В дисертаційній роботі проведено дослідження проблем формування та використання оборотного капіталу підприємств в умовах ринкової економіки. Для прийняття виважених рішень з питань мобілізації, розподілу та використання оборотного капіталу обґрунтовано підходи до управління 15 оборотним капіталом підприємств з урахуванням специфіки його розвитку в умовах ринкової економіки. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки: 1.На основі аналізу положень вітчизняних та зарубіжних науковців до змісту поняття капіталу підприємства автором дано його визначення як сукупності активів, що залучаються власниками як інвестиційний ресурс та фактор виробництва з метою отримання прибутку. Оборотний капітал є частиною капіталу підприємства, що знаходиться в постійному кругообігу та відображається в русі оборотних активів. Оборотний капітал виконує функції нагромадження та заощадження, оскільки є основою формування страхових і резервних фондів. 2. Фінансування оборотного капіталу зводиться до авансування капіталу в оборотні активи з метою отримання економічного ефекту. Фінансування оборотного капіталу здійснюється як за рахунок власних, так і залучених ресурсів. З переходом до ринкової економіки змінилися підходи до вибору джерел формування оборотного капіталу. При цьому враховуються такі фактори: необхідний обсяг оборотних активів, циклічність використання оборотного капіталу, можливі втрати оборотних активів, оборотність активів підприємства. Важливим в проведенні управління оборотним капіталом підприємства є визначення раціонального співвідношення між власними та залученими джерелами фінансування. 3. В роботі зроблено висновки, що управління оборотним капіталом підприємства спрямоване на формування чистого оборотного капіталу. Обґрунтовано, що до основних джерел формування чистого оборотного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, довгострокові пасиви та поточні зобов'язання. Класифікацію оборотного капіталу підприємства запропоновано здійснювати з використанням таких факторів: ліквідності, ступеня ризиків вкладання капіталу, обсягів залучення капіталу. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві обґрунтовано підходи до визначення оптимальних обсягів та структури оборотного капіталу підприємства. 4. До найбільш важливих показників використання оборотного капіталу автором віднесено: оборотність, рентабельність використання оборотних активів, тривалість обороту оборотних активів. Обґрунтовано пропозиції для проведення аналізу оборотності оборотних активів за методикою, розробленою автором, яка враховує коефіцієнт закріплення оборотних активів та розміри вивільнення активів. Для визначення тривалості повного циклу виробництва та реалізації продукції використовується показник тривалості операційного циклу. Запропоновано методику розрахунку тривалості обороту робочого капіталу. 5. Для підтримання оптимального рівня оборотних засобів в роботі запропоновано забезпечити прискорення швидкості їх обороту, розширення інвестиційної діяльності за рахунок тимчасово вільних коштів підприємства шляхом переведення їх в інструменти фінансового ринку. 16 Дослідження розвитку підприємств меблевої промисловості дало підстави зробити висновки щодо впливу забезпеченості оборотними активами на результати фінансово-господарської діяльності підприємств. В ході аналізу виявлено, що до групи прибуткових підприємств відносяться такі, що мають більш високу частку коштів та готової продукції у складі оборотних активів. 6. Теоретичний аналіз формування оборотного капіталу підприємств став основою висновків стосовно способів його реалізації. В залежності від способів витрат, формування оборотного капіталу підприємств здійснюється з використанням агресивної, консервативної та помірної політики. Більшість меблевих підприємств України використовує агресивну політику формування оборотного капіталу. В роботі зроблено висновки, що така практика є недоцільною і перш за все, за причини високої вартості кредитних ресурсів. Обґрунтовано, що більш раціональною є помірна політика формування та використання оборотного капіталу підприємства. 7. Підвищення ефективності розвитку підприємства передбачає досягнення оптимізації використання оборотного капіталу. До основних напрямів її реалізації в роботі віднесено управління виробничими запасами. Цільову його функцію зведено до мінімізації загальних (прямих та альтернативних) витрат. Непрямі витрати в таких випадках зводяться до величини втраченого прибутку, який було б одержано за умов використання коштів для розвитку ділової активності. Мінімальний розмір залишку грошових коштів, який доцільно підтримувати підприємству в роботі визначається розмірами компенсаційного залишку. 8. На основі використання моделей В.Баумоля, М.Міллера-Д.Орра, Б.Стоуна для розрахунку оптимального залишку грошових коштів підприємства на майбутні періоди автором розроблено модель щоденного коливання залишку грошових коштів ТОВ «Феодосійська меблева фабрика». Вона передбачає врахування можливостей використання тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку. На основі розробленої методики в роботі проведено розрахунки обсягів мінімального залишку грошових коштів та їх еквівалентів на майбутній період для ТОВ «Феодосійська меблева фабрика». Складено графік розміщення надлишку грошових коштів. Запропоновано заходи з розміщення тимчасово вільних коштів та формування портфеля короткострокових фінансових вкладень ТОВ «Феодосійська меблева фабрика». 9. Для підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємств в роботі розроблено методику визначення мінімальної потреби підприємства в оборотних коштах (на прикладі підприємств меблевої промисловості). Вихідним для проведення таких розрахунків є планування обсягів виробництва продукції в натуральних показниках. На його основі запропоновано розроблення бюджету накладних витрат підприємства. До важливих складових методики віднесено визначення мінімального залишку виробничих запасів на початок планового періоду. 10. В практичній діяльності менеджменту підприємств рекомендується використовувати методику поєднання результатів XY-аналізу і методики АВС. 17 Такий підхід є основою розрахунку обсягів та структури виробничих покупних запасів, які розбиваються на дев’ять класів. Для визначення нормативу виробничих запасів пропонується використовувати підхід EOQ (економічного замовлення). | 