У процесі дисертаційного дослідження узагальнене і вирішене важливе науково-практичне завдання теоретико-методологічного обґрунтування формування та розвитку організаційно-правової культури ЦОВВ в Україні як важливого елемента управлінської культури державного управління. Отримані у процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки. 1. Аналіз використаних джерел та проведені дослідження показали, що тема дисертації не розроблялася, але окремі її аспекти виступали предметом розгляду науковців і практиків. Низка досліджень проводилася за різними підходами, серед яких можна виділити філософський, соціологічний, правовий (юридичний) та ін. Водночас вказані підходи через їх розрізненість недостатньо висвітлювали проблеми теоретико-методологічного обґрунтування формування та розвитку організаційно-правової культури в діяльності ЦОВВ в Україні. Зокрема додаткової розробки потребують питання визначення поняття «організаційно-правова культура ЦОВВ», методології процесу формування вказаної культури через висвітлення у ньому парадигмального значення Конституції України, врахування євроінтеграційних орієнтирів, вивчення та узагальнення принципів і інших елементів вказаної культури, виявлення у ній місця та функцій юридичних підрозділів зазначених органів. 2. Узагальнено використані джерела і на їх підґрунті визначено «поняття організаційно-правова культура ЦОВВ». Організаційно-правова культура ЦОВВ – це частина їх управлінської культури, яка ґрунтується на стабільному конституційному правовому полі, пов’язана з діяльністю цих органів щодо правоутворення, правореалізації, правозастосування та процесуальності і будується на властивих їй принципах, функціях та методах практичної активності таких органів, їх спеціальних (юридичних) підрозділів щодо формування й реалізації управлінських цілей і функцій, а також на забезпеченні їх власної життєдіяльності у правовому полі. Істотною особливістю організаційно-правової культури є те, що сфера її впливу проявляється на рівні держави (державний рівень), галузі (галузевий рівень), окремо взятого ЦОВВ (рівень установи) та його персоналу (особистісний рівень), тобто на всіх рівнях державного управління. При цьому вагомим елементом функціонування та розвитку організаційно-правової культури є обов’язкова наявність у апараті ЦОВВ відповідного юридичного підрозділу. 3. Сформовано комплекс моделей, що відображають сутнісні характеристики організаційно-правової культури ЦОВВ, зокрема базова модель цієї культури та її моделі відповідно до форм діяльності цих органів щодо правоутворення, правореалізації, правозастосування та процесуальності. Ці моделі можуть бути використані для дослідження проблем формування та розвитку організаційно-правової культури ЦОВВ, оскільки вони дозволяють сформувати методику оцінювання сучасного стану вказаних проблем методами соціологічних досліджень через уміст чинників впливу на функціонування цієї культури, що піддаються кількісній та якісній оцінці. 4. Виділено і охарактеризовано комплекс загальних і спеціальних принципів організаційно-правової культури ЦОВВ. До числа загальних принципів організаційно-правової культури ЦОВВ входять принципи: об’єктивності; демократизму; правової упорядкованості державного управління; законності державного управління; випереджального стану; публічності державного управління. Серед спеціальних принципів організаційно-правової культури ЦОВВ виділено принципи: розвитку нормативно-правової бази; відповідності нормативно-правового та організаційного забезпечення цілям, завданням та функціям ЦОВВ; розвитку правосвідомості персоналу; функціонування ЦОВВ у межах правового поля; володіння формами та засобами правового регулювання; високого рівня організації правової роботи; наукової обґрунтованості правового забезпечення; випереджального розвитку правового забезпечення; концептуального забезпечення правового регулювання; підвищення правотворчої кваліфікації; ведення правового моніторингу; залучення громадськості до правового регулювання; плановість правової роботи; адекватність правових впливів; інноваційно-правова готовність; відповідальність за якість правового забезпечення; системність правового регулювання. 5. Показано, що формування та розвиток організаційно-правової культури проходить у практичній діяльності ЦОВВ, що включає такі її види як правотворчу, правореалізаційну, правозастосовну і процесуальну, при цьому модель впливу діяльності ЦОВВ на життя суспільства включає в себе чотири рівні: держави, галузі, установи (організації), особистості. На всіх цих рівнях знаходять своє відображення викладені вище принципи організаційно-правової культури. 