1. Ключовою умовою вирішення продовольчої проблеми є раціональне використання виробничого потенціалу, зміцнення матеріально-технічної бази, формування і використання її основної ланки – основних засобів. Їх слід розглядати як активи підприємства, які беруть участь в декількох операційних циклах, не втрачаючи при цьому матеріально-речових ознак, переносять свою вартість на новостворену продукцію частинами у вигляді нарахованої амортизації, термін корисного використання яких становить більше одного року, та від використання яких підприємство очікує отримати економічну вигоду. 2. Формування ринку засобів виробництва повинне здійснюватися за умови трьох основних складових: маркетингової інфраструктури (товарні біржі, агроторгові доми, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, тощо); фінансово-кредитної (банки, кредитні спілки, промислово-фінансові групи, страхові компанії) та інформаційно-консультаційної інфраструктури (інформаційно-консультаційні центри, дорадчі служби), які забезпечуватимуть докорінну трансформацію існуючої системи матеріально-технічного обслуговування, її якісну зміну та диверсифікаційні можливості на основі обмеження посередницьких ланок, поєднання інтересів виробничої, постачальницької і фінансової сфер, орієнтації обслуговуючих структур на інтереси сільськогосподарського товаровиробника. 3. Зниження ефективності аграрного виробництва напряму пов’язане зі зниженням ефективності використання основних виробничих засобів. В аграрних підприємствах регіону створена певні матеріально-технічна база, але її значний фізичний та моральний знос не дозволяє ефективно використовувати основні виробничі засоби. Низький рівень фондооснащеності сільськогосподарських підприємств у даний час зумовлює потребу у її вирівнюванні і нарощуванні основних засобів. 4. Сільськогосподарські підприємства досліджуваних районів ще не досягли оптимального рівня фондозабезпеченості, їх видового складу. Дослідження показали, що зі збільшенням фондоозброєності зростає продуктивність праці. Затрати праці на вирощування основних сільськогосподарських культур та виробництво продукції тваринництва при цьому знижуються. Включення в поняття фондоозброєності всієї сукупності основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення, а не її активної частини позбавляє можливості відслідкувати тісноту зв’язку показників продуктивності праці від рівня фондоозброєності. Збільшення рівня технічної оснащеності одиниці угідь призводить до зменшення ефективності її використання, збільшення собівартості одиниці продукції рослинництва за рахунок зменшення посівних площ сільськогосподарських культур та подорожчання послуг технічних засобів в процесі виробництва. Трудомісткість сільськогосподарських культур зі зростанням рівня технічної оснащеності зменшується. 5. Результати досліджень свідчать, що динаміка основних засобів, рівень їх використання і відтворення незадовільні, не відповідають критеріям розвитку галузі та потребують визначення основних напрямків їх вирішення, зокрема удосконалення амортизаційної, податкової, цінової та інвестиційної політики. В результаті застосування податкових норм амортизації основних виробничих засобів сільськогосподарські підприємства не в змозі створити амортизаційний фонд для відновлення основних засобів. 6. Стабільний розвиток аграрного сектора потребує достатнього, постійного і своєчасного ресурсного забезпечення, зокрема визначення потреби в основних засобах. Здійснені розрахунки потреби в основних засобах аграрних підприємств Центрального Полісся показали, що їх потреба складає 2824,11 млн. грн., необхідність в інвестиціях в основний капітал по аграрному сектору Центрального Полісся складає понад 2 млрд. грн. Враховуючи важкий фінансовий стан підприємств, недостатнє державне фінансування і непривабливий інвестиційний клімат потрібно зосередити зусилля на пошуках і використанні ефективних економічних, організаційних та інших механізмів, що забезпечували б значне збільшення обсягів інвестицій у технічне переоснащення аграрного сектора економіки регіону. 7. Для забезпечення паритету цін на сільськогосподарську продукцію та на продукцію, що використовується при її виробництві, необхідно відпрацювати механізми та заходи щодо усунення недоліків в інфраструктурі агробізнесу; створення сприятливого економічного середовища; посилення антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси, що використовуються в аграрному секторі; сприяння формуванню реальних ринкових цін, які складаються під впливом попиту і пропозиції і спроможні вирівняти пропорції міжгалузевого обміну. Першими невідкладними кроками на рівні держави мають стати забезпечення реального співвідношення цін на ринках матеріально-технічних ресурсів і сільськогосподарської продукції; забезпечення рівних прав та умов для суб’єктів підприємництва 8. Формування ринку техніки та інженерно-технічних послуг повинне створюватися в напрямі реорганізації інженерно-технічних служб аграрних підприємств в техніко-технологічні кооперативи, розширення сфери застосування лізингу. Економічні взаємовідносини між суб’єктами господарювання на ринку техніки та інженерно-технічного сервісу повинні базуватися на рівних економічних можливостях в одержанні технічного сервісу, державній підтримці сільських товаровиробників та техніко-технологічного переоснащення заводів сільськогосподарського машинобудування. |