Проведене дослідження підтвердило теоретичну доцільність і практичне значення аналізу формування та використання персоналу сільськогосподарських підприємств в умовах перехідної економіки України. У процесі дослідження виявились нові аспекти цієї проблеми, зокрема можливість формалізації складових персоналу і їх оцінка, обґрунтування закономірностей та особливостей формування нової моделі функціонування трудового потенціалу в рамках зрівноваженого розвитку сільських регіонів, осмислення нових чинників ефективності використання персоналу підприємства, проблеми взаємозв’язків між людиною і природою. Корисність даного дослідження для теорії й практики перехідної економіки може бути представлена наступними висновками. 1. Внутрішня структура персоналу підприємства розкривається через демографічну, соціально-економічну та соціально-психологічну підсистеми трудового потенціалу, а його компонентами є: демографічна, медико-біологічна, екологічна, інтелектуальна, ідейно-світоглядна, науково-технічна компоненти, культура і духовність населення, енергетичний потенціал людини, творчість, освітньо-професійні знання, матеріальні потреби людини, організованість, ресурси робочого часу, трудові традиції і господарські цінності. 2. Найсуттєвішими особливостями сучасного сільського ринку праці є низький рівень продуктивності й оплати праці найманих працівників, сезонність їх використання, низькі трудова мобільність та освітньо-кваліфікаційний рівень селян, недостатня мотивація до праці, а також високі темпи неофіційної міграції, прихованого безробіття та нерегламентованої зайнятості сільського населення. 3. Низький рівень соціально-економічного розвитку сільських територій Львівської області супроводжується складною демографічною ситуацією, яка проявляється через природне скорочення сільського населення, його старіння і ріст демографічного навантаження, погіршення здоров’я і міграційне скорочення чисельності. Зменшення обсягів сільськогосподарського виробництва і звуження сфери прикладання аграрної праці створили труднощі у формуванні та функціонуванні ринку робочої сили на селі, що призвело до поглиблення деструктивних процесів у напрямі різкого зростання всіх форм безробіття. 4. Продуктивність праці як основний показник використання трудового потенціалу починаючи з 1990 р. знижується високими темпами. У сільському господарстві відбувається масове переміщення працівників сільськогосподарських підприємств до особистих селянських господарств з переважанням важкої ручної праці та низьким рівнем продуктивності праці. Оскільки сільське господарство протягом багатьох років є галуззю з найнижчим рівнем оплати праці, зруйновано роками напрацьований механізм мотивації високопродуктивної праці. Ефективність використання персоналу в сільському господарстві значною мірою знижується і через незадовільні умови праці. 5. Зростання вартості виручки від реалізації продукції в розрахунку на 1 людино-годину в сільськогосподарських підприємствах супроводжується одночасним зменшенням кількості відпрацьованих людино-годин одним працівником, ростом годинної оплати праці, а також збільшенням вартості активів у розрахунку на одного працівника. Кореляційно-регресійний аналіз між згаданими показниками на прикладі вибірки з 366 і 50 аграрних підприємств Львівської області засвідчив особливо тісний зв’язок величини виручки і продуктивності праці. Зростання рівня безробіття в усіх районах відбувається паралельно зі зниженням кількості сільського населення, питомої ваги населення працездатного віку та рівня заробітної плати, а найзначніші резерви скорочення безробіття пов'язані зі збільшенням частки населення працездатного віку та підвищенням рівня оплати праці найманих працівників. Одним із ключових напрямів ефективного використання трудового потенціалу, подолання сільського безробіття і пристосування села до нових умов ринкової економіки є подальший розвиток і поширення у Львівській області фермерства та господарських товариств. 6. Якість трудового потенціалу Львівської області не відповідає оптимальному рівню, про що свідчить показник якісної оцінки трудового потенціалу е=0,88, розрахований у рамках інтегральної математики, теорії нечітких множин і теорії можливостей. Такий підхід до оцінки трудового потенціалу може знайти широке застосування у порівняльній оцінці трудового потенціалу підприємств, регіонів, чи визначенні співвідношення трудового потенціалу областей і України в цілому. Оцінювання трудового потенціалу у статиці і динаміці з урахуванням якісних параметрів дасть змогу удосконалити політику його регулювання. 7. У разі збереження сучасного режиму відтворення сільського населення продовжуватиметься процес природного скорочення його чисельності і до 2020 р. вона порівняно з 2005 р. скоротиться на 4 %. Основними напрямами демографічної політики держави щодо розвитку трудового потенціалу є: забезпечення розширення відтворення населення і збільшення тривалості його активного трудового періоду через створення сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї, розвитку сімейної медицини та загальнообов’язкового державного медичного страхування, розвитку ринку житла та соціальної інфраструктури, поширення служб соціальної допомоги. 8. До 2010 р. можна з високою ймовірністю очікувати подальшого вивільнення працівників, яке за наступних 5 років поставить на поріг безробіття від 5 до 8 тисяч колишніх працівників аграрної сфери. Це, у свою чергу, повинно бути обов’язково враховано при визначенні векторів розвитку сільських регіонів. У зв’язку з цим проблема підвищення ефективності використання трудового потенціалу сільських регіонів розглядається в кількох напрямах: диверсифікації видів економічної діяльності на селі, державної підтримки аграрного сектора, розвитку соціальної сфери села, активізації культурно-історичного, природного та ресурсно-рекреаційного потенціалу сільських регіонів. 9. Нові концептуальні підходи до формування механізму трудової мотивації в аграрному секторі економіки повинні охоплювати в себе такі позиції: дотримання паритету прав усіх сторін соціально-економічних відносин щодо розподілу прибутку, надання робочих місць перспективним молодим і висококваліфікованим фахівцям. Вирішення проблем формування, відтворення і розвитку трудового потенціалу сільського населення можливе лише в умовах зрівноваженого розвитку сільських регіонів, який передбачає нову екологічну культуру людини в природі та нову економічну поведінку в суспільстві, де головною умовою для матеріального добробуту людини є застосування її знань та здібностей, творчого й інтелектуального потенціалу. |