6. З’ясовано, що принципи організаційно-правової культури ЦОВВ зумовлюють її завдання та функції. До числа завдань організаційно-правової культури ЦОВВ входять завдання: дотримання прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина при здійсненні державно-управлінської діяльності; сприяння правильним реалізації та/або застосуванню нормативно-правових актів поточного законодавства; організація юридичного забезпечення, впровадження в життя основних засад, проголошених Конституцією України, зокрема принципів соціалізації суспільного життя і ринкових відносин господарювання; організаційно-правове забезпечення охорони власності, сприяння запобіганню непродуктивних витрат та раціональному використанню наявних матеріально-фінансових ресурсів; юридична охорона і захист прав та інтересів громадян, установи, галузі, держави; надання правової допомоги та здійснення юридичними засобами захисту персоналу ЦОВВ. Серед функцій, що виконуються організаційно-правовою культурою ЦОВВ, виділяються такі: створення нових форм і методів діяльності ЦОВВ; управління підрозділами ЦОВВ і встановлення правил поведінки для громадян; координація, що забезпечує раціональний баланс взаємовідносин між усіх учасниками управлінського процесу як у середині ЦОВВ, так і на рівні держави; контроль за дотриманням законодавства, рішень керівника ЦОВВ; прийняття управлінських рішень; планування; зв’язки із громадськістю; представництва інтересів. 7. Встановлено, що критерієм повноти формування організаційно-правової культури ЦОВВ є достатність розвиненого законодавства, що приймається на виконання Конституції України. При цьому між Конституцією України і актами законодавства повинен бути встановлений тісний логічний зв’язок: нижчестоящі акти, базуючись на Основному законі, мають відповідати йому. У цьому сенсі Конституція України виступає правовою парадигмою життя держави, основою формування та розвитку організаційно-правової культури її органів. Верховенство і стабільність норм цього документу є запорукою формування і розвитку дієвої, ефективної організаційно-правової культури ЦОВВ. 8. Доведено, що сутнісним елементом формування та розвитку організаційно-правової культури ЦОВВ є діяльність юридичних підрозділів цих органів. Органічність функціонування таких підрозділів у вказаній культурі проявляється у їх функціях, до числа яких входять функції: участі у правореалізаційній та/або правозастосовній діяльності ЦОВВ; участі юридичної служби ЦОВВ у нормотворчій діяльності цього органу; представництва інтересів ЦОВВ; організації правової роботи в системі конкретного ЦОВВ. 9. Виявлено, що сучасні реалії організаційно-правової культури ЦОВВ свідчать про потребу у підвищенні рівня науковості та випереджального характеру правового забезпечення, залучення до процесу такого забезпечення громадськості. 10. Запропоновано науково-практичні рекомендації щодо шляхів удосконалення організаційно-правової культури ЦОВВ. Так, виконане дослідження дало змогу запропонувати такі рекомендації: - актуальними напрямами удосконалення організаційно-правової культури ЦОВВ є: загальне підвищення рівня правової культури серед персоналу ЦОВВ; поліпшення роботи юридичних підрозділів, чітке встановлення цілей, принципів діяльності, функцій ЦОВВ; удосконалення форм правового реагування з урахуванням міжнародної практики; - у цьому зв’язку найбільш перспективними методами розвитку організаційно-правової культури ЦОВВ виступають удосконалення законодавчої бази щодо створення та діяльності ЦОВВ; підвищення рівня вагомості юридичних підрозділів у діяльності ЦОВВ; введення модулів з правової культури в програми навчання працівників ЦОВВ та обов’язковий правовий всеобуч серед його нових працівників; - серед першочергових заходів, які необхідно вжити для підвищення рівня організаційно-правової культури ЦОВВ, виділяється потреба прийняття законів, що регулюють порядок створення і діяльності ЦОВВ, підняття рівня юридичних служб ЦОВВ (як фаховий, так і організаційний), вжиття заходів щодо виховання у працівників ЦОВВ поваги до права як невід’ємної необхідності сучасного державотворення. 11. Проведені в дисертаційній роботі теоретико-методологічний аналіз та соціологічні дослідження дозволяють визначити перспективні заходи та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення роботи юридичних підрозділів як сутнісних елементів організаційно-правової культури ЦОВВ, а саме: - найбільшого значення слід надавати поліпшенню знань законодавства серед фахівців вказаних підрозділів, забезпеченню чіткого виконання ними своїх службових обов’язків як внутрішнього обов’язку; - формування кадрового потенціалу працівників цих підрозділів має провадитися шляхом заміщення вакантних посад у них тільки за реальним конкурсом та відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик, при чому вимоги до професійних і кваліфікаційних характеристик вказаних службовців мають бути посилені; - забезпечення стабільності юридичних кадрів, зміцнення статусу його працівників (у тому числі – через створення умов для їх ефективної діяльності) та залучення до діяльності ЦОВВ юристів з високим адвокатським рівнем. | 