коробчук Т. Фінансово-економічний механізм регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою в Україні. Збірник наукових праць Луцького державного технічного університету. – Економічні науки. Серія „Облік і фінанси”. Випуск 2 (8). - Луцьк, 2005. – С. 135 – 142. (особисто дисертантом визначено і проаналізовано фінансові інструменти регулювання зайнятості фахівців з вищою освітою).

В інших виданнях:

1. Макроекономіка: навчальний посібник. Група авторів. – Луцьк: Вежа, 1996. – С. 181-186 (особисто дисертантом написані глави 1, 2 розділу 12 – „Макроекономічна нестабільність, її причини та наслідки”).